Речення 3 відокремленими членами речення, звертаннями та вставними словами і словосполученнями у професійному мовленні

З-поміж відокремлених членів речення в мові офіційно-ділових документів вживаються відокремлені означення та обставини, виражені відповідно дієприк­метниковими й дієприслівниковими зворотами, а також відокремлені прикладки, пов’язані з іменниками — власними назвами (прізвищами) та займенниками
(в автобіографіях, наказах, дорученнях, актах тощо). Напр.: Я, Мельничук Ігор Олегович, народився...; Перевести Іванова Сергія Валерійовича, старшого інспектора відділу кадрів, на посаду завідувача цього відділу. Вони виділяються з обох боків комами. Прикладка, пов’язана з іменником — загальною назвою, відокремлюється тире, пор.: Батько — Білий Сергій Романович, 1949 року народження — працює бухгалтером Київської гімназії № 2.

Прості речення в текстах офіційно-ділових доку­ментів можуть бути ускладнені звертанням (у листах, запрошеннях, оголошеннях тощо). Єдиною формою вира­ження звертання є кличний відмінок. Вживання назив­ного відмінка замість кличного є порушенням граматич­ної норми української літературної мови. Якщо звертан­ня складається з двох окремих слів, то їх треба обидва вживати в кличному відмінку, пор.: Шановний Іване Олексійовичу; пане президенте корпорації; пане голово; то­варишу генерале. Від цих звертань потрібно відрізняти ті, що виражені складними іменниками, які становлять єди­не поняття й пишуться через дефіс. У кличному відмінку в них вживається лише другий компонент, пор.: Шановний Прем’єр-міністре; генерал-майоре.

Прості речення в текстах офіційно-ділових докумен­тів можуть ускладнюватися вставними словами і слово­сполученнями, які забезпечують логічний зв’язок між час­тинами тексту (усного виступу, звіту, доповідної записки тощо). До них належать: по-перше, по-друге, по-третє, отже, нарешті й под. Вживаються також і ті вставні сло­восполучення, які вказують на джерело повідомлення, пор.: за повідомленням Кабміну,...; за свідченням експер­тів,...; як свідчать органи...

Вставні слова й конструкції на позначення емоцій мовця, його впевненості чи невпевненості (на жаль, на щастя, звичайно, безперечно, очевидно, мабуть, повірте та ін.) є доречними лише в ділових листах, які з-поміж усіх ділових паперів вирізняються найнижчим рівнем стан­дартизації мовного оформлення. Зазначені вставні слова використовують також у приватних ділових розмовах. Вони запобігають надмірній категоричності та офіційно­сті ділового спілкування, роблять його ввічливішим, до­брозичливішим. Наприклад: 1) На жаль, ми не можемо постачити Вам принтери цієї моделі, оскільки їх тимчасово знято з виробництва. 2) Як ділові люди Ви, звичайно, розумієте всю складність ситуації. 3) Ви, мабуть, чули про діяльність нашої організації. 4) Повірте, ми усвідомлюємо важливість виконуваного завдання.

Об’єктивність викладу — основна стилістична риса наукового мовлення. Звідси наявність у текстах наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи той факт можна подати як достовірний (справді, насправді, зрозуміло), припустимий (треба гадати, як видно), можливий (можливо, ймовірно).

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу в науковому тексті є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням, за даними, на думку, на нашу думку тощо).