Загоювання ран

Види загоювання ран.

1. Очищення рани від усього мертвого та стороннього (ферментативний процес).

2. Регенерація

Загоювання первинним натягом

Іде в порівняльне короткий термін при деяких умовах: достатня життєздатність тканин, відсутність в ній травмуючих сторонніх тіл, зупинки кровотечі. Зближення раневої поверхні.

Зближення країв рани (пов'язкою швом) - усунення зяяння рани до такого ступеня, щоб макроскопічно порожнина була не помітна, мікроскопічно між рановими поверхнями спостерігалася щілина, яка служить полем для наступних процесів, які спостерігаються при загоюванні. Дрібні сторонні тіла, лігатура, мало заважають перебігу загоювання. Великі - ускладнюють.

Загоювання первинним натягом проходить за 5-7 днів. Можливо при -асептичних операційних ран (вільних від інфекції), після хірургічної обробки (випадкових та вогнепальних). Необхідно: повністю зупинити кровотечу, життєздатні краї рани, краї рани без натяжіння.

Сутність первинного загоювання ран

Після зближення країв ранова щілина заповнюється кров'ю і серозно-фібринозним ексудатом. Кров згортається, фібрин утворює сітку, завдяки якій з'єднуються протилежні краї рани (первинна фібринозна спайка). У ній в першу добу (зі слабо вираженим серозно-фібринозним запаленням накопичується багато вазогенних та фібробластичних клітин. Проходить окислення ранового середовища, протеоліз і фагоцитоз. Мертві тканини лізуються, мікроби фагоцитуються, ендотелій капілярів набухає і в наслідок різниці електричного потенціалу та зниження поверхневого натягу починає вростати у вигляді ендотеліальних виростів в фібринозну спайку. Ці вирости з'єднуються з такими ж на протилежній стороні. Потім йде їх каналізація (формування капілярів). Навколи них лейкоцити, полібласти, лімфоцити, моноцити, макрофаги та їнші клітини (можуть трансформуватися у фібробласти, частково трансформуються і лейкоцити).

Нейтрофіли виділяють протеолітичні ферменти, які лізують фібрин і мікроби. До 3-4 дня формується вторинна судинна спайка. Фібробласти та інші трансформовані клітини витягуються в довжину, збираються в ряди, продукуючи волокнисту сполучну тканину. Залишки фібрину перетворюються в колагенові волокна і до кінця 4-5 дня утворюються тритинна сполучнотканинна спайка. Мальпігієвий шар шкірного краю звільняється від епідермісу, його клітини набухають, витягуються, діляться та насуваються на сполучнотканинну спайку рани. Запалення знижуються, рН наближається до нейтральної або злегка лужної (7-7, 2). Проходить дегенерація колагенових і еластичних волокон сполучнотканинної спайки рани (рубцювання спайки). При цьому, в зоні формування рубця капіляри стискуються та згодом облітеруються. Рубець — блідий та піддається перебудові (розрихлення на периферії та ущільнення в центрі). Ширина його зменшується, а міцність досягає максимуму. Процес перебудови триває рік і більше. Рубець стає непомітним і не зашкоджує функції. Незрілі елементи в рубці знаходяться рано.

Сполучно-тканинна спайка достатньої міцності, скоріш усього формується: на голові (четверта доба), інші ділянки тіла (у собаки) 6-7 день, у коней на 8-10 день, у ВРХ на 7-9 день. Шви знімають в ці сроки.

Загоювання ран вторинним натягом

Спостерігається при випадкових операційних, інфікованих і вогнепальних ранах з великою зоною ушкодження тканин. Особливість - двофазність загоєння, заповнення рани грануляціями і покриття їх епітелієм. Загоювання триває 3-4 тижні, в середньому 1, 5-2 місяці.

Процес загоювання починається з часу зупинки кровотечі, але клініко морфологічні регенеративні процеси виявляються лише в кінці першої фази в міру біологічного очищення рани від мертвих тканин, сторонніх предметів, нейтралізації або придушення мікробів. Клініко-морфологічні зміни у фазі гідратації

Через 3-4 години після поранення: зростає запальний набряк, у порожнині згортки крові, мертві тканини.

У ВРХ та свиней: ексудація фібриногену (утворюється фібриновий згорток, ексудація сіаломукопротеїну (посилення бар'єрної функції фібрину)). Наприкінці другої доби формується фібринотканева маса, яка заповнює рану і розвивається гнійно-демаркаційне запалення, протеоліз та секвестрація мертвих тканин і фібрину, температура в межах норми, пульс та дихання прискорені. У коней та собак - мертві тканини лізуються, йде фагоцитоз, у рані з'являється гній та підвищується загальна температура тіла, прискорюються пульс, дихання. Чим більше тканин, тим інтенсивніше гнійне запалення. При вторинному загоюванні ранева порожнина заповнюється грануляціями.

Грануляції - невеликі петельки капілярів, навколо яких молода сполучна тканина, лімфоцити, лейкоцити. Розвиток грануляції йде вже через 48 годин. Розростаючи грануляційна тканина поступово заповнює ранову порожнину, з країв рани на цю основу починає наростати епітеліальна тканина із росткового шару шкіри, а в самій грануляційній тканині проходить процес організації з поступовим утворюванням сполучної тканини із фібробластів. Грануляції - бар'єр, який захищає рану від зовнішніх шкідливих дій.

Нормальні грануляції - соковиті, гарячочервоного кольору, не кровоточать, виділяють мало секретів, зернисті та щільні. Іноді грануляції виступають за край рани і над шкірою, або вони навпаки розвиваються слабо та повільно (кровоточать, виділяють багато серозно-гнійного ексудату). Великі рани - епіталізація йде дуже повільно.

Порушуються місцева трофіка, рубець може гіпертрофуватися, розрощуватися в боки (келоїдні рубці). При значному дефекті та слабому рубці може виникнути грижове викачування.

Процес епіталізації ран починається з 3-5 дня. Н.І. Краузе виділив два варіанти загоювання ран: концентричне рубцювання, площинна епіталізація.

Концентричне рубцювання - при глибоких ранах з більш або менш значним зяянням. Сутність пов'язана з процесом рубцювання, який перебігає в глибоких шарах грануляцій, де кологенові та еластичні волокна, скорочуючись по всьому периметру рани, стягують її. Зменшується зяяння і глубина. Грануляції дозрівають, на них наростає шар епітеліального валика. Так послідовно, шар за шаром іде процес концентричного рубцювання нових дозріваючих шарів, на які заздалегідь наростає епітелій. Завершується утворенням відмежованого рухливого рубця, так як при цьому проходить розсмоктування рубцевої тканини периферії (ранніх шарів).

У ВРХ - концентричне рубцювання виражене сильніше навколо шкірних країв. Краї зближуються, зростаються, що перешкоджає виділенню гною (необхідно розсікати шкірні краї).

Площинна епіталізація - при поверхневих ранах з великою зоною втрати шкірного покриву. При цьому грануляції досягають рівня шкірних країв у короткі терміни та дозрівають на значному протягу. Це стимулює ріст епітеліального валика (його ширина 1-2 см). Іноді епітелій не встигає покрити дозріваючи грануляції до їх рубцювання, епіталізація зупиняється, рана не загоювається. Необхідно гальмувати рубцювання, імплантувати шматочки шкіри.

Загоювання ран під струпом. З агоювання рани у гризунів та птахів, ВРХ, коней, собак і інших тварин тільки поверхневі рани, садна та подряпини. Струп формується за рахунок згустків крові, фібринозного ексудату і мертвих тканин. При відсутності мертвих тканин сторонніх тіл - перебігає асептично. Нагадує первинний натяг. При інфікуванні гнійне запалення, струп може відторгатися (частково або повністю) та загоювання по вторинному натягу.

Струп штучно роблять за допомогою - азотнокислого срібла та концентрованого розчину перманганату калія, розжарюваним залізом.