Тема: Психічний розвиток та формування особистості в молодшому шкільному віці

1. Фізичний розвиток молодших школярів.

2. Типи труднощів першокласників при входженні в шкільне життя.

3. Учіння як провідна діяльність у початкових класах.

4. Розвиток психічних пізнавальних процесів молодших школярів.

5. Формування особистості в молодшому шкільному віці.

6. Особливості трудової діяльності молодших школярів.

1.Фізичний розвиток молодших школярів

Молодший шкільний вік охоплює вікові межі від 6, 7 до 11 років. У цьому віці фізичний розвиток дитини відбувається спокійно і рівномірно. Збільшується вага тіла дитини, продовжується його зріст, розвиваються і вдосконалюються всі органи та системи організму. Продовжується процес окостеніння, проте в хребті дитини ще багато хрящової тканини, що при недотриманні певних санітарно-гігієнічних вимог може призводити до викривлення хребта. Саме тому і батьки, і вчитель повинні постійно слідкувати за поставою та ходою молодших школярів.

У молодшому шкільному віці не завершене окостеніння кисті руки та фаланг пальців, що породжує труднощі для дитини при виконанні тонких і дрібних рухів, саме тому не потрібно переобтяжувати дітей письмовими роботами. В цьому віці дрібні м’язи дитини відстають у своєму розвитку від великих м’язів, саме тому дитині на багато легше здійснювати розмашисті рухи, ніж дрібні і точні. Це також породжує необхідність дозувати об’єм письмових завдань.

У молодшому шкільному віці розвивається серцево-судинна система організму, причому темпи росту серця відповідають темпу росту, діаметру кровоносних судин. У цей вік розвивається нервова система і головний мозок дитини, збільшується його вага, посилюється роль процесів гальмування, проте процеси збудження в цьому віці продовжують домінувати над процесами гальмування, що обумовлює імпульсивність і непосидючість молодших школярів.

2.Типи труднощів першокласників при входженні в шкільне життя

У молодшого школяра при входженні в шкільне життя спостерігаються такі типи труднощів:

1) Зміна режиму дня: при вступі до школи дитина повинна систематично займатись учбовою діяльністю, що суттєво перебудовує режим її дня, який був до цього.

Батьки повинні допомогти дитині розробити оптимальний для неї режим дня і постійно контролювати його виконання.

2) Труднощі у взаєминах з вчителем. Вчитель початкових класів на відміну від виховательки дитячого садка, яка була другою мамою, виступає досить вимогливим наставником, тому дитина може відчувати страх у ставленні до вчителя. Саме тому вчитель повинен пред’явити однакові вимоги до всіх дітей, але при цьому враховуються їх індивідуальні особливості.

3) Труднощі у взаєминах з ровесниками, як правило, зустрічаються в тих дітей, які не ходили в дитсадок і до школи мали лише фрагментарні контакти з іншими дітьми. Такі діти не володіють гнучкими навичками спілкування з ровесниками, не вміють співробітничати з ними або не вміють захищати себе. Вчитель з метою допомоги дітям у подоланні такого типу труднощів повинен проводити виховну роботу по згуртуванню класного колективу на засадах співробітництва, взаємодопомоги та взаємо підтримки.

4) Згасання інтересу до учіння, яке спостерігається десь у середині першого навчального року.

3.Учіння як провідна діяльність у початкових класах

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю є учіння, оскільки саме під впливом учіння виникають основні новоутворення психіки в даний віковий період (довільність пізнавальних психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія), сприяє формуванню особистості дитини, розвитку її здібностей. Дитина починає учіння як правило при наявності у не ї утилітарних (особистісно-прагматичних) мотивів учіння. Під впливом правильної організації учбової діяльності в дитини формуються пізнавальні та соціальні умови учіння. Одним із дійових пізнавальних мотивів виступає пізнавальний інтерес.

Динаміка формування пізнавального інтересу у молодших школярів

1. Позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи.

2. Сприймання шкільного життя як цікавої ситуації.

3. Формування інтересу до процесу учбової діяльності.

4. Формування інтересу до результату учбової діяльності.

5. Формування інтересу до змісту учбової діяльності. – власне пізнавального інтересу.

Шляхи формування пізнавального інтересу

1. Новизна навчального матеріалу.

2. Показ практичної значущості навчального матеріалу.

3. Організація навчальних дискусій.

4. Використання технічних засобів навчання, наочності творів літератури і мистецтва.

5. Створення проблемних ситуацій.

6. Використання ігрових моментів та організація ігрових уроків.

7. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини.

8. Психологічно обґрунтована оцінка знань.

4.Розвиток психічних пізнавальних процесів молодших школярів

Увага

На початку молодшого шкільного віку переважає мимовільна увага, під впливом учіння поступово починає розвиватися, дещо переважати наприкінці молодшого шкільного віку довільна увага.

Властивості уваги молодших школярів:

1. Обсяг уваги дітей менше, ніж у дорослої людини (3-5 об’єктів за 1 с.), що потрібно враховувати при поясненні навчального матеріалу.

2. Розподіл уваги викликає в молодшому шкільному віці певні труднощі, а тому вчитель повинен комбінувати простий і складний види діяльності, що полегшує розподіл уваги дітей між ними.

3. Увага молодшого школяра не стійка, тому для її підтримання потрібно постійно урізноманітнювати види роботи на уроці.

4. Переключення уваги також є утрудненим для молодших школярів, тому вчитель повинен давати спеціальний час для переключення уваги дітей з одного виду діяльності на інший.

Шляхи розвитку уваги:

– поєднання більш близьких з більш віддаленими цілями;

– використання різноманітних видів роботи;

– оптимальний темп ведення уроку;

– оптимальна гучність голосу вчителя;

– врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Сприймання

Виділяють такі вікові особливості сприймання молодшого школяра:

1. Мала диференційованість сприймання означає, що діти путають схожі предмети. Причиною такого явища є віковий недостатній розвиток аналітико-синтетичної діяльності при сприйманні.

2. Тісний зв'язок сприймання з емоційною сферою особистості дитини. Це означає, що навчальний матеріал, який викликає позитивні емоції сприймається набагато краще, ніж той, який викликає негативні емоції. Нейтральний матеріал сприймається дітьми найтяжче.

3. На початку молодшого шкільного віку основною метою дитини виступають дії з предметами, а їх сприймання є лише умовою засобом для досягнення цієї мети. Під впливом учіння співвідношення між діями та сприймання змінюється. Наприкінці цього вікового періоду сприймання предметів починає виступати для дитини головною метою, а дії з цими предметами перетворення лише в засоби для їх сприймання.

Шляхи розвитку сприймання

1. Використання прийому порівняння предметів з метою подолання слабкої диференційованості сприймання дітей.

2. Вчитель повинен постійно виділяти головне і суттєве в навчальному матеріалі, який сприймається дітьми в вчити дітей вмінню здійснювати аналіз та синтез об’єктів сприймання.

3. Використання засобів наочності та технічних засобів навчання.

4. Усний звіт дитини про те, що вона сприймає.

5. Враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей.

Пам'ять

Пам'ять молодших школярів розвивається у двох основних напрямах:

1. посилюється питома вага смислової, словесно-логічної пам'яті у порівнянні з механічною та образною пам'яттю;

2. розвивається здатність дитини управляти процесами пам'яті (запам’ятання, відтворення, збереження і забування).

На початку молодшого шкільного віку у дітей образна та механічна пам'ять. Причинами домінування механічної пам'яті є:

– достатньо високий рівень розвитку даного виду пам'яті у молодших школярів;

– дитина ще не вміє диференціювати завдання запам’ятання (мнемічні завдання);

– у дітей ще не достатньо розвинене мовлення, а тому їм легше запам’ятати напам'ять текст, ніж передавати його зміст своїми словами;

– молодші школярі не володіють прийомами смислового матеріалу.

Засоби розвитку пам'яті:

1. Вчитель повинен давати дітям диференційовані мнемічні завдання (який матеріал треба запам’ятати дослівно, який – у загальних рисах, щоб передавати своїми словами, а з яким можна лише ознайомитись).

2. Формування відповідності установки на запам’ятання певного матеріалу.

3. Вчитель повинен навчати дітей прийомам смислового запам’ятовування:

– виділення головного і суттєвого в матеріалі для розуміння цього матеріалу, для його усвідомлення, тобто смислова обробка матеріалу;

– складання плану для запам’ятання шляхом виділення опорних пунктів у матеріалі;

– правильна організація повторення матеріалу, чергування запам’ятання матеріалу з його частковим відтворенням;

– використання спеціальних мнемо-технічних прийомів;

3. Вчитель повинен навчати дітей прийомам пригадування матеріалу.

Уява

Уява молодших школярів теж розвивається в двох основних напрямах:

1. посилюється реалізм образів уяви, дитина поступово починає оцінювати ці образи з позицій здорового глузду, а пізніше – й елементів логіки;

2. посилюється здатність дитини управляти своєю уявою.

В даний віковий період інтенсивно розвивається як репродуктивна, так і творча уява дітей.

Засоби розвитку уяви:

1. використання творчих завдань;

2. застосування наочності, ТЗН, творів літератури і мистецтва;

3. складання дитиною оповідання за запропонованим початком, за серією малюнків.

4. складання віршиків, у яких повинні бути використані запропоновані слова, написання творів та переказів;

5. врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Мислення

На початку молодшого шкільного віку у дітей домінує наочно-образне мислення, а під впливом учіння розвивається абстрактне мислення, якщо відчуття, сприймання, пам'ять, увага вже «пройшли» досить тривалий етап розвитку ще до вступу дитини до школи, то мислення починає бурхливо розвиватися саме у молодшому шкільному віці.

Під впливом учіння дитина оволодіває розумовими діями і операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація).

В процесі учбової діяльності дитина починає оволодівати учбовими поняттями.

Шляхи розвитку мислення:

1. Створення проблемних ситуацій.

2. Організація навчальних дискусій.

3. Використання елементів програмованого навчання.

4. Використання творчих завдань.

5. Індивідуалізація та диференціація навчання.

Мовлення

У даний віковий період у дитини під впливом учіння розвивається усне монологічне мислення, писемне мислення, розширюється словниковий запас, дитина оволодіває лексичною, фонетичною та граматичною сторонами рідної мови.

5.Формування особистості в молодшому шкільному віці

Потребово-мотиваційна сфера

У молодших школярів від дошкільного віку зберігаються такі потреби, які потрібно враховувати у навчально-виховному процесі.

1. Потреба в ігровій діяльності. Вчитель повинен використовувати ігрові моменти на уроках та організовувати ігрові уроки.

2. Потреба у рухах, тому вчитель організовувати фізкульт-хвилинки на уроках та рухливі ігри на перервах.

3. Потреба у зовнішніх вираженнях, тому вчитель повинен постійно використовувати новий, цікавий матеріал та засоби наочності. На основі потреби у зовнішніх враженнях у молодших школярів формуються пізнавальні потреби. У молодшому шкільному віці виділяють такі мотиви учіння:

– утилітарні;

– пізнавальні;

– соціальні.

Вчитель повинен розвивати пізнавальні та соціальні мотиви учіння.

Вікові особливості інтересів молодших школярів:

1. Поверхневість інтересів.

2. Інтереси дітей швидко змінюються і є нестійкими.

3. Інтереси дітей тісно пов’язані з емоційною сферою особистості.

Сфера самосвідомості

У молодшому шкільному віці виділяють групи дітей з такими видами самооцінки:

1. Діти з адекватною самооцінкою відрізняються впевненістю в своїх силах, життєрадісністю, оптимізмом і здатністю ставити перед собою посильні завдання.

2. Діти з нестійкою самосвідомістю у сторону завищення або заниження, у молодшому шкільному віці не спостерігається дітей зі стійкою заниженою самооцінкою. При роботі з дітьми з нестійкою заниженою самооцінкою вчитель повинен використовувати прийом гарантованого успіху, тобто створити для дитини сприятливі умови для досягнення позитивних результатів.

3. Діти з стійкою завищеною самооцінкою відрізняються зарозумністю, пихатістю, зверхністю у ставленні до інших дітей, схильністю завищувати власні досягнення і недооцінювати успіхи інших. При роботі з такими дітьми вчитель повинен пред’явити справедливі об’єктивні вимоги.

Моральна сфера

У цей період діти оволодівають моральними поняттями під керівництвом дорослих вчаться здатності до співробітництва, взаємодопомоги та взаємопідтримки їх моральні уявлення до кінця цього вікового періоду стають більш глибокими та усвідомленими.

Емоційно-вольова сфера

У молодшому шкільному віці діти відрізняються підвищеною емоційністю, проте вони ще не здатні усвідомлювати власні емоції та почуття і не можуть розуміти емоції та почуття інших людей. Діти надмірно імпульсивні у вияві своїх емоцій, тобто ще не вміють їх стримувати. У цьому віці емоційна сфера особистості тісно пов’язана з вольовою сферою. Це означає, що невміння дітей стримувати свої емоційні прояви пов’язані з віковою слабкістю волі дітей.

У дітей під впливом учіння, праці, продуктивних видів діяльності розвиваються вольові якості.

Формування характеру

У молодшому шкільному віці характер ще несформований, він знаходиться у стадії формування і тому дорослі іноді за характерологічні прояви можуть приймати тимчасові психічні стани.

У цьому віці у поведінці дитини більш прозоро, ніж у наступні вікові періоди виявляються властивості вищої нервової діяльності, які пізніше маскуються формами поведінки.

Для молодшого шкільного віку властиві такі вікові особливості характеру: безпосередність, щирість, відкритість, імпульсивність, схильність до наслідування дорослих.

6.Особливості трудової діяльності молодших школярів

В молодшому шкільному віці трудова діяльність існує в двох основних формах:

1. Праця по самообслуговуванню.

2. Виготовлення різних виробів на уроках праці.

Праця по самообслуговуванню сприяє розвитку трудових вмінь та навичок, формує працелюбність, сприяє розвитку вольових якостей.

Виготовлення різних виробів сприяє розвитку творчої уяви, мислення, творчих здібностей, тонкої моторики руки, розвитку інтересів та довільному характеру всіх пізнавальних процесів.