Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Гетьманство Д. Многогрішного та І. Самойловича






Дем'ян Ігнатійович Многогрішний походив із селянської родини, ставши козаком під час Визвольної війни і дослу­жившись до посади генерального осавула. Напередодні свого вимушеного повернення на Правобережжя П. Дорошенко призначив його наказним гетьманом Лівобережної України. В умовах широкомасштабного наступу російських військ на Лівобережну Україну восени 1668 р. і відсутності допомоги з боку П. Дорошенка, Многогрішний почав переговори з пред­ставниками царського уряду. Він зміг домогтися їхньої відмови від Московських статей 1665 р., однак змушений був погоди­тися на присутність царських воєвод із гарнізонами в окремих лівобережних містах.

У грудні 1668 р. на старшинській раді в Новгород-Сівер-ському Д. Многогрішний був обраний гетьманом, а на початку березня 1669 р. на раді в Глухові одержав підтвердження своїх повноважень. Д. Многогрішний намагався зміцнити свою владу, ставлячи на посади полковників і сотників своїх


 
 

 

134_______________________________________ Історія Ук раїну

родичів і свояків, наділяючи їх маєтками. У відносинах з царем Олексієм Михайловичем він намагався проводити незалежну політику, рішуче виступаючи проти всіляких територіальних поступок Росії польській стороні за раху­нок України. Розчарувавшись в орієнтації на Москву, з 1671 р. він пішов на зближення з П. Дорошенком, плануючи спільний виступ проти Польщі.

Авторитарні методи правління гетьмана, зосередження влади в руках його сімейного клану викликали заколот серед вищої старшини, яка обвинуватила його в зраді царю і домог­лася арешту Д. Многогрішного. Він був висланий до Сибіру.

Замість нього в 1672 на раді в Козацькій Діброві гетьманом Лівобережної України був проголошений Іван Самойлович. У своїй політиці він спирався на вузьке коло вищої стар­шини, що складалося, головним чином, з його родичів. Для цього гетьман постійно розширював привілеї старшини, щедро роздавав їй землі. Не довіряючи іншим старшин­ським угрупованням і рядовому козацтву, котре обурю­валося ростом різних повинностей на користь гетьмана і старшини, І. Самойлович утримував значне наймане військо - сердюків і компанійців.

І. Самойлович намагався поширити свою владу на всю Ук­раїну, ведучи боротьбу як проти Січі, що не визнавала його влади, так і проти гетьмана Правобережної України П. Доро­шенка. У 1674 р. за підтримки російської армії І. Самойлович вторгся на Правобережжя, підкоривши своїй владі територію 10 правобережних полків. У тому ж році в Переяславі він був проголошений гетьманом всієї України.

На чолі козацького війська І. Самойлович брав участь у похо­дах 1677-1678 рр., зупинивши просування турецьких військ усередину Правобережної України. Улітку 1687 р. разом з росій­ською армією під командуванням князя В. Голіцина гетьман на чолі 50-тисячного українського війська виступив у похід на Крим. Кримський похід був невдалим, і уся відповідальність за це була покладена на українського гетьмана. За доносом групи старшин на чолі з Іваном Мазепою, котрі обвинуватили Самой-ловича у змові з татарами, у 1687 р. гетьман був заарештований і засланий до Тобольська, де невдовзі помер.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.