Система аналізу портфелю цінних паперів банку

Економічний аналіз здійснюється через певний набір обов’язкових показників, що об’єднані за певними ознаками та значеннями. Крім того за допомогою аналізу можна дослідити як різні фактори впливають один на одного. Отже, оскільки окремі показники діяльності банку необхідно з метою прийняття виважених управлінських рішень досліджувати в комплексі, то виникає поняття системи аналізу.

Система аналізу – це набір компонент, взаємодія яких забезпечує науковий розвиток аналізу та реалізацію його у навчанні і практичній діяльності з метою створення аналітичної інформації для задоволення потреб користувачів. Систему аналізу підприємства доцільно охарактеризувати як комплекс елементів, взаємодія яких забезпечує формування аналітичної інформації для потреб менеджменту.

Побудова системи аналізу для портфелю цінних паперів залежить від мети, відповідно до якої сформований портфель. Залежно від виду сформованного портфелю цінних паперів, мета його різна: хеджування, спекулятивний прибуток, інвестиційний прибуток. З розвитком вітчизняного фондового ринку інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів комерційного банку стає дедалі актуальнішою та цікавою як для науковців, так і для практиків банківської діяльності. Комплексний аналіз будь-якого об’єкту (в даному випадку об’єктом є операції банка з цінними паперами) передбачає врахування достатньої кількості його аспектів, тобто врахування достатньої кількості автономних і водночас взаємопов’язаним характеристик, які характеризують об’єкт аналізу.

Операції банків з цінними паперами та їх аналіз охоплюють дуже широке коло питань, виникає об’єктивна необхідність окреслити саме ті, що будуть розглянуті. Далі мова йтиме тільки про активні операції банка з цінними паперами, зокрема про інвестиційні та спекулятивні, оскільки саме активні операції є дохідними для банку, мають більш високий ступінь ризику та розвинену структуру.

Поза увагою також залишаються обліково-кредитні операції банка. Це пояснюється, передусім, тим, що віднесення їх до операцій з цінними паперами здійснено відповідно до їх форми, тобто безпосередньої участі цінних паперів в процесі їх проведення, але за своєю економічною сутністю вони такими не являються.

Такий підхід зумовлений дотриманням одного з найважливіших принципів фінансового обліку в банках – «пріоритетом сутності над формою», відповідно до якого здійснюється облік операцій у банках України, та відповідно до якого складається та оприлюднюється фінансова звітність, що є важливим інформаційним джерелом аналізу.

Метою аналізу операцій банку з цінними паперами є виявлення найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості інвестицій.

Основними завданнями аналізу операцій із цінними паперами банку є аналіз:

- значущості операцій з портфелями цінних паперів у діяльності банку;

- структури та динаміки операцій;

- якості портфелю цінних паперів;

- дохідності та ефективності.

При аналізі активних операцій використовують чотири основних метода: балансовий, ринкової вартості, регламентацій та експертний [20, с. 56].

Балансовий метод можна використовувати при оцінці значущості портфеля цінних паперів в загальних активах банку, зокрема за допомогою визначення питомої ваги інвестиційних активів у загальних активах банку. Крім того даний метод використовується і для порівняння обсягів портфелів цінних паперів банків за групами банків. Таким чином, можна визначити місце банку за операціями з портфелем цінних паперів серед відповідної групи. Аналіз портфелю цінних паперів розпочинають з аналізу питомої ваги інвестиційних активів у загальних активах банку (формула 1.1):

де Чіц / п - інвестиції в цінні папери/

Необхідність такого підходу в тому, що важливим є визначення яку сааме частку в активах мають інвестиції в цінні папери, та наскільки активно банк працює з такими активами. Це дозволить зрозуміти рівень ризику, що мають такі активи та визначити наступні важливі показники для аналізу.

Аналіз структури кожного виду цінного паперу у різних портфелях банку та співвідношення між самими портфелями дозволяє зрозуміти з якими активами переважно працює банк і які необхідно прийняти заходи для ефективного управління такими активами.

В частині балансового методу аналізується динаміка операцій з портфелем цінних паперів за аналізований період. Для аналізу динаміки використовуються показники абсолютного приросту (формула 1.2, 1.3), темпу росту (формула 1.4, 1.5) та темпу приросту (формула 1.6, 1.7) як за портфелем загалом так і за кожною окремою його частиною.

Формула абсолютного приросту використовується для визначення абсолютної суми на яку змінився обсяг портфелю цінних паперів в активах банку:

В залежності від того, по відношенню до якого періоду необхідно розрахувати зміну виділяють ланцюговий абсолютний приріст (формула 1.2) та базисний (формула 1.3)

Темп зростання в аналізі портфелю цінних паперів визначає у скільки разів змінився показник портфелю цінних паперів за аналізований період. Цей показник також буває ланцюговим (формула 1.4) та базисним (формула 1.5):

Темп приросту показує на скільки відсотків змінилися обсяги здійснених операцій банку з портфелем цінних паперів банку по відношенню з попереднім (формула 1.6) або базовим (формула 1.7) роком:

Наведені формули представляють основні показники, які б могли наочно продемонструвати стан подій, що вже відбулися. Для того щоб з наявних даних зрозуміти тенденцію доцільно розраховувати тренд. Для цього використовуються середні показники тенденції динаміки для інтервального або моментного ряду, а саме: проста арифметична середня, хронологічна середня, середній абсолютний приріст, середній темп росту, середній темп приросту.

Оскільки експертний метод є похідним від балансового та ринкового і

передбачає сукупність методів: оцінка розвитку активних операцій банку, оцінка структури активів та оцінка якості активів, то в аналізі структури портфеля цінних паперів доречно використовувати і його. Для аналізу структури, як правило, прийнято використовувати показник питомої ваги:

Показник питомої ваги дозволяє визначити скільки відсотків окремого

елементу знаходиться у загальній сукупності, що аналізується. Таке знання дозволяє оптимізувати сукупність елементів шляхом перерозподілу елементів відповідно до їх важливості [1, c.76].

Для аналізу структури портфеля цінних паперів доцільно розраховувати такі коефіцієнти:

- питома вага придбаних цінних паперів у гривнях та в іноземній валюті;

- обсяги та структура консалтингових операцій із цінними паперами

(інформаційних, методичних, правових, аналітичних, консультаційних);

- питома вага посередницьких, розрахункових, пере реєстраційних операцій;

- частка операцій з заміни одних цінних паперів іншими;

- частка операцій стосовно управління портфелем цінних паперів клієнтів

Наступним кроком в аналізі портфеля цінних паперів є аналіз якості самих портфелів та окремих складових його частин.

Метод ринкової вартості широко використовується у зарубіжних країнах. При використанні цього методу порівнюється зменшення корисності портфелю цінних паперів у динаміці та виявляються фактори, що впливають на зміни. Виявляються стан інших якісних показників та причини зменшення їх корисності. Даний метод добре зарекомендував себе у розвинених країнах, оскільки він здебільшого ґрунтується на показниках активного ринку цінних паперів, а в нашій країні, на жаль, ринок не є розвиненим і поняття розрахунку зменшення корисності в банках різні, що унеможливлює аналіз такого показника по групі банкам.

Щодо методу регламентацій, то він ґрунтується на розрахунку показників,

затверджених законодавчо, а саме:

- норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11),

що розраховується за формулою 1.9;

- норматив загальної суми інвестування (Н12), що відображається формулою

1.10.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного

капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. Значення цього показника не повинно перевищувати 15 %. Таким чином, норматив визначає межі інвестування банків в цінні папери за для мінімізації ризиків

Метод розрахунку знаменника даного показника аналогічний методу

розрахунку Н11. Значення цього показника має бути не більше ніж 60%. Відмінність від попереднього в тому, що Н11 розраховується для однієї юридичної особи-емітента цінних паперів, а Н12 – для всіх емітентів з якими працює банк. Економічне значення показників однакові за винятком кількості емітентів цінних паперів. Отже, нормативи інвестування спрямовано на реалізацію такого методу як диверсифікація. Експертний метод аналізу якості портфелю цінних паперів включає наступні показники [13]:

- коефіцієнт співвідношення ціни акції та доходу від неї:

- коефіцієнт співвідношення ціни та активів на 1 акцію:

- коефіцієнт дивідендного доходу:

- коефіцієнт співвідношення ціни пропозиції і попиту за котируванням акції:

- коефіцієнт ліквідності акцій:

Визначення окреслених показників дозволяє оцінити та проаналізувати якість окремих цінних паперів, емітованих суб’єктами господарювання.

Ще одним аспектом, на який необхідно звернути увагу при аналізі портфеля цінних паперів банку є аналіз дохідності та ефективності портфелю цінних паперів банку. Аналіз дохідності та ефективності можна дослідити за допомогою методу ринкової вартості та експертного методу.

Метод ринкової вартості також у даному випадку пов'язаний з аналізом

зменшення корисності портфеля цінних паперів, а відповідно зменшення дохідної частини від використання портфелю що, як наслідок, призведе до зменшення ефективності. Експертний метод передбачає аналіз показників дохідності, рентабельності, порівняння питомої ваги прибутку від операцій із цінними паперами в загальній

сумі прибутку з питомою вагою цих операцій у загальній сумі активу. Дохідність – це відносний показник, який у загальному випадку визначається

діленням доходів на суму інвестицій [22].

Крім того, розраховується:

- дохідність на 1 грн. активів:

- частка доходів від операцій із цінними паперами:

Рентабельність є одним з найважливіших показників ефективності і

розраховується за формулою:

Проте, визначення значень показників та складання аналітичних таблиць – це лише один етап проведення аналізу. Більш цінним та значущим є етап формування висновків. За результатами проведеного аналізу фахівець з банківської справи повинен зробити висновки про:

- визначення найбільш значущого портфеля цінних паперів серед торгового, на продаж, до погашення або інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

- виявлення змін у структурі та динаміці портфеля цінних паперів через порівняння даних за декілька періодів;

- визначення рівня якості сформованих портфель та їх вплив на ефективність використання саме таких портфелів. [24]

Отже, аналіз портфеля цінних паперів банку можна представити у вигляді системи, що включає сукупність методів для вирішення поставлених завдань. Система аналізу повинна ґрунтуватися на принципах, що притаманні системі і відповідати чинному законодавству.