Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Етапи розвитку товарного виробництва




У всіх докапіталістичних суспільствах товарне вироб­ництво було простим (оскільки не всі продукти праці та ресурси перетворювалися на товар), за капіталізму воно набуває всезагального характеру (критерієм цього є перетворення робочої сили на товар). Загалом за капіталізму товарне виробництво стає основою ринкової економіки або ринкової капіталістичної системи.

Ринкова економіка— економіка, яка ґрунтується на на­явності різних типів і форм приватної власності, вільній конкуренції, принципах вільного підприємництва, вільно­го ринкового ціноутворення та обмеженому втручанні держави в господарську діяльність.

Така економіка починає формуватися на початку XVI ст. і перетворюється на цілісну систему у XIX ст. Во­на діє на принципах ринкового саморегулювання, а отже може існувати без активного втручання держави. Звідси й назва — ринкова економіка.

У період функціонування і розвитку ринкової еко­номіки активно формується біржова система торгівлі (пер­ші товарні біржі з’явились у 1531 р. в Антверпені — Нідер­ланди, у 1549 р. — в Ліоні й Тулузі — Франція, у 1556 р. — в Лондоні), згодом — банківська система (перший акціонерний банк був заснований в Англії у 1764 р.; пер­ший комерційний банк США — у 1781 р.) і біржі — фондові та робочої сили. Всі ці інститути й установи забезпечують рух грошей, цінних паперів (на фондових буржах), за­собів виробництва, предметів споживання тощо (на товар­них біржах), робочої сили (на біржах праці) і формують у їх сукупності та взаємодії інфраструктуру ринку. Водночас значно розширюється коло підприємницької діяльності.

Проте, як уже зазначалося, ринкова економіка існува­ла максимум до кризи 1929-1933 рр. Завдяки активному втручанню держави в економіку, проведенню нею соціаль­ної політики (у розвитку освіти, охорони здоров’я, пенсійному забезпеченні тощо) економічну систему стали називати соціальне орієнтованою ринковою економікою, тобто поєднання ринкових важелів із активною соціаль­ною політикою держави. Таку назву реформованої економічної системи запропонував німецький вчений А. Мюллер-Армак, а запровадив у життя німецький еко­номіст та глава уряду Л. Ерхард.

Однак ця назва неадекватна сучасному товарному ви­робництву. Це зумовлено тим, що після кризи 1929-1933 рр. держава провадила не лише активну соціальну, а й еко­номічну політику, засновану на інтенсивному зростанні частки державної власності.

Існують різні форми економічної політики: фінансово-кредитна, податкова, структурна, інвестиційна, науково-технічна та ін. Таку економіку американські економісти (Е. Хансен та ін.) назвали змішаною. Вона означає опти­мальне поєднання приватної та державної власності, рин­кових важелів саморегулювання економіки з державним регулюванням. Наявність такої економіки зумовлює появу нового виду підприємницької діяльності — на державних підприємствах, підприємствах із змішаною формою влас­ності та ін.



Найкращі можливості для розкриття підприємницьких здібностей людини, для організації підприємницької діяльності створює ринкова економіка. Адже її рушійною силою розвитку є конкурентна боротьба, що змушує підприємця ризикувати, приймати нестандартні рішення, бути діловитим, енергійним. Ринкова економіка, яка ґрун­тується здебільшого на приватній власності, гарантує та­кож найбільшу свободу економічного вибору.

Водночас соціальне орієнтована і змішана економіка забезпечують певні переваги для заняття підприємниць­кою діяльністю: наявність всебічної державної підтримки такої діяльності (передусім у сфері малого бізнесу); існування більшої кількості типів та форм власності, круп­них компаній і багатих людей, які сприяють формуванню дрібних підприємницьких структур та ін.

Певні види підприємницької діяльності можливі завдяки розгалуженій структурі ринку, тобто наявності різних видів ринків у їх взаємодії. Основними видами рин­ків є фінансовий (у вузькому розумінні — грошовий), ри­нок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок послуг, ринок інтелектуальної власності, валютний ринок, ринок золота, ринок робочої сили.

Розрізняють також вільний ринок (на якому жоден із незалежних товаровиробників не може впливати на рівень, цін), монополізований (на якому процес ціноутворення здійснюється під диктатом наймогутнішої монополії), олігопольний (на якому процес ціноутворення здійснюється під впливом 3-4 наймогутніших компаній) і регульований (ринок, який регулює і контролює держава). Найбільший простір для підприємницької діяльності забезпечує вільний ринок.

 

Тема 3. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ІДЕЯ ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ ВТІЛЕННЯ

 

Створення власного підприємства і виконання підпри­ємницьких функцій — надзвичайно складна і ризикована справа, яка вимагає великої сили волі, затрат енергії, ціле­спрямованості тощо. За сприятливих умов ці зусилля ви­нагороджуються привласненням значних доходів, набут­тям економічної влади, визнанням у суспільстві, ре­алізацією основної мети. Людина, яка вирішила зайняти­ся підприємницькою діяльністю, повинна зіставити ці за­трати і результати, хоча на етапі ідеї підприємництва це зробити дуже важко.


.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал