Баланс (ф. № 1);

Нормативно-правове регулювання

порядку складання звітності.

Поняття та користувачі фінансової звітності

Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Фінансова звітність являє собою звітність, що укладається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовим стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань під, приємства, регулювання його діяльності тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, їх трудові колективи, органи державної статистики, інші органи виконавчої влади та інші користувачі відповідно до законодавства, а також різні кредитори підприємства.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та проміжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність передбачає складання фінансової звітності за календарний рік.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим за 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансова звітність підприємств включає:

баланс (ф. № 1);

2) звіт про фінансові результати (ф. № 2);

3) звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

4) звіт про власний капітал (ф. № 4);

5) примітки до звітів.

Терміни подання фінансової звітності

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна — не пізніше від 20 лютого наступного за звітним року.

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолідовану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у визначені ними терміни, але не пізніше від 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше ніж 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 " Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

Річна фінансова звітність відкритих акціонерних підприємств, підприємств-емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній та інших фінансових установ підлягає оприлюдненню через періодичні видання або розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше від 1 червня наступного за звітним року.

Якісні характеристики фінансової звітності

Фінансова звітність повинна бути достовірною - не містити помилок і спотворень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводити інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і мати однозначне тлумачення користувачами, за умови, що вони мають відповідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для цього наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Принципи підготовки фінансової звітності

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

- автономності підприємства - кожне підприємство є юридичною особою, яка відокремлена від власників;

- безперервності діяльності — активи і зобов'язання підприємства оцінюють, виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства триватиме далі;

- періодичності — діяльність підприємства розподіляється на певні періоди для складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості – пріорітетність оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат звітного періоду визначають зіставляючи доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності — постійне (з року в рік) використання підприємством вибраної облікової політики. Зміна останньої повинна бути обґрунтована і розкрита у Примітках до фінансової звітності;

- обачності — методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника — всі операції підприємства вимірюються та узагальнюються у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Заповнюючи форми звітності, необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити.

Зокрема, потрібно вказати дату, станом на яку або період, за який складається звітність, повну назву підприємства, форму власності підприємства, у віданні якого державного органу перебуває підприємство, галузь та вид економічної діяльності підприємства, його юридичну адресу.

Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим знаком і обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.

1.2. Система показників, що характеризують

фінансовий стан підприємства.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, сут­тєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-еконо­мічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного ана­лізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, пла­тоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищен­ня і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати по­тенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відобра­жають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. То­му на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передо­всім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутко­вість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості проду­кції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжен­ня коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забез­печення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисци­пліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залуче­них коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціону­вання підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість си­стематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших харак­теристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспро­можності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підпри­ємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а та­кож для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції ди­наміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносиш показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведе­них показників звітності за окремими показниками самого під­приємства та його дочірніх підприємств (філій), а також між­господарський аналіз показників даної фірми порівняно з показника­ми конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єд­нують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Для досягнення ос­новної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Використання видів, прийомів та методів аналізу для кон­кретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукуп­ності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які за­стосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інфор­мації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностич­ного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Най­більш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використо­вуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кож­ному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового ста­ну підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та зна­чення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до само­окупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів та зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.

Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо.

Основними джерелами для аналізу є звітні форми та розшифровки окремих рахунків.

Під час аналізу необхідно насамперед звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу Зростання валюти балансу є позитивним показником, але тоді, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. У такому разі необхідно детально розглянути кожну причину такого звуження. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, як формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності) К_фн, який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:

Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище його значення, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних коштів, тобто значення коефіцієнта фінансової незалежності не повинно бути меншим за 0, 5.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають, розраховуючи коефіцієнти ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найліквіднішими активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. Високоліквідними активами є також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності: