Тема. Облік оренди необоротних активів. Переоцінка та зменшення корисності необоротних активів.

Мета:

· вміти визначати розмір збитку від нестачі основних засобів та складати бухгалтерську інтерпретацію результатів інвентаризації;

· знати порядок переоцінки основних засобів, порядок відображення у бухгалтерському обліку першої та послідуючих переоцінок, вміти визначати індекс переоцінки.

· знати різницю між фінансовою та операційною орендою,

· засвоїти бухгалтерську кореспонденцію з обліку оренди в орендаря та орендодавця,

· виховати посидючість та точність у розрахунках

Мотивація:

«Навіть маленька практика варта великої теорії» (з законів Мерфі)

Вид заняття: практичне.

Місце проведення: аудиторія.

Матеріально-технічне забезпечення:

Підручник (основний), методична розробка практичної роботи, методична розробка додатків до практичних робіт.

Хід роботи:

І. Опрацювати методичні вказівки та послідовність виконання задач

1.1. Оренда — це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Виходячи з умов, на яких орендарю передається орендодавцем у користування власність, оренда поділяється на операційну й фінансову.

Операційна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їхньому власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані засоби залишається в орендодавця протягом усього строку дії договору оренди.

Прийняті в операційну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок 01 “Орендовані необоротні активи” за вартістю, що зазначається в договорі.

Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов’язаних із правом користування та володіння активом.

Оренда, відповідно до П(С)БО 14 “Оренда”, вважається фінансовою за наявності хоч би однієї з наведених нижче ознак:

1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з почат­ку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість
об’єкта оренди.

Розглянемо приклад оренди, яка не передбачає права викупу устаткування