Обставини, що виключають злочинність діяння.

Відповідно до Конституції України (ст. 55) кожна людина має право будь-ким, не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Ці положення Конституції деталізують Кримінальним кодексом України.

В деяких випадках громадяни скоюють вчинки, які по своїх зовнішніх ознаках співпадають із злочинними діяннями, проте не є суспільно небезпечними і кримінально протиправними. Це пов'язано з наявністю правомірних обставин, що виключають злочинність діяння (тобто його суспільну небезпеку і протиправність).

До таких обставин відносяться:

- необхідна оборона,

- крайня необхідність,

- вчинення шкоди внас­лідокнепереборної сили (сил стихії),

- затримання особи, що вчинила злочин і т.п.

- виконання законного наказу чи розпорядження законним керівником,

- дії у стані фізичного та / або психічного примусу

- казус. (лат. casus) - подія, яка настає не внаслідок волевиявлення особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. В юриспруденції це випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, і тому не призводить до кримінальної відповідальності, також складна, заплутана судова справа.

Кожна особа має право на необхідну оборону, тобто на захист, як своїх прав, так і інтересів інших осіб, суспільства і держави від злочинного посягання. Це право людина має незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися по допомогу до інших осіб або органів влади. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені в цілях захисту вказаних вище інтересів від суспільно небезпечного посягання шляхом спричинення тому, що робить замах шкоди, якщо такі дії були обумовлені необхідністю негайного запобігання або припинення посягання. При цьому при необхідній обороні шкода може заподіюватися особі, що тільки робить замах.

Не є злочином вживання зброї або будь-яких інших засобів незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для:

1) захисти від нападу озброєної особи або нападу групи осіб;

2) запобігання протиправного насильного проникнення в житло або інше приміщення;

3) випадку, якщо особа, що здійснює захист, не могла унаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характеру посягання.

В той же час шкода, заподіяна особі, що робить замах, повинна бути відповідною небезпеці посягання і обстановці захисту. Тобто, засоби захисту повинні бути відповідні засобам нападу. Спричинення шкоди особі при затриманні не є злочином, якщо іншими засобами затримати його було неможливо (тобто ці дії повинні бути необхідними для затримання), а також не допущено явної невідповідності заходів затримання характеру і ступеню суспільної небезпеки досконалого злочину і обстановці затримання злочинця.

Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки злочину, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, суспільним інтересам або правам даної особи чи інших громадян, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами. Крайня необхідність - це такий збіг обставин, за якого виникла безпосередня небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному об'єктові. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом. При цьому заподіяна шкода повинна бути менш значною, ніж шкода, якій запобігли. Інакше матиме місце перевищення меж крайньої необхідності.

3. Юридична відповідальність.

Правопорушення є підставою для ю ридичної відповідальності — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Підстави юридичної відповідальності:

- здійснення правопорушення;

- про­вина особи ( умисел або необе­режність)

- відповідність особи правопорушника певним вимогам (вік, підсудність і ін.)

Наприклад, підставою для кримінальної відповідальності як виду юридичної відповідальності є здійснення особою суспільно - небезпечно­го діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним ко­дексом. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до здій­снення злочину виповнилося 16 років, а за окремі злочини - 14 років (ст. 22 КК).

Незнання закону не звільняє від відповідальності.

Ознаки юридичної відповідальності:

По-перше, це відповідальність лише за законом.

По-друге, це відповідальність саме (і тільки) за правопорушення.

По-третє, це відповідальність завжди перед державою.

По-четверте, це примусова караюча відповідальність.

По-п'яте, юридична відповідальність завжди поєднується з моральною відпові­дальністю.

Основні принципи юридичної відповідальності: законність, обґрун­тованість, справедливість, доцільність, невідворотність.

Цілі юридичної відповідальності:

1.охоронна - захистити від посягань на такі найважливіші для всіх людей цінності, як права і сво­боди. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення, компенсацію блага, що постраждало;

2.позбавленнявинного на деякий час можливості вчиняти інші правопорушення;

3.виховна - змінити погляди, свідомість правопорушни­ка, виправити його так, щоб він у майбутньому не допускав подібних правопорушень;

4.запобіжна (профілактична) - вплинути на окремих людей, які могли б (через недостатню свідомість або з інших причин) вчинити правопорушення, таким чином, щоб вони утрималися від цього;

5.створення винному можливостей для пристосування до нормального життя без порушення правил і норм суспільної поведінки.