Марк. Я скучив за тобою. Тобі сподобалась мелодія, яку я грав? То я для тебе написав.

Марійка. Мені дуже приємно це чути. Я так чекала тебе, Марку. Боялася, що не зможеш приїхати.

Марк. Нічого, влітку я закінчу навчання і повернусь сюди, до батьків, до тебе. Почекай ще трохи, скоро будемо разом.

Офіціанти роздали шампанське.

Генріх. Шановне панство! Вітаючи вас з Різдвом Христовим, хочу побажати вам міцного здоров’я, особистого щастя, успіху в усіх ваших справах. Хочу висловити сподівання, що наступний, 1939 рік буде більш багатим на приємні несподіванки! Христос ся рождає!

Гості. (разом) Славімо його!

Гості піднімають келихи, п’ють.

Генріх. Хочу сказати вам ще одну річ, мені важко це казати, але… Пробачте, я хвилююся… Коли майже чверть століття тому я приїхав у Станіславів, то зустрів тут щирих, добрих людей, які допомогли мені зробити із звичайної газети велике видавництво. Хочу подякувати вам усім за ту підтримку та допомогу, яку ви надали мені, і сказати, що ніколи цього не забуду. Зараз справи склались так, що мені, моїй родині потрібно повернутися до Берліна, де мешкає моя стара мати. І саме ця причина змусила мене продати свою справу моєму товаришу, давньому знайомому, якого ви добре знаєте, пану Томашу Ляшковському.

Ляшковський підвівся, вклонився.

Генріх. Пан Томаш – новий власник видавництва, і він обіцяв, що все залишить, як було заведено при мені. Тож дозвольте мені випити за вашу співпрацю, за мого друга Томаша.

Всі п’ють.

Марійка здивована.

Марійка. Марку, ви від’їжджаєте? Чому ти не сказав мені про це?

Марк. Я здивований не менше за тебе. Зараз я поговорю з татом й про все дізнаюся.

Марк йде до Генріха.

Генріх розмовляє з Ляшковським. Підходить Марк.

Марк. Пане Томаш, дозвольте забрати у вас тата.

Ляшковський. Будь ласка, Марку.

Генріх з Марком відходять убік.

Генріх. Що ти хотів?

Марк. Тату, поясніть мені, хто і куди від’їздить?

Генріх заспокоює Марка, поклавши руку йому на плече.

Генріх. Пробач, Марку. Ми просто забули тобі сказати, адже ти приїхав просто перед балом. Краще поговоримо про це вранці, а зараз відпочивай. Gut(Добре)?

Генріх бере за руку дівчину, що стояла неподалік та Марка. Марк запрошує дівчину до танцю.

Ява третя.

Серед гостей Марійка з келихом в руках. Підходить Яніна.

Яніна. Ти знала про від’їзд? Знала? І не сказала мені? Тато теж нічого не казали. От так несподіванка для мене. Хоча це приємно – опинитись раптом однією з найвпливовіших дівчат у місті. Сподіваюсь, у мене тепер з’явиться хтось більш цікавіший, ніж Микола.

Марійка неуважно слухає Яніну, весь час вишукуючи Марка в юрбі гостей. Яніна помічає Марійчину неуважність.

Марійка. Яніно, але Микола теж непоганий.