Циклічні коливання національної економіки

Проходження економікою періодично повторюваних станів відхилення від рівноваги, що виражаються у зростанні обсягів національного виробництва або їх скороченні, називається циклічністю. Воснові циклічних процесів маємо економічний цикл (цикл ділової активності, кон’юнктурний цикл), тобто сукупність регулярно повторюваних станів національної економіки, які виражаються в розширенні або скороченні обсягів національного виробництва (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Економічний цикл

науково-технічних винаходів, що носять революційний характер. Друга група теорій об'єднує прихильників ендогенного механізму циклічних коливань, тобто причини циклічності економіки пояснюються факторами, що діють усередині економічної системи. Частина економістів даного напряму пов'язує цикл із порушенням рівноваги між виробництвом і споживанням, а решта вчених – з факторами грошового обігу.

Загальна тривалість циклу визначається часом перебігу
економічної процесів між двома сусідніми станами бумів або двома
сусідніми станами рецесії в національній економіці. Виходячи з тривалості циклів, їх поділяють на короткострокові (3 – 4 роки), середньострокові (7 – 11 років) і довгострокові цикли (50 – 60 років).

Виділяють наступні чотири фази циклу. Перша фаза (криза) характеризується падінням цін, скороченням обсягів виробництва, зниженням ступеня завантаження виробничих потужностей, і, як наслідок, збільшенням безробіття. Друга фаза (депресія ) починається тоді, коли спад доводить обсяги виробництва до найменшого рівня і вирівнює його із пониженим сукупним попитом, внаслідок чого безробіття досягає найбільших масштабів; застій в економіці. Третя і четверта фази (пожвавлення і піднесення) характеризуються зростанням виробництва: на фазі пожвавлення відновлюється передкризовий рівень виробництва, а в період піднесення обсяг виробленої продукції вже перевищує цей рівень, досягаючи нового максимуму в межах даного циклу. Упродовж даних фаз зростають ціни, підвищується ступінь завантаження виробничих потужностей, знижується безробіття. Одночасно зростає попит на позиковий капітал, внаслідок чого відбувається зростання рівня позикового відсотка.

В економічній науці виникають концепції регулювання циклу, а у функціях держави – досягнення стабільних темпів економічного зростання. Дана функція реалізується за рахунок проведення стабілізаційної політики – системи заходів держави, спрямованих на згладжування циклічних коливань в економіці. Стабілізаційну політику поділяють на експансіоністську, що застосовується на стадії спаду, і рестрикційну – характерну для піднесення економічної активності.

Політика експансії – це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту. До такого типу політики уряди вдаються тоді, коли необхідно створити умови високої інвестиційної активності й стимулювати зростання ВВП. Це досягається за рахунок використання інструментів фіскальної або кредитно-грошової політики.

Політика рестрикції як система заходів держави має на меті обмеження сукупного попиту, зниження інвестиційної активності й темпів зростання ВВП. Її застосовують на фазі економічного буму, щоб уповільнити подальше зростання ВВП та перешкодити формуванню умов рецесії.