Розділ 1: теорія і методологія політичного прогнозування

В. П. Горбатенко, І. О. Бутовська. Політичне прогнозування: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2005. -152 с. - Бібліогр.: с. 140-146.

ВСТУП

" Я хочу знати майбутнє, бо я людина", — ці слова сучасного бразильського письменника Пауло Коельо можна вважати універсальними, оскільки людство завжди прагнуло якомога більше знати про своє майбутнє. Реалізації цих прагнень покликана сприяти наука прогностика, одним з важливих напрямів якої є політичне прогнозування. Воно охоплює теорію, методологію і практику дослідження динаміки та перспектив розвитку різноманітних процесів і явищ суспільного життя. Від рівня політичного прогнозування залежить ефективність планування та управління, оскільки за нинішніх умов цивілізаційного розвитку необхідність розуміння різноманітних форм співжиття людей на різному рівні розвитку соціальних і гео-політичних структур, пошуків особливих шляхів їх стійкого розвитку постає конструктивною альтернативою сьогодення.

Набутий у 90-ті роки досвід розвитку України як суверенної держави переконливо свідчить про неможливість реформування суспільних відносин без належного наукового обґрунтування, прогностичних передбачень, розвитку новітніх методології та теорії суспільних відносин. В умовах політичного і правового нігілізму надзвичайно небезпечною стає тенденція поступової втрати державними органами інтересу до фундаментальних досліджень, звернених у майбутнє. Однією з гострих проблем теоретико-методологічного характеру щодо формування новітньої моделі реформування суспільства в Україні є відсутність офіційно прийнятої науково обґрунтованої стратегії розвитку політичної та правової систем.

Методологічна невизначеність щодо напрямів системного вдосконалення українського суспільства,.призвела до негативних наслідків у всіх сферах суспільного життя; зумовила орієнтацію на політику монетарно-ліберального моделювання; визначила курс на стихійну приватизацію, надмірний відхід держави від втручання у господарську діяльність. Наслідком цього стали падіння товарного виробництва, розкрадання державних ресурсів, вибухове зростання цін та емісії, розвал грошово-фінансової системи, формування мафіозно-злочинних структур. Вкрай погіршилося матеріальне становище переважної більшості населення, що призвело до зростання соціальної напруженості у суспільстві. Все це пов'язане передусім зі стійкими стереотипами минулого, один з яких утвердив у свідомості масового суспільства думку про те, що соціалізм звільняє людину від тривог про завтрашній день.

Українські реформатори, які увібрали етнос старої системи, перенесли цей стереотип на ідеалізований варіант капіталістичного " царства свободи", водночас забувши істину про те, що " без турбот про день прийдешній немає й самого завтрашнього дня". Виходячи з цього, потрібні спеціальні інститути, які б займалися стратегічним прогнозуванням для державних і урядових органів. Нова якість українського суспільства вимагає відповідного критично-конструктивного аналізу досягнень і прорахунків науки і практики та створення якісно досконалішого теоретико-методологічного інструментарію, однією з основних складових якого має стати політичне прогнозування. У створенні концепції дослідження проблем, пов'язаних з перетворенням ук-раїнського суспільства, слід орієнтуватися на необхідність наукового забезпечення розробки системи відповідних цінностей та орієнтирів, понять і критеріїв, парадигм і концепцій. Небажання ж подолання звичного набору стереотипних уявлень зумовлює лише видимість реформування політичної та правової систем.

Вихід із замкненого кола невдач соціально-політичного реформування сучасного українського суспільства потребує всебічного дослідження теорії та практики соціального й політичного прог-нозування, прискіпливого вивчення як західних, так і незахідних модернізаційних моделей соціальних реформ, врахування їх негативного й позитивного досвіду. Водночас моделювання соціально-політичної реальності вимагає врахування історичного досвіду і традицій конкретного суспільства. Розробка вітчизняної моделі державотворення і вдосконалення суспільства передбачає постійне врахування потреб суспільства та окремих індивідів, проблем, які виникають у процесі його реформування, а також сукупного досвіду в умовах його перетворення. Вимога системності, цілісності та ефективності суспільного розвитку має стати однією з основних у теорії і практиці цілеспрямованої життєдіяльності на порозі XXI століття.

Політичне керівництво України у своїх діях повинне орієнтуватися на науково обгрунтовані прогнози, які є однією з гарантій передбачуваного розвитку конкретних подій і суспільно-політичних процесів загалом. За сучасних умов нездатність прогнозувати означає нездатність здійснювати реформи. Розуміння цього поступово приходить до представників вітчизняних владних інституцій, про що свідчить, зокрема, прийняття у 2000 році Закону України " Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку", яким визначено правові, економічні та організаційні засади системи прогнозних і програмних документів еко-номічного і соціального розвитку України, загальний порядок їх розроблення, затвердження та виконання.

Пропонований навчальний посібник створено на основі систематизації досвіду викладання навчального курсу з політичного прогнозування в Національному педагогічному університеті імені М. П. Дра-гоманова та Міжрегіональній академії управління персоналом, а також результатів цілеспрямованого наукового пошуку.

У цьому дослідженні реалізовано бачення авторами проблеми політичного прогнозування, яке передбачає з'ясування його місця, ролі й засобів у сучасному політичному розвитку, розкриття стратегії і тактики державного прогнозування, висвітлення визнаних варіантів соціально-політичного прогнозування майбутнього, а також інтерпретацію основних суспільно-політичних тенденцій розвитку людської цивілізації та ситуації постмодерну. Останні, на думку авторів, становлять картину доступного для огляду майбутнього.

Вступ, розділи 1, 4 написано В. П. Горбатенком, доктором політичних наук, професором, академіком Української академії політичних наук; розділи 2, 3 — І. О. Бутовською, аспірантом Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

РОЗДІЛ 1: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ