Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель

На кінець XII - початок ХІІІ ст. у Центральній Азії утворилася могутня військово-феодальна Монгольська держава. У 1206 р. ЇЇ очолив Темучин. проголошений Чингісханом. Одразу ж почалися завойовницькі війни проти сусідів. а потім татаро- монголи поступово просуваються до кордонів Київської Русі. В 1223 р. на р. Калка 25-тисячне татаро- монпольське військо завдало нищівної поразки дружинам півдсноруських князів, які навіть перед обличчям грізної небезпеки не змогли переступити через розбрат і виступити спільно. Наступний похід проти Русі татаро-монголи почали у 1237 р. під орудою онука Чингісхана - Батия. Протягом 1237-1238 рр. були захоплені рязанські Володимирські, суздальські, ярославські землі.

У 1239 р. Батий захопив Переяслав і Чернігів і виступив на Київ, де правив воєвода Динила Галицького - Дмитро. Восени 1240 р. почався штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору захисників стала Десятинна церква. Місто було пограбоване йзруйноване. За легендою, воєводі Дмитру за мужність було збереженно життя. Потім здобиччю завойовників стали Кам’янець. Із'яслав, Володимир, Галич.

Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню. військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії - Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.Падіння 1240 р. міста Києва - центру Давньоруської держалн відкрило Батию шлях на Захід. Пройшовши потом і мечем галицькі та волинські землі, кочівники в 1241 р. вторглися в Польщу, Угорщину. Чехію, Словаччину. Трансільванію. Проте знекровлені на Русі війська Батия вже 1242 р. були змушені припинити свос просування в західному напрямку. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники заснували нову державу в складі Монгольської імперії -Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перестала існувати. На Русі встановилося іноземне іго на довгих 238 років. Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для словянських земель:

Руйнація та падіння ролі міст. За підрахунками археологів, із 74 руських міст XII—XIII ст.. відомих з розкопок. 49 були розорені полчищами Батия. До того ж 14 так і не піднялися із рути, а ше 15 міст з часом перетворилися на села.

Занепад ремесла і торгівлі. Руйнація міст, загибель або рабство значної частини ремісників призвели до втрати спадкоємності в ремісництві, зникнення цілих його галузей (виробництво емалі, зерні, черні, різьби по каменю) Зменшення виробництва товарів спричинило занепад торгівлі.

-Демографічні втрати. Фізичне знищення, рабство та втечі стали чинниками, які помітно зменшили кількість населення па півдні Рух і.

Знищення значної частини феодальної еліти.

Суть золотоорлинської навали як історичного явища полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників. Золотоординська навала виявилася насамперед у трьох сферах: економічній (система податей та податей і повинностей- данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче та ін.); політичній (затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управління землями); військовій (обов'язок слов'янських князівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах). Стежити за збереженням та зміцненням системи залежності покликані були ханські намісники в руських землях - баскаки. Крім того, з метою послаблення Русі. Золота Орда протягом майже всього періоду свого панування практикувала періодичні спустошливі походи. Лише до середини XIV ст. на землі Північно-Східної та Південно-Західної Русі було здійснено понад 20 воєнних нападів золотоордииців. Отже, загальмувавши соціально-економічний розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини, якісно змінивши структу ру влади в півиічно-східиних руських землях, монгольське нашестя та золотоордииське іго наклали негативний відбиток на українські землі, загальмувавши їх економічний, політичний і соціальний розвиток на багато віків наперед.