Припинення опіки та піклування

Відносини опіки та піклування базуються на вільній згоді опікуна або піклувальника виконувати свої повноваження (ч. З ст. 63 ЦК). Оскільки наявність певних об'єктивних обставин (хвороба опікуна або піклувальника, яка перешкоджає йому виконувати свої повноваження, погіршення матеріального становища, що негативно позначається на утриманні підопічної особи, тривалі службові відрядження, відсутність взаєморозуміння з підопічною особою), може унеможливлювати продовження відносин опіки або піклування за участю призначеного опікуна чи піклувальника, передбачена можливість звільнення опікуна та піклувальника, тобто передбачене надання опікунові та піклувальникові права самостійно звернутися до суду чи органу опіки та піклування із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків. Щодо процедури звільнення то опікун або піклувальник подає до компетентного органу заяву, яка розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Протягом цього строку здійснюється з'ясування мотивів поданої заяви. Рішення про звільнення опікуна або піклувальника приймає той компетентний орган, який призначив опікуна або піклувальника. Для забезпечення прав та інтересів підопічного орган, який приймає рішення про звільнення опікуна або піклувальника, повинен одночасно розглянути і питання призначення підопічному нового опікуна або піклувальника, а у разі неможливості вирішити питання щодо вибору іншої форми влаштування особи, яка потребує опіки або піклування (ч. 1 ст. 75 ЦК). Однак у випадку якщо питання подальшого перебування підопічного під опікою або піклуванням вимагає негайного вирішення, служба у справах дітей може провести перевірку, за результатами якої складається висновок про можливість подальшого перебування дитини під опікою опікуна або піклувальника.

У зв'язку з висновком служби у справах дітей, у якому наводиться інформація про умови, які унеможливлюють подальше перебування дитини під опікою, піклуванням, опіку або піклування припиняють. За таких обставин служба у справах дітей, виконавчий комітет сільської і селищної ради вживають заходів до термінового влаштування дитини (п. 2.5 постанови Кабінету Міністрів України " Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування" від 17 жовтня 2007 р. № 1228).

Ініціатива звільнення опікуна або піклувальника може виходити і від підопічного. У ч. 2 ст. 75 ЦК передбачено право підопічного самостійно звернутися до суду чи до органу опіки та піклування із заявою про звільнення піклувальника від його повноважень. У разі подання підопічним обґрунтованої заяви до уповноваженого органу про звільнення піклувальника від його повноважень заява розглядається з урахуванням усіх обставин, що свідчать про характер відносин між піклувальником та підопічним.

З ініціативою звільнення опікуна або піклувальника може виступити і орган опіки та піклування. Така ініціатива може бути заявлена на підставі клопотання підопічного, державних або громадських організацій.

Опікун або піклувальник може бути звільнений від виконання своїх обов'язків у випадку влаштування підопічного до закладів, зазначених у ч. З ст. 75 ЦК, а саме:

а) до навчального закладу;

б) до закладу охорони здоров'я;

в) до закладу соціального захисту.

Чинне законодавство України передбачає переважне право батьків і усиновлювачів перед іншими особами на виховання та на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч. 1 ст. 163; ч. 4 ст. 232 СК). Якщо обставини, які унеможливлювали здійснення батьками або усиновлювачами своїх повноважень із виховання та догляду за дитиною відпали (поновлення в батьківських правах, повернення батьків, які були визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими, відбували покарання у місцях позбавлення волі, перебували під вартою на час слідства), то орган, який встановив опіку над підопічним, своїм рішенням може передати підопічного зазначеним особам, за умови що це відповідає інтересам підопічного.

Опіка припиняється у разі досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього, оскільки припинення опіки є безспірним. Згідно зі ст. 32 ЦК по досягненні 14 років фізична особа стає частково дієздатною і може самостійно вчиняти правочини, для дійсності яких є необхідною лише згода її піклувальника.

Особа, цивільну дієздатність якої було поновлено у встановленому законом порядку, не потребує надалі догляду з боку опікуна, а тому і опіка буде припинена (ч. З ст. 76, ч. 1 ст. 42 ЦК).

Порядок припинення піклування передбачено в ст. 77 ЦК. Підставами припинення піклування є:

1) набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздатності, тобто досягнення ним 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК);

2) у разі реєстрації неповнолітньою особою шлюбу (ч. 2 ст. 23 СК; ч 2 ст. 34 ЦК);

3) у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК);

4) у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

У зазначених випадках відносини піклування припиняються автоматично. Піклування може припинятися і у інших випадках, а саме:

1) у разі смерті піклувальника;

2) у разі смерті підопічного;

3) у разі звільнення піклувальника від повноважень відповідно до ст. 75 ЦК.

11. Фактичне виховання зажди пов'язано з наміром виховувати і утримувати дитину по-стійно, постійно з нею проживати однією сім'єю. У зв'язку з чим неможливо пред'являти вимогу на підставі ст. 269 СК, якщо дитина знаходилася лише тимчасово в іншої особи на вихованні й утримання (у зв'язку з від'їздом батьків, їхньої хвороби, до призначення опіки чи піклування, до оформлення усиновлення тощо). Фактичне виховання тому і називається фактичним, що особа добровільно приймає не себе функції вихователя і утриманця дитини, не будучи до цього зобов'язана юридично, згідно із законом. Між тим, як вбачається, факт добровільного прийняття на себе обов'язків «фактичного вихователя» породжує при певних умовах, указаних у ст. 269 СК, відповідні юридичні наслідки.

Узяття дитини в свою сім'ю на виховання і утримання є таким вольовим усвідомленим актом, який повинен бути підтверджений відповідними доказами. Цей факт породжує істотні юридичні наслідки — аліментні зобов'язання. У зв'язку з цим суд повинен ретельно перевіряти, була чи ні дитина в дійсності прийнята в сім'ю на постійне проживання, виховання і утримання. Це головне питання, яке суд повинен установити, виходячи з конкретних обставин справи, не пов'язуючи цей факт з яким-небудь формальним моментом.

Для застосування ст. 269 СК юридично байдуже, ким є фактичний вихователь — стороння особа (друг загиблих батьків, сусід), далекий родич (тітка, дядько, двоюрідні брат, сестра) тощо.

У тому випадку, якщо у дитини є батько або мати, дід або баба, повнолітні сестра або брат, хоча 6 вони і не мали змоги виховувати і утримувати дитину, «фактичний вихователь» цієї дитини не може бути примушений платити аліменти, якщо відмовиться від її виховання і утримання.

Статтею 269 СК передбачено, що стягнення аліментів з «фактичного вихователя> може мати місце за умови, що він може надавати матеріальну допомогу. У зв'язку з цим суд повинен при розгляді позову про стягнення аліментів з'ясувати матеріальний і сімейний стан аліментнозобов'язаної особи, достатньо у неї коштів для виплати

аліментів і щоб самій не залишитися нужденною в сторонній допомозі.

У названій статті відсутнє застереження про те, потребує вихованець у зв'язку зі своїм матеріальним становищем матеріальної допомоги від «фактичного вихователя». На сьогодні, час міліонерів, власників заводів, фабрик, тисяч гектарів землі, на випадок їх загибелі їх діти спадкують ці гроші, майно, землі, а вихователь має мізерну пенсію. Якщо не враховувати забезпеченість вихованця, то за ст. 269 СК із пенсії фактичного вихователя необхідно в обов'язковому порядку стягнути аліменти на утримання дитини-міліонера.

Цей пробіл у законодавстві необхідно ліквідувати шляхом унесення зміни до статті.

Обов'язок, передбачений ст. 269 СК про стягнення аліментів із фактичних вихователів не поширюється на опікунів, піклувальників, на осіб, які прийняли до себе для спільного проживання, виховання дитину за договором з органом опіки та піклування (прийомна сім'я, патронат, дитячий будинок сімейного типу).

Обов'язок «фактичного вихователя» припиняється у разі прийняття дитини в іншу Сім'ю, а також з настанням повноліття дитини.