Статута Великого Княжества Литовского 1529 года

К теории мифа как особой системы мировидения, обладающей рядом специ-

фических признаков, обращались ученые в самых разных сферах познания —

философии, культурологии, этнологи, психологии, права и политики и др. Миф

изучался в различные эпохи, начиная от античных философов и заканчивая те-

ориями символистов и структуралистов XX в. Сегодня, в эпоху постмодерна, миф

понимается как один из центральных феноменов в истории культуры, как пер-

вичная модель идеологии, способ концептуализации мира [1, 5-25].

Авторами наиболее фундаментальных работ современности в области изу-

чения мифа (Э. Кассирер, Дж. Фрезер, Р. Барт, К. Г. Юнг, Э. Дюркгейм, К. Леви-

Строс, Я. Э. Голосовкер, Е. М. Мелетинский, О. М. Фрейденберг, А. Ф. Лосев,

С. С. Аверинцев, В. А. Бачинин и др.) представлены различные подходы к ос-

мыслению его сути и роли в истории культуры.

© Ю. В. Тищенко, 2009

Висновки

Упродовж XV - XVI вв. відбувалося законодавче закріплення шляхетських прав. Привілейоване шляхетство - магнати ставало видатним землевласником, яке захопило ключові позиції в економічному і політичному житті країни.

Воно усе більш сосредотачивало у своїх руках вищі державні посади і грало значну роль в адміністративному управлінні українськими землями. Статути Великого князівства Литовського підвищили політичну роль шляхти і сприяли зміцненню в країні шляхетской " демократії". У цьому і полягала одне з протиріч суспільно-політичного життя в Україні. Шляхетская демократія сприяла політичній децентралізації такою, що розвивалася на українських землях в середині XVI ст.. Литовські статути 1529, 1556 і 1588 рр. не лише підтверджували права дворянства, але і містили в собі зведення елементів звичайного права, успадкованого ще з часів Київської Русі. В той же час вони вводили ряд нових юридичних понять, що прийшли із заходу, - в основному з Німеччини. Статути підтверджували старі права, що дарували шляхті попередніми великокняжими привілеями, і нові, якими вона стала фактично користуватися останнім часом. Важко переоцінити значення литовських статутів в історії права в Україні. Вони не лише узаконили ті корінні соціально-економічні зміни, які сталися в XV, - XVI ст., але і стали фундаментом правової системи наступної епохи української історії.

Не можна не сказати і про ще одну важливу роль, які зіграли в Україні шляхетский стан і литовські статути зокрема. З їх введенням у свідомості населенні України поступово затверджувалося цінність встановлених і гарантованих законом прав. Таким чином, воно виявлялося не чужій правовій і політичній думці Заходу. Інше відгалуження Київської Русі - Москва, виявилася спочатку відрізаною від розвитку юридичних норм на заході і пішла своїм власним шляхом.