Предмет макроекономіки, її функції та методи

Макроекономіка – це розділ економічної теорії, що вивчає функціонування національної економіки як єдиного цілого. Отже, національна економіка виступає об'єктом вивчення макроекономіки і являє собою сукупність економічних суб'єктів і зв'язків між ними, вона характеризується господарською цілісністю, спільністю у певних часових і просторових межах.

На відміну від мікроекономічного підходу, який базується на дослідженні економічних процесів на рівні домогосподарств та окремих фірм, макроекономічний підхід передбачає вивчення сукупних величин, що характеризують поточний стан і розвиток економіки як єдиного цілого (табл.6.1):

Таблиця 6.1

Відмінності між мікроекономікою та макроекономікою

Продовження табл. 6.1

Мікроекономічний і макроекономічний аналіз здійснюють з різною метою, зосереджуючи увагу на різних предметах і об'єктах вивчення, оперуючи різними методами досліджень. У той же час мікроекономіка і макроекономіка не можуть існувати одна без одної.

Макроекономіці як науці притаманні такі функції:

ü пізнавальна – дослідження, пояснення економічних процесів і явищ та побудова макроекономічних моделей;

ü методологічна – формування наукових уявлень і категорій, розробка методів теоретичних досліджень. У даній функції макроекономіка виступає теоретичним фундаментом комплексу функціональних і прикладних економічних наук;

ü практична – розробка практичних рекомендацій щодо використання макроекономічних закономірностей. Макроекономіка займається розробкою принципів і методів проведення науково обґрунтованої економічної політики, створює картину поточного і майбутнього стану економічної системи, що дозволяє економічним суб'єктам приймати раціональні рішення з урахуванням усіх можливих наслідків економічної політики, що проводиться урядом;

ü світоглядна – сприяння формуванню наукового економічного мислення, економічної психології та культури.

Пізнання економічних процесів і явищ, а також прогнозування їх розвитку в певних часових рамках називають позитивним аналізом. Позитивний аналіз – це дослідження, головною метою якого є пізнання сутності явищ, процесів і тенденцій, а також розробка рекомендацій на основі реальних економічних параметрів, тобто аналіз фактів і побудова моделей, вільних від суб'єктивних суджень.

У макроекономіці також використовують нормативний аналіз, що являє собою оцінку правильності або помилковості здійснених економічними суб'єктами заходів, формування уявлень про те, як має бути. Даний аналіз виражає світоглядні, ідеологічні принципи і настанови економічної поведінки, які слугують основою для оцінювання бажаності тих або інших результатів економічної діяльності.

Макроекономіка, вивчаючи функціонування національної економіки, використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. Розвиваючись тривалий час у складі політичної економії, макроекономіка успадкувала від неї і продовжує застосовувати для дослідження вже власне свого предмета абстракцію, індукцію, дедукцію, аналіз, синтез тощо. Разом з тим, характерним для макроекономіки є використання рівноважного підходу і функціонального аналізу, якими оперує мікроекономіка, а також специфічних макроекономічних методів, серед яких можна виділити такі:

- агрегування – поєднання окремих одиниць або даних у сукупний цілісний показник.

- макроекономічне моделювання – здійснення формалізо­ваного опису економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних зв'язків між ними та прогнозування. Результатом моделювання є побудова моделі – системи взаємозв'язків між змінними величинами, яка дозволяє спрогнозувати результат. Сама модель може бути здійснена як в описовій, так і в графічній або аналітичній формах. Висновки, які робить дослідник у процесі моделювання, можуть мати форму гіпотез, які потребують перевірки і мають бути підтверджені реальними фактами.

Всі економічні зміні (натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватись і які вводяться в макроекономічну модель) можна умовно поділити на дві групи. Екзогенні (зовнішні) змінні, величина яких визначається поза моделлю. Ці змінні вводяться в модель у готовому вигляді і являють собою вихідну інформацію про рівень податків, обсяги державних видатків, грошової маси, про технологічні параметри виробництва тощо. Ендогенні (внутрішні) – змінні являють собою величини, вірогідні значення яких встановлюються вже внаслідок розв'язання моделі (рівні інфляції чи безробіття, величина національного доходу, ставка банківського відсотка, тощо). Будь-яка окремо взята модель демонструє, як зміна однієї з екзогенних змінних, закладених у модель у готовому вигляді, виявить вплив на ендогенні показники.

З огляду на зміни, які відбуваються протягом певного періоду, економічні змінні поділяють на запасові й потокові. Змінні запасу характеризують стан об'єкта дослідження на певний момент часу і можуть змінювати своє значення тільки протягом цього періоду (на початок або кінець року, наприклад). До таких змінних відносять державний борг, обсяг накопиченого капіталу в економіці, кількість безробітних. Змінні потоку характеризують безпосередній перебіг економічного процесу в одиницю часу (протягом місяця, кварталу, року тощо). Прикладом подібних змінних може бути дефіцит державного бюджету, обсяг інвестицій, доходи і видатки споживачів.