Еволюція економічної системи

Розглянемо коротко еволюцію економічних систем з часу виникнення людського суспільства.

Економічна система первіснообщинного ладу ґрунтувалася на ручній праці, суспільній власності, натуральному госпо­дарстві (за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб, для споживання всередині господарства, яке їх виробило), на регулюванні общиною процесу споживання. На пізніх етапах її розвитку таке регулювання починає здійснювати верхівка общини. Техніко-економічні відносини характеризуються появою перших двох суспільних поділів праці: відокремлення скотарських племен від землеробських та відокремлення ремесла від землеробства. Зароджуються обмін, товарне виробництво.

Економічна система рабовласницького ладу грунтувалася на технологічному способі виробництва, заснованому на ручній праці, домінуванні власності фараонів на землю, позаекономічному примусі до праці мільйонів рабів, а от­же на рабовласницькому типі приватної власності. Водночас виникає колективна (селянські общини) та державна форми власності (на дороги, іригаційні споруди, порти, грошову систему), з’являється державне регулювання еко­номіки. Розвиваються банківська справа, лихварський, торговельний капітал, з якими тісно пов'язано виникнен­ня підприємництва. (В Україні у 90-ті роки XX ст. відрод­ження підприємництва також почалося передусім у сфері торгівлі, якою займалося майже 3 млн осіб.) Техніко-економічні відносини визначаються третім суспільним поді­лом праці (виділенням класу купців, появою торговельно­го капіталу), але переважаючим було натуральне господар­ство.

Економічна система феодального суспільства розвивала­ся на основі ручної праці, переважанні натурального гос­подарства. Цій системі властиві панування феодальної власності на землю, позаекономічний примус до праці (відробна рента), значна частка державної та церковної власності. Позаекономічний примус до праці поєднувався з економічним (праця на власній землі власними засоба­ми виробництва), наявністю приватної власності на засо­би виробництва. Із запровадженням грошової форми земельної ренти посилюється розвиток товарного вироб­ництва. Проте єдиний внутрішній ринок лише почав заро­джуватися, що обмежувало ринкові важелі регулювання економіки. Домінуючим елементом господарського ме­ханізму було державне регулювання. Виникає підпри­ємництво, пов’язане з виробничою діяльністю, створен­ням кустарних виробництв, мануфактури.

Економічна система капіталізму у своєму розвитку проходить дві стадії. На нижчій (початок XVI — кінець XIX ст.) зароджується і розвивається технологічний спосіб виробництва, заснований на машинній праці, поглиблюється суспільний поділ праці (у США наприкінці XIX ст. налічувалося до 12 тис. занять, ремесел, професій), відбу­вається первісне нагромадження капіталу (відокремлення працівників від засобів виробництва та результатів праці), встановлюється панування капіталістичної власності. Товарне виробництво набуває найбільшого розвитку. Пану­ючою формою власності була індивідуальна капіталістич­на власність, яка найбільшою мірою асоціюється з економічною свободою підприємців, а отже зі свободою підприємницької діяльності. Наприкінці XIX ст. інтенсив­но розвивається акціонерна форма власності — найспри­ятливіша для панування монополій. Значну роль у розвит­ку економічної системи відіграють держава і державна власність, але переважають ринкові важелі саморегулю­вання економіки.

На вищій стадії розвитку капіталізму, яка триває і в наш час, починає (з середини 50-х років) активно форму­ватися технологічний спосіб виробництва, заснований на автоматизованій праці. Після кризи 1929-1933 рр. надзви­чайно активно зростає роль держави і державної власності (на засоби виробництва, значну частку національного до­ходу, фінансово-кредитні інститути тощо), в економіці відбувається поєднання економічної сили монополій (в тому числі олігополій) з економічною та політико-правовою силою держави, формується державно-корпоратив­ний капіталізм. Домінуючою формою власності на вищій стадії капіталізму стає колективна капіталістична влас­ність — основа появи та розвитку інституту менеджерів. Водночас з’являється трудова колективна власність, роз­виваються наддержавні форми капіталізму (економічна інтеграція країн Західної Європи), пануючим елементом господарського механізму стає державне регулювання, яке дедалі більше поєднується з наддержавним. На початку XX ст. виникає маркетинг. Проте відбувається поступовий підрив товарного виробництва і з’являється безпосередньо суспільне виробництво (найвища форма організації суспільного виробництва порівняно з натуральним і товарним), здійснюється соціалізація економічної системи.

Ці основні особливості економічної системи капі­талізму наприкінці XX ст. по-різному виявляються в окре­мих її різновидах або в певних капіталістичних системах. Такими різновидами є американська, французька, японсь­ка, шведська (її ще називають шведською моделлю соціалізму), південнокорейська економічні системи. Більш узагальнено виділяють американський, європейсь­кий та східноазіатський капіталізм. Зокрема, Японію нази­вають зразком державне керованого капіталізму, Німеччи­ну — соціально-ринкового, США — ринкової економіки. Відмінності між економічними системами виявляються у різних типах менеджменту (зокрема, виділяють амери­канський та японський типи) та ін.

Характеризуючи сутність і еволюцію економічних си­стем, ми називали такі форми організації суспільного ви­робництва, як натуральне господарство і товарне вироб­ництво. Оскільки останнє виступає матеріальною основою підприємницької діяльності, розглянемо причини виник­нення та сутність товарного виробництва, його еволюцію та механізм взаємозв’язку з підприємницькою діяльністю.

3. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва