Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи мог­ли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

У 30-х роках у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова-Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведен­ня слідчого експерименту. Згодом питанням тактики про­ведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі по­сібники для слідчих.

Слідчий експеримент схожий з науковим експеримен­том. І слідчий, і науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експе­римент має свої відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умо­ви, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням встанов­лення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути прове­дений залежно від його мети не на місці події. Слідчий екс­перимент супроводжується проведенням дослідів, що істо­тно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостій­ну слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню схожість, експертиза потре­бує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.

З'ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказа­ти на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фа­ктів, а й одержання нових доказів по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення мо­жливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість ви­тягнення викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки по­казань на місці. Він може бути у деяких випадках проведе­ний без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на міс­ці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свід­ка окремо.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі в практиці роз­слідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які зустрічаються найчастіше.

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості ба­чити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об'єктів у пе­вних умовах.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чу­ти в конкретних умовах. У деяких випадках при прове­денні слідчого експерименту на відкритій місцевості важ­ливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (про­никнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявле­ний пролом.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При прове­денні такого експерименту головним чинником є час, ос­кільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.