Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Аналіз поняття ціннісної свідомості .






Проблема людських цінностей виступає предметом вивчення низки наук про людину і суспільство – філософії, соціології, психології, педагогіки, антропології і в кожній з них трактується дещо по-різному. В аксіології, спеціальному розділі філософії про цінності, вони визначаються як вказівка ​ ​ на особистісну, соціально-культурну значимість певних об'єктів і явищ. В соціології цінність – це набуте, засвоєне з досвіду узагальнене і стабільне поняття про те, що є бажаним; це - тенденція вибору і критерій постановки цілей і результатів дії. На думку соціолога П.Сорокіна, «цінність є основою і фундаментом будь-якої культури» [31, с. 429].

В психології цінності, як і будь-яке інше багатозначне міждисциплінарне наукове поняття, по-різному інтерпретується різними авторами. Поняття цінностей у психологічному трактуванні еквівалентне деякому комплексу психологічних явищ, які, хоча і термінологічно, позначаються різними поняттями, але семантично схожі. Так, А. Маслоу практично не розділяє поняття «цінності», «потреби» і «мотиви», В. Франкл «цінності» і «особистісні смисли». Н.Ф. Добринін називає їх " значущістю"; А.І. Божович " життєвою позицією"; А.Н. Леонтьєв " значенням" і " особистісним смислом"; В.Н. Мясіщев " психологічними відносинами".

В свою чергу Олпорт пише: «цінність, в моєму розумінні, - це певний особистісний смисл. Дитина усвідомлює цінність кожного разу, коли сенс має для неї принципову важливість» [23, с.133]. Самого факту усвідомлення цінностей, проте, не цілком достатньо для їх внутрішнього прийняття особистістю. Осмисленість цінностей, за словами В. Франкла, надає їм об'єктивний, універсальний характер: «як тільки я осягаю якусь цінність, я автоматично усвідомлюю, що ця цінність існує сама по собі, незалежно від того, приймаю я її чи ні»[35, с.170]. Франкл розумів під цінностями особистості смисли, які властиві більшості членів суспільства, всьому людству протягом його історичного розвитку [35, с.288].

Розвиваючи думку про соціальність цінностей, М.Рокич розглядає цінність як стійку віру в те, що певний спосіб поведінки, або кінцеві цілі існування особистісно чи соціально важливіші за інші. Систему цінностей він визначає як “стійку організацію вірувань щодо кращих способів поведінки, або існування впродовж континууму відносної важливості” [2, с. 345]. При цьому М.Рокич зауважив, що “стійкі” цінності – це такі, які є близькими й зрозумілими особистості, тому що, коли вони є абсолютно стійкими, то індивідуальні й соціальні зміни неможливі. Якщо ж цінності абсолютно нестійкі, то неперервність змін особистості людини й суспільства стає також неможливою [2, с. 345]. Отже, М.Рокіч проясняє, що цінності – це не якась власність окремих людей. Вони спрацьовують на широкому соціальному й культурному рівні, виступаючи когнітивними репрезентаціями не тільки індивідуальних потреб, але й установлених соціальних вимог. Вони також є об’єднаними наслідками як соціальних, так і психологічних сил, що діють на людину – соціальних, тому що суспільство і його інституції соціалізують людину для суспільної користі, засвоєння прийнятих у суспільстві концепцій бажаного. Психологічних, тому що індивідуальні спонуки вимагають пізнавального вираження, виправдання й втілення в соціально бажаних термінах [2, с. 257].

В психологічних дослідженнях цінностей поширенішим є поняття ціннісних орієнтацій. В. П. Тугарінов використовує поняття «ціннісні орієнтації» визначає як спрямованість особистості на ті чи інші цінності [33]. Продовжуючи цю думку, Л. І. Анциферова підкреслює, що спрямованість особистості на певні цінності - ціннісні орієнтації - формує суспільство. Саме суспільство висуває певну систему цінностей, які людина «чуйно вловлює» в процесі постійного «обстеження меж і змісту норм» і формування їхніх власних, індивідуально-особистісних еквівалентів [5]. В свою чергу В.Г. Алексєєва формулює загальноприйняте визначення ціннісних орієнтацій, як форму включення суспільних цінностей в механізм діяльності та поведінки особистості, як ступінь переходу цінностей суспільства в діяльність суб'єкта [3, с.64].

На думку О.Г. Здравомислова, ціннісні орієнтації це найважливіший елемент внутрішньої структури особистості, закріплений життєвим досвідом індивіда. Вони відмежовують суттєве і важливе для даного індивіда, від несуттєвого, виступають важливою сполучною ланкою між суспільством, соціальним середовищем та особистістю, її внутрішнім світом [14]. В.А.Ядов [14] розглядає ціннісні орієнтації як центральну ланку особистості, що визначає її ставлення до суспільства, соціальної групи самій собі. Його похід передбачає формування структури ціннісних орієнтацій у людини протягом багатьох років. На думку В.А. Ядова, система цінностей дозволяє прогнозувати загальну спрямованість поведінки. “Під ціннісними орієнтаціями ми розуміємо установку свідомості на ті чи інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства. Ціннісні орієнтації, – вважає Здравомислов О.Г., – є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який є ніби певною віссю свідомості, навколо якої обертаються думки і почуття людини і з погляду якої вирішується багато життєвих питань” [14].

Загалом, можна сказати, що ціннісні орієнтації – це утворення, які задають способи орієнтування людини в оточуючому світі. Музика О.Л. [20] зазначає, що ціннісні орієнтаціїв такому розумінні – це завжди лише певна частина життєвих цінностей, а саме ті, які актуалізуються для регуляції поведінки людини у кожній конкретній ситуації. В іншій ситуації вони можуть не бути включені в мотиваційні процеси. Таким чином, ціннісні орієнтації є поняттям, яке дає змогу достатньо продуктивно аналізувати соціологічні і соціально-психологічні аспекти ціннісної регуляції поведінки соціальних груп. Цей термін відображає деякі загальні закономірності «присвоєння» соціального досвіду в залежності від віку, освіти, виду діяльності, в який включена група людей. Аналізуючи особистість, ми насамперед хочемо дослідити не те, що є спільного у людини і соціальної групи, до якої вона належить, а те особливе, що вирізняє людину з-поміж інших.

Для аналізу ціннісної сфери особистості О.Л. Музика вводить поняття «суб’єктні цінності». Суб’єктивні цінності – це особливі поєднання високозначимих моральнісних і діяльнісних цінностей, що тісно корелюють між собою і завдяки цьому утворюють внутрішню самодостатню, самодетерміновану основу для регуляції діяльності і саморозвитку особистості, оскільки містять в собі і ціннісно-смислові, і інструментально-діяльнісні характеристики, які дозволяють задовольняти основні особистісні потреби (у визнанні й поцінуванні, у підтриманні самоідентичності, у розвитку, у суб’єктності), через вироблення ціннісної основи й мотивів діяльності у певній життєвій ситуації [18].

До основних ознак суб’єктних цінностей відносяться такі: 1) вони є внутрішніми регуляторами поведінки і визначають вчинки людини; 2) вони є результатом життєвого досвіду і формуються впродовж життєвого шляху людини; 3) стійкість суб’єктних цінностей визначається їх змістовим наповненням; 4) адаптивність, релевантність різним життєвим ситуаціям забезпечується структурною перебудовою суб’єктних цінностей; 5) недекларативність, дієвість суб’єктних цінностей забезпечується взаємною підтримкою моральнісних і діяльнісних цінностей [20].

Ціннісну свідомість О.Л. Музика [18] визначає як сукупність уявлень, в яких відображено особистісні цінності людини, що можуть мати різні рівні вираженості, актуалізованості, стійкості і регуляційного потенціалу. Як психологічний центр регуляції діяльності і розвитку особистості ціннісна свідомість концентрує в собі вибіркові, особистісно-значимі результати життєвого досвіду як у сфері соціальних стосунків і діяльності, так і у сфері особистісного саморозвитку. Поняття «ціннісна свідомість» у такому розумінні є суб’єктивною (у плані локалізації та інтерпретації ціннісного досвіду) і суб’єктною (у плані джерел і детермінації активності) характеристикою індивідуальної свідомості.

Суб’єктні цінності як складова поняття ціннісної свідомості визначається О.Л. Музикою як сформовані в процесі вирішення життєвих завдань і закріплені в ціннісному досвіді людини уявлення про індивідуальні способи і соціальні умови задоволення базових особистісних потреб. Особистісна цінність як певний когнітивний конструкт є не лише структурною, але й дослідницькою одиницею ціннісної свідомості, яка може бути відтворена психологічними засобами [18].






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.