Накладання стандартного та імпровізованого джгута

Циркулярне (колове) перетягування — найпоширеніший і найнадійніший метод тимчасової зупинки кровотечі на кінцівках. Його виконують за допомогою стандартного гумового джгута, гумової трубки або імпровізованого джгута-закрутки. Кро­воспинний джгут являє собою гумову стрічку завдовжки 125 см, завширшки 3—4 мм. На одному кінці стрічки є гачок, на другому — металевий ланцюжок. Джгут накладають на плече і стегно. Не рекомендується його накладати на верхню третину плеча (можливе травмування променевого нерва) і нижню третину стегна (перетискання стегнової артерії супроводжується ушкодженням м'яких тканин). Не треба накладати джгут на нижні третини передпліччя і гомілки, тому що в цих місцях немає м'язів і під джгутом може некротизуватись шкіра. До того ж у цих місцях не завжди вдається стиснути артерію.

При накладанні гумового джгута на кінцівку необхідно дотримувати таких правил. Джгут накладають поверх одягу, щоб не защемити шкіру між його витками. Накладати джгут необхідно на рівну прокладку, без складок, по можливості ближче до рани. Однією рукою захоплюють кінець джгута, другою — його середину і, сильно розтягнувши, обводять 2—3 рази навколо кінцівки. Вільні кінці джгута зав'язують вузлом або закріплюють за допомогою гачка і ланцюжка. До джгута або до одягу потерпілого прикріплюють записку з позначенням часу його накладання. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча з рани припиняється, кінцівка стає блідою і холодною, периферичний пульс не визначається. В холодну пору року після накладання джгута кінцівку треба обгорнути теплою ковдрою, щоб не сталося обморо­ження. Після накладання джгута проводять іммобілізацію кінцівки транспортною шиною, вводять знеболюючі засоби і госпіталізують хворого.

При відсутності стандартного джгута для зупинки зовнішньої кровотечі використовують джгут-закрутку з підруч­них засобів (краватки, хустинки, поясу, підтяжок та ін.).

Закрутку накладають на м'яку підкладку. Краї підручного засобу, що використовується як закрутка, обводять навколо кінцівки вище від місця поранення і вільно зв'язують між собою. Потім в утворену петлю вставляють паличку і за­кручують її доти, доки не зупиниться кровотеча. Щоб вузол не розкручувався, паличку фіксують до пов'язки або при­бинтовують до кінцівки. Не можна використовувати як джгут тонкі й тверді предмети (дріт, тонкий шнур, кабель тощо), оскільки вони можуть ушкодити тканини.

Необхідно пам'ятати, що неправильно накладений джгут може призвести до тяжких ускладнень. Накладання джгута на тривалий час, а також надмірне його затягування можуть спричинити порушення.рухової функції кінцівки (параліч) внаслідок травми нервових стовбурів. У той же час при слабкому затягуванні джгута недостатньо стискається ма­гістральна артерія і циркуляція крові в кінцівці не при­пиняється. Більш того, в таких випадках стискаються тільки вени, внаслідок чого розвивається венозний застій в кінцівці і посилюється венозна кровотеча. Найнебезпечнішим уск­ладненням перетягування кінцівки джгутом є змертвіння тканин і розвиток гангрени. Слід пам'ятати: джгут можна залишати на кінцівці не довше ніж 1, 5 год, а в холодну пору року — ЗО хв. Якщо за цей час кровотеча не при­пинилась, джгут треба ослабити на кілька хвилин, а потім знову затягнути. Загалом джгут може бути накладеним на кінцівку не більше ніж на 2 год. Якщо джгут необхідно тримати довше, його треба зняти і накласти вище. Під час розслаблення джгута проводять пальцьове притискання ма­гістральної судини.

Помилкою є накладання джгута при венозній або капі­лярній кровотечі, коли можна обійтись тугою пов'язкою. Тому медичний працівник у сумнівних випадках зобов'я­заний перевірити доцільність накладання джгута. Він знімає з рани пов'язку, пальцями притискає магістральну артерію вище від рани, повільно розпускає джгут і приймає пальці з артерії. Якщо кровотеча відсутня протягом 2—3 хв, на рану накладають тугу пов'язку, а джгут залишають на кінцівці незатягнутим, щоб при необхідності відразу його зафіксувати.

Головним засобом боротьби з гострою крововтратою є переливання крові, яке сприяє вирішенню основних завдань: підвищенню артеріального тиску шляхом збільшення кіль­кості циркулюючої крові, стимуляції компенсаторних ме­ханізмів та поліпшенню постачання тканин киснем. З цією метою необхідно проводити струминне переливання крові (250—500 мл)