Сутність та функції фінансового ринку

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Фінансовий ринок займає чільне місце у фінансовій системі держав з ринковою економікою. Він забезпечує кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару між усіма сферами та ланками фінансової системи, що сприяє їх ефективному функціонуванню.

Однак, фінансовий ринок може успішно розвиватися та ефективно функціонувати лише в ринкових умовах. За умов командно-адміністративної системи господарювання взагалі не існувало поняття ринку і, відповідно, не могла йти мова про таку сферу фінансових відносин, як фінансовий ринок. Лише в умовах ринкової економіки, де існують різні форми власності, де має місце розвинута фінансова інфраструктура, фінансовий ринок виділяється в окрему складову фінансової системи і виступає сферою забезпечення нормального функціонування фінансових відносин в суспільстві.

Отже, з одного боку, фінансовий ринок виступає певною надбудовою, через яку координується діяльність фінансової системи в цілому. А з іншого боку, він є сполучною сферою, що забезпечує функціонування всіх інших сфер фінансової системи. Водночас, поряд із ринками праці, товарів і послуг, засобів виробництва і технологій, духовних благ тощо фінансовий ринок є невід'ємною та надзвичайно важливою складовою ринкової економіки, без якої неможливим є функціонування усього фінансового механізму держави. Адже для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, їхній розподіл та перерозподіл між різними секторами економіки. І саме фінансовий ринок покликаний забезпечувати ці процеси(рис.8.1).

В Україні потреба у виокремленні нової складової її фінансової системи, а саме - фінансового ринку, виникла у зв'язку з присвоєнням їй статусу країни з ринковою економікою. Основними передумовами для становлення фінансового ринку України стали: ліквідація державної монополії на рух фінансових ресурсів, економічна самостійність суб'єктів господарювання, розвиток відповідної інфраструктури тощо.

Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є наявність тимчасово вільних коштів у одних суб'єктів та виникнення потреби в інвестиційних коштах у інших. Чим різноманітніша, з точки зору суб'єктів та розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку. Звідси слідує, що акумулювання та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів є основною метою функціонування фінансового ринку.

Рис. 8.1. Схема функціонування фінансового ринку

За економічною сутністю фінансовий ринок - це сфера специфічних економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею- продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

За організаційною структурою фінансовий ринок - це сукупність фінансових інституцій, що організовують та спрямовують рух коштів і можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них відносяться: банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, лізингові організації, страхові компанії тощо

Сутність фінансового ринку, як і будь-якої іншої економічної категорії, найбільш повно проявляється у виконуваних ним функціях. Основними функціями, що їх виконує сучасний фінансовий ринок є наступні:

— Мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

— Трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

— Ефективний розподіл акумульованих вільних коштів між численними споживачами;

— Формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги;

— Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями фінансових інструментів;

— Прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

— Створення умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків.

Економічна роль фінансового ринку полягає в його здатності

Об'єднувати розрізнені, дрібні грошові кошти в інтересах усього суспільного нагромадження. А це дає змогу активно впливати на концентрацію та централізацію виробництва і капіталу, забезпечує безперервний рух фінансових ресурсів та переливання вільних фінансових коштів в інвестиції. Ефективний фінансовий ринок сприяє зростанню обсягів виробництва, стимулює накопичення фінансових ресурсів та призводить до розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві.

. Суб'єкти фінансового ринку Учасники (суб'єкти) фінансового ринку класифікуються відповідно до деталізації та розгляду їх в різних аспектах, зважаючи на різноманітність фінансових операцій і багатогранність функцій, які вони можуть виконувати (див. Табл.8.1).

Таблиця 8.1

Класифікація суб'єктів фінансового ринку

Так, з правової точки зору суб'єктами фінансового ринку є індивідуальні, інституціональні учасники та органи державного регулювання.

Держава здійснює регулювання фінансового ринку в особі уповноважених органів влади та управління. В цій ролі виступають органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні органи, які не належать до вищеназваних органів. Головними органами, що здійснюють державне регулювання фінансового ринку в Україні є: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Їх основне призначення полягає у здійсненні цілого комплексу заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за функціонуванням ринку та запобігання зловживанням і порушенням в даній сфері. Державне

Регулювання має забезпечувати рівноправність усіх суб'єктів фінансового ринку та їх однаковий доступ на ринок, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. Основними завданнями державного регулювання фінансового ринку є:

— Визначення стратегічних напрямків розвитку фінансового ринку та ролі його учасників;

— Створення сприятливих умов для розвитку фінансового ринку згідно діючого законодавства;

— Встановлення відповідальності сторін та недопущення порушень умов функціонування вітчизняного фінансового ринку.

Регулювання фінансового ринку здійснюється за допомогою правового, нормативного та інформаційного забезпечення (рис.8.3). В умовах глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків національне законодавство, що регулює діяльність учасників фінансового ринку має відповідати міжнародним нормам та стандартам, базуватись на єдиних умовах та процедурах здійснення фінансових розрахунків.

Рис. 8.3. Форми забезпечення державного регулювання фінансового

Ринку

Індивідуальні учасники фінансового ринку — це фізичні особи, які мають певні права та зобов'язання на ньому згідно чинного законодавства. Ними можуть бути громадяни даної держави, особи без громадянства та іноземні громадяни.

Інституціональні учасники фінансового ринку — це юридичні особи, які не є органами державного регулювання. До них належать підприємства, організації, компанії, товариства, фонди тощо. Вони характеризуються організаційною єдністю, мають відокремлене майно, виступають від свого імені, мають розрахункові рахунки в банку.

За формою суб'єкти фінансового ринку класифікуються на:

— Домогосподарства (населення);

— Суб'єкти господарювання (інститути позафінансової сфери);

— Державу.

Існує думка, що головними суб'єктами фінансового ринку є ті домашні господарства, в яких (у більшості випадків) спостерігається перевищення доходів над видатками на величину заощаджень. Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди тощо) їхні заощадження перетворюються в інвестиційні ресурси.

В залежності від функцій, які виконують суб'єкти фінансового ринку, їх поділяють на основні та інфраструктурні.

Основні учасники своїми діями створюють ринок, підтримують рух фінансових інструментів, забезпечують безперервність і постійність взаємодії на ньому.

Інфраструктурі учасники допомагають та прискорюють взаємодію між основними учасниками фінансового ринку, сприяють підвищенню ефективності та якості проведення операцій, забезпечують удосконалення окремих сегментів та фінансового ринку в цілому.

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку його професійних учасників поділяють на три групи:

— Продавці і покупці фінансових активів (послуг);

— Фінансові посередники;

— Інститути інфраструктури фінансового ринку.

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) є прямими учасниками фінансового ринку. Вони забезпечують основні функції щодо проведення фінансових операцій і відрізняються в залежності від сегментації ринку. Так, на ринку позикових капіталів функціонують кредитори та позичальники, на ринку цінних паперів — емітенти та інвестори, на валютному ринку основними учасниками є продавці та покупці валюти тощо.

Проте, з усієї палітри учасників інвестиційного процесу варто вирізнити основних, тих, без яких діяльність інших професійних учасників фінансового ринку втратила б сенс. Отже, основними учасниками фінансового ринку є: емітенти, інвестори, посередники. Емітенти - це особи, які від свого імені випускають цінні папери чи інші фінансові інструменти і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітентами цінних паперів можуть бути підприємства, держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування.

Інвестори - фізичні та юридичні особи, які мають вільні фінансові ресурси та наміри вкласти їх у фінансові активи з метою одержання доходу у вигляді дивідендів, відсотків або приросту ринкової вартості таких фінансових активів.

Окрім цього, на розвиненому фінансовому ринку діє величезна кількість фінансових посередників. Вони за певну плату надають різні види фінансових послуг. Однак, основна функція фінансових посередників — сприяння під час передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки. Отже, посередники — це юридичні особи, які опосередковують зустрічний рух коштів та фінансових інструментів на фінансовому ринку. Виходячи з особливостей участі посередників в операціях з фінансовими інструментами на первинному та вторинному ринках, їх поділяють на:

1) комісіонерів (фінансові установи, які забезпечують рух фінансових ресурсів між різними учасниками фінансового ринку). Вони не набувають права власності на фінансові інвестиції і не формують фінансові портфелі;

Фінансові установи, які набувають права власності на фінансові активи з метою формування інвестиційних портфелів і ведення комерційної діяльності, у тому числі — депозитні, договірні, ощадні та інвестиційні інститути, фінансові дилери та інститути довірчого управління

Особливу групу серед фінансових посередників становлять професійні учасники фінансового ринку, а саме — брокери та дилери.

Брокер є посередником (агентом) інвестора. Він діє від імені клієнта та за його дорученням і отримує винагороду у вигляді комісійних. Брокерська діяльність полягає у здійсненні операцій з грошима, що належать клієнту брокера та укладанні угод з цінними паперами на основі договорів комісії або доручення. Існують різноманітні брокерські фірми, які відрізняються між собою як за спектром послуг, які вони надають, так і за розміром комісійних.

Дилер — це професійний учасник фондового ринку, який займається укладанням договорів з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі або продажу визначених цінних паперів із зобов'язанням придбати або продати ці цінні папери за оголошеними цінами. Основним доходом дилера є різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів. Дилерів часто називають спекулянтами та маркет- мейкерами (ті, що формують ринок). Брокерів і дилерів, які здійснюють операції з великими пакетами цінних паперів на ринку називають трейдерами.

Враховуючи той факт, що фінансові посередники одночасно мають статус і інвесторів, і емітентів фінансових інструментів, у процесі своєї діяльності їм доводиться вступати у взаємодію практично з усіма групами інфраструктурних організацій.

Обслуговуючи учасників ринку, одні фінансові посередники надають широкий спектр фінансових послуг (банківські установи), а інші — лише один вид послуг, який визначає їхню роль на фінансовому ринку (страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми). Нині фінансове посередництво набуває більш універсальних форм. Розширюється спектр послуг, що їх надають учасникам фінансового ринку фінансові посередники, які водночас є й інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Інфраструктура фінансового ринку — це сукупність установ та організацій, які обслуговують учасників фінансового ринку з метою підвищення ефективності здійснюваних ними операцій і забезпечують процес безперервного функціонування фінансового ринку та вільний рух товарів і послуг на ньому. До них належать: саморегульовані організації (фондові та валютні біржі, організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи), банківські установи, брокерські, інвестиційні, страхові, холдингові компанії тощо.