Лідерство, його суть.

Лідерств о – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації

Лідерство – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів.

Лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.

Неві’дємною властивістю лідера є наявність наслідувача.

Лідерство – це питання сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути.

Для управління змінами необхідні такі якос­ті:

харизма (спроможність вселяти віру в се­бе й свої можливості);

інтелектуальне піднесення (здатність переконувати дослідників у новому рі­шенні старих проблем);

емоційність (уміння за­довольняти емоційні потреби свого оточення).

емоційної інтеліген­тності, що передбачає самопоінформованість, саморегуляцію, мотивацію до досягнень, емпатію, соціальні навички.

Од­нак визначальний елемент лідерської діяльності і її процесу – ціль, реалізовувана через функції й завдання. Ціль передбачає діяльність групи й лі­дера.

Отже, фіксуються взаємозв'язки, взаємодія й взаємовплив елементів лідерства (лідер, послі­довники, середовище, ціль (завдання)), які не є набором особистих якостей або здібностей інди­віда, – це вид міжособистісних відносин, що про­являється через цілеспрямовані або навмисні впливи й динаміку процесу лідерства і набуває різноманітних форм залежно від ситуації, цілей і завдань, міжособистісного сприйняття, оцінок і відносин.

З огляду на те, що група має, як правило, два види потреб — досягнення організаційних цілей і самозбереження, фахівці виділяють два типи (моделі) лідерів: «ділові» й «емоційні» Відмін­ності між управлінням і лідерством: «Управління можна визначити як розумовий і фізичний про­цес виконання запропонованих доручень і вирі­шення певних завдань. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна особа впли­ває на членів групи»

11.2 Поведінкові теорії лідерства

У системі діяльності вироблено три способи висування лідерів:

· боротьба в ієрархічній систе­мі;

· заняття лідерської позиції за старшинством наступності, святості;

· вибори.