Редька на зиму

1 июля 2013 - Владимир Ильинский

Багато разів пробували вирощувати нашу європейську чорну редьку. Але вона, як відомо, за своєю гостро-пекучістю дає фору навіть хрону. Тому довгий час не реагували і на появу нової вітчизняної редьки Біле ікло слона. Але спасибі добрим людям, є у нас в селищі Великий Луг друзі – Ващуки, почастували дайконом міновасе (міновазе). Шикарний плід завдовжки до 40 см сподобався відразу і ніжною консистенцією, і майже нейтральним смаком. Дайкон виводить з організму надмірну воду і шлаки. Коренеплоди не накопичують в собі важкі метали, хоча їх присутність у ґрунті сприяє збільшенню врожайності. Цей факт дуже цікавий для власників городів у межах промислових міст.

У поїздках по Україні намагався забігти на виставки і в насінневі магазини. Так, у перший рік набрав колекцію насіння, до якої увійшли міланська ріпа, маргеланська редька (відноситься до східних або китайських), лобо з червоною серцевиною Ман-тан-хун, дайкон міновасе і червоний дайкон. Останній абсолютно не вдався, висівав його і цього року, але вийшли якісь кривобокі неапетитні плоди. Наступного року не зміг купити вподобаний дайкон, хоча шукав його скрізь. Не знайшов і міланської ріпи. Зате випробував і високо оцінив ще один сорт дайкону.

Найбільше порадували міновасе і маргеланська редька, непогано вдалася і ріпа. Міновасе з'їли першим, занадто ніжний, і при зберіганні плоди швидко втрачають пружність. Вибирали із землі в міру необхідності. Ось тоді й стало зрозумілим, чому перед внесенням рекомендується зробити глибоку конусоподібну лунку і заповнити її легкою родючою ґрунтовою сумішшю – щоб коренеплід заглиблювався, як кортик у піхви. Коли під час зростання плід упирається навіть в невелику перешкоду, він згинається і продовжує рости. У цьому випадку, при витягуванні частина плоду нижче місця вигину майже обов'язково відламається. У руках залишається лише частина плоду, яку треба буде найближчим часом подати до столу.

Перші осінні заморозки усі коренеплоди добре перебули під легким плівковим укриттям. А потім близько трьох місяців стояла плюсова погода. Так що не було ніяких причин висмикувати коренеплоди на зберігання. Наступним після міновасе пунктом програми стала маргеланка, вона при невисоких плюсових температурах абсолютно не гостра. Діти їдять її як самостійний продукт харчування. Моя знайома пенсіонерка Марія Львівна народилася в сім'ї військового і прожила 16 років в Китаї на КВЖД. Говорить, що в ті часи китайці засолювали порізану кубиками редьку, яка подавалася до рису.

Ман-тан-хун з рожевою серцевиною показала не дуже високу схожість і меншу врожайність, але смак має дуже пристойний, заради нього і варто займатися цим сортом.

Культура вживання ріпи дещо інша, її традиційно піддавали термообробці, але у нас Міланська пішла у свіжому вигляді. Має слабкий специфічний присмак, який їй абсолютно не шкодить.

Наступного року вирішив висаджувати насіння після накльовування. Дуже вже нервує період очікування сходів. А у банці бачиш якість насінного матеріалу і потім вже немає ілюзій відносно сходів. Замочував кожен сорт в окремій банці. Частина насіння мала дуже високу енергію проростання, тому окремі екземпляри висаджувалися вже у вигляді розсади, менш активне насіння пішло в землю, навіть не наключившись. Для вирівнювання ситуації довелося в лунку висаджувати один сильний екземпляр і пару слабаків. Але згодом виявилось, що окремі лунки таки залишилися без рослин. Щоб не споглядати на грядки зі щербинами, довелося брати розсаду з тих гнізд, де збереглися усі рослини. Бічні корінці у молодих рослин ніжні, довелося їх розмивати, заганяючи поряд із коренем шланг під тиском. Потім на вільному місці робив лопатою щілину, вкладав в неї корінець, заливав водою і ущільнював ґрунт. Після закінчення цієї операції, щоб рослини швидше прижилися, накрив ділянку з редькою агроволокном. Що цікаво, деякі екземпляри перенесли пересадку дуже добре, листочки на них з першого дня трималися, не падали.

Відразу відзначу, що пересаджені рослини восени мали таку ж шикарну розетку листя, хоча відрізнялися меншими коренеплодами. Але все одно – робота того варта. У майбутньому можна спробувати виконувати операцію із пересаджування рослин у більш ранньому віці. Залишилося ще визначити потреби сім'ї – декількох десятків коренеплодів, вирощених минулого року, виявилося недостатньо! Доводиться робити поправку і на своїх друзів, які із задоволенням беруть гостинці у вигляді редьки.

Догляд у початковій фазі розвитку рослин обмежувався внесенням невеликих доз азотвмісних органічних добрив, регулярними поливами і розпушуваннями. Після утворення повноцінної розетки листя обмежувались підживленням із використанням деревного попелу, розпушуваннями і поливами. Ділянка розташована на придніпровських пісках, бідних органікою, які погано утримують вологу.

Резюме: вирощування скоростиглих дайкону, лобо та ріпи вимагає менше зусиль, менше поливної води, менше часу, а користь від них така ж, як і від європейської редьки, хоча перші на смак значно приємніші. Коренеплоди в Запоріжжі інколи прибираю з грядок на початку грудня, а редька з грядки, яку тут же миють і подають до столу, дуже відрізняється на смак від своїх сестер, які в’януть на полицях у супермаркетах. Тепер хочеться спробувати приготувати страви з листя і з різних частин коренеплоду, на сході по мірі пекучості їх розділяють на три частини (надземну, середню і нижню). Приєднуйтеся!

Костянтин МОРОЗ,

м. Запоріжжя

Фото автора