Типи утворення і види ковалентних зв’язків

Є два типи утворення ковалентних зв’язків:

1) «Класичний» (рівноподільний), полягає в тому, що кожен з атомів, які утворюють зв’язок, надає до спільної пари електронів по одному електрону.

2) Донорно-акцепторний тип полягає в тому, що один з атомів надає у спільне користування неподілену пару електронів (донор), а інший, який має вакантні орбіталі, тобто незаповнені оболонки, надає їх цій парі електронів і користується нею на рівних засадах з донором (акцептор).

Ковалентні зв’язки при розриві можуть утворювати частинки різного типу:

1) гомолітичний розрив (гомоліз):

А: В А· + В· – радикали;

2) гетеролітичний розрив (гетероліз):

А: ] В [A: ]^– + B⁺ – іони.

Гомоліз передує перебігу реакцій за радикальним механізмом, а гетероліз – іонним механізмом (аніонним чи катіонним).

1. 1. Класифікація органічних сполук

Загальна схема класифікації органічних сполук:

Також розрізняють:

- вуглеводні — сполуки, до складу яких входять атоми Карбону та Гідрогену. Вони відрізняються типом зв’язків між атомами Карбону (прості, подвійні, потрійні, ароматичні), а також типом карбонових ланцюгів (лінійні, розгалужені, циклічні);

- функціональні похідні вуглеводнів. Сполуки, які можна розглядати як продукти заміщення 1-го або більше атомів Гідрогену на функціональні групи.

Функціональна група – група атомів або окремий атом, що надає всій групі сполук спільних фізико-хімічних властивостей:

- багатофункціональні похідні вуглеводнів та природні сполуки – сполуки складної будови, які містять одну або кілька функціональних груп або мають складну полімерну будову (вуглеводи, білки, пептиди).

Дещо окрему позицію займають гетероцикли, які не можна розглядати, як звичайні похідні вуглеводнів, оскільки в своїх переважно циклічних ароматичних ланцюгах, крім атомів Карбону, вони обов’язково містять інші атоми: О, N, S. Саме ця група сполук є однією з найбільш поширених у природних об’єктах (особливо рослинах) і має широкий спектр біологічної дії на організм.