Сутність економічної свободи

Термін “економічна свобода” є похідним від поняття “економічна демократія”.

Економічна демократія — власність максимально мож­ливої кількості людей на різноманітні об’єкти власності (передусім на засоби виробництва) та на участь в уп­равлінні виробництвом і власністю на рівні як окремого підприємства, так і держави.

Формами вияву економічної демократії є:

а) участь працівників у процесі створення матеріаль­них і духовних благ;

б) контроль за якістю товарів, послуг і виконуваних робіт;

в) участь у розподілі створених економічних благ;

г) економічна свобода суб’єктів економічної діяль­ності, в тому числі виробника і споживача;

г) участь у процесах інвестування та управління ними, у виробленні економічної політики держави, у контролі за процесами формування доходів державного бюджету та їх витратами тощо.

Економічна свобода — свобода економічних суб’єктів (суб’єктів господарювання) привласнювати різні об’єкти власності, вибирати сфери прикладання своїх знань, здібностей у межах різних типів власності та органі­заційно-правових форм господарювання, а також спо­собів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживан­ня благ.

Основними економічними суб’єктами є домашні гос­подарства, підприємства і держава (органи державного уп­равління, державні установи). У межах домашнього госпо­дарства здійснюється відтворення людських ресурсів, самостійно приймаються рішення стосовно споживання матеріальних і духовних благ. Тому економічна свобода та­ких господарств конкретизується у свободі вибору спожи­вачів, переважну частину яких за капіталізму становлять наймані працівники.

Із наведеного визначення економічної свободи випли­ває, що вона реалізується передусім у свободі економічного вибору. Ця свобода безвідносно до економічних суб’єктів (тобто свобода економічного вибору взагалі) означає сво­боду самостійно приймати рішення щодо привласнення різних об’єктів власності, доступу до різних видів і спо­собів економічної діяльності.

Економічна свобода та свобода економічного вибору не означають економічної анархії та авантюризму. Вони обмежуються нормами чинного законодавства, етики, мо­ралі тощо. Економічна свобода окремих суб’єктів господарювання повинна враховувати інтереси інших суб’єктів, а також поєднуватися з економічною відповідальністю. Вра­хування інтересів інших економічних суб’єктів здійснют ється значною мірою шляхом прийняття взаємовигідних рішень, дотримання взаємних зобов’язань, прийняття но­вих та вдосконалення існуючих законодавчих норм тощо.

В умовах економічної системи розвинутих країн світу свобода економічного вибору поступово виходить за межі розуміння свободи лише як пізнаної та усвідомленої не­обхідності у формі безальтернативного вибору. Оскільки існує значна кількість типів і форм власності, а отже і уп­равління власністю, розподілу ресурсів, витрат доходів то­що, свобода економічного вибору реалізується у формі двох та більше альтернатив. Так, свобода підприємців (як економічних суб’єктів підприємства) реалізується у виборі різних організаційно-правових форм господарювання, ви­користання ресурсів тощо.