Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тематика індивідуальних завдань
|
|
(теоретична частина)
1.Сутність соціального супроводу як виду соціальної роботи. Визначення терміну «соціальний супровід».
2.Особи та сім’ї, які є об’єктом соціального супроводу. Категорії клієнтів центрів соціальних служб, які потребують комплексної соціальної допомоги.
3.Визначення терміна «складні життєві обставини» та «проблемна сім’я».
4.Категорії сімей, які є об’єктом соціального супроводу.
5.Завдання соціального супроводу щодо сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
6.Законодавче забезпечення соціального захисту сімей. Нормативно-законодавчі акти, що визначають механізми соціального супроводу різних типів сімей.
7.«Ведення випадку» як метод соціальної роботи.
8.Алгоритм соціальної роботи з сім’єю: етап вивчення ситуації, етап реалізації соціальної допомоги, етап аналізу виконаної роботи та оцінки послуг.
9.Теорія соціальної підтримки. Мережа соціальної підтримки.
10.Сутність варіативності стосунків з сім’єю. Врахування культурних цінностей сімей. Стадії зміни життя сім’ї. Формування у членів сім’ї мотивації до змін. Процес формування мотивації. Проблемне та цільове мислення.
11.Етапи соціального супроводу: підготовчий – оцінювання потреб сім’ї.
12.Етапи планування соціального супроводу.
13.Мета соціального супроводу. Завдання соціального супроводу. Вимоги до формулювання мети та завдань соціального супроводу.
14.Заходи соціального супроводу. Документальне оформлення соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу.
15.Форми та методи соціальної підтримки. Особливості стратегії соціального працівника на етапі реалізації соціального супроводу.
16.Принципи реалізації соціального супроводу. Підсумки етапу реалізації соціального супроводу. Завершення соціального супроводу. Методичні особливості етапу завершення соціального супроводу. Підсумкове оцінювання.
17.Сутність та завдання соціальної діагностики. Вимоги до вибору методів соціальної діагностики.
18.Методи соціальної діагностики, що використовуються у процесі оцінки стану сім’ї. Бесіда. Стимулюючі репліки.
19.Біографічний метод соціальної діагностики. Генограма.
20.Сімейна соціограма як метод соціальної діагностики. Еко-карта. Карта соціального оточення. Карта соціальних контактів.
21.Мета та завдання соціального супроводу прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу.
22.Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та ДБСТ.
23.Соціальні послуги, які надаються у процесі соціального супроводу.
24.Вимоги до спеціалістів, які надають соціальні послуги прийомним сім’ям та ДБСТ.
25.Етапи соціального супроводу прийомних сімей, ДБСТ. Початок здійснення соціального супроводу.
26.Договір про здійснення соціального супроводу. Документи на дитину, яка влаштовується до прийомної сім’ї, ДБСТ.
27.Оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця. Складові оцінювання потреб дитини. Складові оцінювання потреб прийомної сім’ї, ДБСТ.
28.Планування соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї, ДБСТ. Відвідування сім’ї. Ведення щоденника роботи з прийомною сім’єю, ДБСТ.
29.Міжгалузева взаємодія спеціалістів у процесі здійснення соціального супроводу.
30.Специфічні умови при здійсненні соціального супроводу. Захист прав та інтересів прийомних дітей та дітей-вихованців.
31.Соціальне інспектування. Оцінка результатів соціального супроводу (поточне, щорічне).
32.Критерії успішності соціального супроводу. Планування виходу дитини із сім’ї.
33.Завершення соціального супроводу.
ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ З КУРСУ «СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД СІМ’Ї»
1.Сутність соціального супроводу як виду соціальної роботи. Визначення терміну «соціальний супровід».
2.Особи та сім’ї, які є об’єктом соціального супроводу. Категорії клієнтів центрів соціальних служб, які потребують комплексної соціальної допомоги.
3.Визначення терміна «складні життєві обставини» та «проблемна сім’я».
4.Категорії сімей, які є об’єктом соціального супроводу.
5.Завдання соціального супроводу щодо сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
6.Законодавче забезпечення соціального захисту сімей. Нормативно-законодавчі акти, що визначають механізми соціального супроводу різних типів сімей.
7.«Ведення випадку» як метод соціальної роботи.
8.Алгоритм соціальної роботи з сім’єю: етап вивчення ситуації, етап реалізації соціальної допомоги, етап аналізу виконаної роботи та оцінки послуг.
9.Теорія соціальної підтримки. Мережа соціальної підтримки.
10.Сутність варіативності стосунків з сім’єю. Врахування культурних цінностей сімей. Стадії зміни життя сім’ї. Формування у членів сім’ї мотивації до змін. Процес формування мотивації. Проблемне та цільове мислення.
11.Етапи соціального супроводу: підготовчий – оцінювання потреб сім’ї.
12.Етапи планування соціального супроводу.
13.Мета соціального супроводу. Завдання соціального супроводу. Вимоги до формулювання мети та завдань соціального супроводу.
14.Заходи соціального супроводу. Документальне оформлення соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу.
15.Форми та методи соціальної підтримки. Особливості стратегії соціального працівника на етапі реалізації соціального супроводу.
16.Принципи реалізації соціального супроводу. Підсумки етапу реалізації соціального супроводу. Завершення соціального супроводу. Методичні особливості етапу завершення соціального супроводу. Підсумкове оцінювання.
17.Сутність та завдання соціальної діагностики. Вимоги до вибору методів соціальної діагностики.
18.Методи соціальної діагностики, що використовуються у процесі оцінки стану сім’ї. Бесіда. Стимулюючі репліки.
19.Біографічний метод соціальної діагностики. Генограма.
20.Сімейна соціограма як метод соціальної діагностики. Еко-карта. Карта соціального оточення. Карта соціальних контактів.
21.Мета та завдання соціального супроводу прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу.
22.Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та ДБСТ.
23.Соціальні послуги, які надаються у процесі соціального супроводу.
24.Вимоги до спеціалістів, які надають соціальні послуги прийомним сім’ям та ДБСТ.
25.Етапи соціального супроводу прийомних сімей, ДБСТ. Початок здійснення соціального супроводу.
26.Договір про здійснення соціального супроводу. Документи на дитину, яка влаштовується до прийомної сім’ї, ДБСТ.
27.Оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця. Складові оцінювання потреб дитини. Складові оцінювання потреб прийомної сім’ї, ДБСТ.
28.Планування соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї, ДБСТ. Відвідування сім’ї. Ведення щоденника роботи з прийомною сім’єю, ДБСТ.
29.Міжгалузева взаємодія спеціалістів у процесі здійснення соціального супроводу.
30.Специфічні умови при здійсненні соціального супроводу. Захист прав та інтересів прийомних дітей та дітей-вихованців.
31.Соціальне інспектування. Оцінка результатів соціального супроводу (поточне, щорічне).
32.Критерії успішності соціального супроводу. Планування виходу дитини із сім’ї.
33.Завершення соціального супроводу.
34. Категорії сімей з дітьми, які потребують соціальної підтримки. Функціонально-неспроможна сім’я. Кризова сім’я. Неблагополучна сім’я. Сім’я соціального ризику.
35. Модель соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.
36. Проблеми та потреби сімей, які потребують соціальної допомоги.
37. Складні життєві обставини, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей у сім’ї.
38. Завдання соціального супроводу сімей, опинилися у складних життєвих обставинах. Етапи роботи з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
39. Соціальне інспектування. Висновки соціального інспектування.
40. Реалізація соціального супроводу сім, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Порядок здійснення соціального супроводу. Умови взяття сім’ї під соціальний супровід.
41. Реалізація соціального супроводу.
42. Складові соціального супроводу сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Термін реалізації соціального супроводу.
43. Соціальне навчання. Підстави припинення соціального супроводу.
44. Заключна оцінка результатів соціального супроводу. Показники позитивного результату соціального супроводу.
45. Соціальний супровід різних категорій сімей у європейських країнах.
46. Специфіка соціального супроводу сім’ї у США.
47. Соціальний супровід у Великобританії.
48.Використання позитивного зарубіжного досвіду соціального супроводу сім’ї у практиці вітчизняної соціальної роботи.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ «СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД СІМ’Ї»
1.Соціально-педагогічна проблема:
1) проблема, викликана труднощами у соціумі;
2) недостатній рівень педагогічної освіти у різних верств населення;
3) утруднення, що виникає у процесі виховання та навчання соціальному внаслідок несприятливих соціальних умов;
4) соціально-педагогічна ситуація.
2. Криза сім’ї:
1) абсолютне невиконання сім’єю своїх функцій;
2) негативна спрямованість сімейних змін у ході історії чи блокування сімейних процесів надзвичайними обставинами;
3) невиконання сім’єю репродуктивної та виховної функції;
4) невиконання однієї з своїх функцій.
3. Нуклеарна сім’я:
1) сім’я, що потребує підтримки соціальних служб;
2) сім’я, що складається з чоловіка, дружини, їх дітей чи без них, які живуть окремо від інших родичів;
3) сім’я, що знаходиться на грані розлучення;
4) сім’я, що всиновила (вдочерила) дітей.
4. Сім’я:
1) союз подружжя;
2) засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об’єднання людей, які пов’язані між собою спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей;
3) багатопоколінна спільність, що складається з батьків, дітей, інших членів родини;
4) індивід.
5.Асоціальна сім’я:
1) сім’я, що вступає у конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства;
2) малозабезпечена сім’я;
3) багатодітна сім’я;
4) соціально незахищена сім’я, що потребує підтримки соціальних служб.
6. Сім’я соціального ризику:
1) повторна сім’я;
2) соціально незахищена сім’я, що потребує підтримки соціальних служб;
3) неблагополучна сім’я;
4) багатодітна сім’я.
7. Репродуктивна функція сім’ї:
1) біологічне відтворення суспільства, задоволення потреби в дітях;
2) організація раціонального дозвілля членів сім’ї;
3) задоволення потреби у спілкуванні з близькими людьми;
4) задоволення матеріальних потреб.
8.Емоційна функція сім’ї:
1) соціалізація молодого покоління;
2) одержання людьми психологічного захисту та підтримки у сім’ї;
3) надання певного соціального статусу кожному члену сім’ї;
4) біологічне відтворення суспільства, задоволення потреби в дітях
9.Соціально-статусна функція сім’ї:
1) економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів сім’ї;
2) моральна регламентація поведінки членів сім’ї;
3) надання певного соціального статусу членам сім’ї, задоволення потреби в соціальному просуванні;
4) одержання людьми психологічного захисту та підтримки у сім’ї.
10.Гіперпротекція:
1) надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи;
2) психологічна депривація дитини;
3) виховний контроль через почуття провини;
4) соціалізація молодого покоління.
11.Соціальна робота з сім’ями:
1) гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми;
2) система заходів щодо забезпечення державою сім’ї гарантованих умов життя;
3) система взаємодії соціальних органів держави та сім’ї, що спрямована на забезпечення повноцінного функціонування сім’ї;
4) соціалізація молодого покоління.
12.Патерналістська модель надання соціальних послуг сім’ї передбачає:
1) рівноправну взаємодію соціального педагога та сім’ї;
2) прийняття соціальним педагогом одноосібного рішення щодо розв’язання проблем сім’ї;
3) надання соціальних послуг тільки на прохання клієнта;
4) система взаємодії соціальних органів держави та сім’ї, що спрямована на забезпечення повноцінного функціонування сім’ї.
13.Соціальні послуги:
1) комплекс дій державних і громадських організацій, спрямованих на забезпечення та покращення умов життєдіяльності сім’ї;
2) комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом чи сім’єю суспільних зв’язків;
3) матеріальна допомога різним типам сімей;
4) емоційна підтримка різних типів сімей.
14.Соціальне інспектування неблагополучної сім’ї:
1) підготовка молоді до сімейного життя;
2) контроль соціального педагога за дотриманням прав людини в сім’ї, виявлення випадків їх порушень;
3) надання соціальних послуг сім’ї;
4) матеріальна допомога різним типам сімей.
15.Соціально-педагогічний супровід сім’ї:
1) довготривала різноманітна допомога сім’ям, спрямована на створення умов для ліквідації наслідків та причин неблагополуччя, формування здатності сім’ї самотужки розв’язувати свої проблеми;
2) система заходів, спрямована на попередження негативних явищ та насильства в сім’ї;
3) сімейна психотерапія;
4) контроль соціального педагога за дотриманням прав людини в сім’ї, виявлення випадків їх порушень.
16.Дитина:
1) особа віком до 14 років;
2) особа віком до 16 років;
3) особа віком до 18 років;
4) особа віком до 21 року.
17.Захист дитинства:
1) надання різними державними та громадськими організаціями соціальних послуг різними категоріям дітей;
2) діяльність правоохоронних органів щодо захисту неповнолітніх від хуліганства та злочинів та профілактика щодо скоєння злочинів неповнолітніми;
3) комплекс правових, медичних, економічних, соціальних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення оптимального біологічного та соціального розвитку дітей;
4) контроль соціального педагога за дотриманням прав людини в сім’ї, виявлення випадків їх порушень.
18.Соціально-педагогічний захист дитинства:
1) комплекс соціально-педагогічних заходів, спрямованих на послаблення впливу на дітей негативних суспільних явищ та створення умов для їх розвитку;
2) надання різними державними та громадськими організаціями соціальних послуг різними категоріям дітей;
3) комплекс правових, медичних, економічних, соціальних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення оптимального біологічного та соціального розвитку дітей;
4) діяльність правоохоронних органів щодо захисту неповнолітніх від хуліганства та злочинів та профілактика щодо скоєння злочинів неповнолітніми.
19.Усиновлення:
1) переведення дитини-сироти з дитячого будинку на виховання в сім’ю усиновлювача;
2) прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах сина чи дочки;
3) взяття дитини-сироти під опіку прийомними батьками;
4) тимчасове взяття дитини-сироти під опіку прийомними батьками.
20.Опіка встановлюється над дітьми:
1) які не досягли 6 років;
2) які не досягли 14 років;
3) які не досягли 16 років;
4) які не досягли 18 років.
21.Піклування встановлюється над дітьми у віці:
1) від народження до 6 років;
2) від 6 до 14 років;
3) від 14 – до 18 років;
4) від 18 – до 21 років.
22.Прийомна сім’я:
1) сім’я, що взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування від 1 до 4 дітей на спільне проживання та виховання;
2) сім’я, що всиновила від 1 до 4 дітей;
3) сім’я, що оформила опіку чи піклування над 1 чи 4 нерідними дітьми;
4) сім’я, що оформила опіку чи піклування над 5 і більше дітьми.
23.Безпритульні діти:
1) які страждають від жорстокості та насильства;
2) які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю чи державні заклади, де вони виховувалися, та не мають певного місця проживання;
3) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
4) діти без певного місця проживання.
24. Притулок для неповнолітніх:
1) заклад для постійного проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком від 3 до 18 років;
2) заклад для тимчасового утримання неповнолітніх правопорушників;
3) заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування неповнолітніх віком від 3 до 18 років;
4) заклад для постійного утримання неповнолітніх правопорушників.
25.Віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї:
1) здійснення насильником фізичного, психологічного чи сексуального насильства в сім’ї;
2) поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї;
3) погроза вчинення одним членом сім’ї стосовно іншого члена сім’ї певного виду насильства;
4) поведінка потенційно насильника в сім’ї.
26.Згідно економічної моделі інвалідності:
1) інвалідність – неповноцінність людини внаслідок стійких розладів функцій організму;
2) інвалідність – довготривала чи часткова, повна чи постійна втрата працездатності внаслідок стійких чи важкопорушених функцій організму;
3) інвалідність – нездатність особи виконувати ті чи інші функції порівняно із здоровими людьми;
4) інвалідність – неповноцінність людини внаслідок стійких психічних розладів функцій організму.
27. Дитячий будинок сімейного типу:
1) окрема сім’я чи подружжя, що взяли на виховання та спільне проживання не менш, як 5 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування;
2) створення в інтернативному закладі атмосфери сімейного виховання;
3) багатодітна сім’я, що мешкає в окремому будинку;
4) сім’я, що мешкає в окремому будинку.
28.Дитячі будинки змішаного типу:
1) для дітей, що мають фізичні або розумові вади;
2) для розумововідсталих дітей;
3) для дітей дошкільного та шкільного віку;
4) для здорових дітей.
29.Правова культура складається з:
1) правосвідомості та правової поведінки;
2) правового навчання та правового виховання;
3) ознайомлення людини з основними положеннями правознавства;
4) знання законів України.
30.Правова поведінка:
1) цілеспрямований процес щодо озброєння людини правовими знаннями;
2) усвідомлена законослухняна діяльність людини у всіх сферах її життя;
3) знання людьми своїх юридичних та моральних прав та обов’язків;
4) знання законів України.
31.Первинне обстеження клієнта не включає:
1) відвідування помешкання, огляд умов проживання, складання акту обстеження;
2) робоча нарада з метою вирішення питання про належність чи неналежність клієнта до категорії сімей, з якими працює служба, та взяття чи не взяття сім’ї під супровід на основі проведеного соціального інспектування;
3) затвердження плану-угоди;
4) бесіда з клієнтом, роз’яснення мети та завдань діяльності ЦССМ.
31. Приймаючи направлення клієнта від іншої установи/ особи, соціальний працівник має дотримуватися певного порядку. Який пункт використаний поза чергою:
1) заповнити анкету-направлення
2) повідомити при першій можливості тих, хто надіслав звернення, про рішення щодо направлення;
3) повідомити того, хто звернувся до ЦССМ, про те, коли і як ЦССМ відреагує на звернення;
4) обговорити звернення на робочій нараді.
32.Соціальними працівниками не використовується такі види діяльності та групи послуг:
1) психолого-педагогічна робота з родиною;
2) сприяння навчанню та розвитку;
3) сприяння відновленню контактів між батьками і дітьми, які перебувають в інтернатах;
4) спостереження за родиною.
Психолого-педагогічна робота з родиною не включає:
1) посередництво в конфлікті;
2) психологічна підтримка;
3) представлення інтересів дитини перед органами державної та місцевої влади;
4) залучення батьків до груп взаємопідтримки.
32. Сприяння відновленню контактів між батьками і дітьми, які перебувають в інтернатах, не включає:
1) вишукування коштів для оплати проїзду до дітей;
2) сприяння у оформленні державних допомог, пенсій, пільг;
3) допомога родичу дитини в оформленні опіки;
4) сприяння влаштуванню на виховання в прийомну сім’ю.
33. Завданнями супервізії не є:
1) обговорення при свідках з директором ЦССМ або керівництвом служби особистих проблем соціального працівника, які можуть впливати на ефективність спільної роботи;
2) керівництво та підтримка соціального працівника директором ЦССМ;
3) оцінка ефективності роботи соціальним працівником та його компетентності;
4) узгодження планів з особовими справами сімей та затвердження їх підписом директора ЦССМ.
34. Оцінка якості індивідуальної роботи з клієнтом не відбувається шляхом:
1) безпосереднього спілкування з соціальним працівником і обговорення випадків і планів підтримки клієнтів;
2) вивчення детальних звітів про індивідуальну роботу з клієнтами;
3) дотримання термінів та форм звітності;
4) контрольних візитів у підопічні сім’ї.
35. У щоденнику соціальний працівник не фіксує:
1) коли і з ким зустрічався;
2) не фіксуються всі телефонні та письмові контакти щодо даного випадку;
3) короткий зміст розмови або/і вчинені дії;
4) підсумок або висновок стосовно подальших дій.
36. Затвердження і оцінка проведеної роботи не включає:
1) заповнення оціночної форми «Показники виконання», що вимагає 2-3 відвідувань сім’ї та партнерських установ;
2) надання клієнту інформації про соціальну підтримку, якою сім’я може скористатися в майбутньому;
3) заповнювання клієнтом оцінювальної анкети;
4) контороль за використанням наданої матеріальної допомоги.
37. Оцінку і моніторинг якості роботи соціальних працівників не здійснює на місцевому рівні директор ЦССМ:
1) шляхом супервізії;
2) через вивчення документів на фінансування ЦССМ, узагальнених регіональними центрами ССМ;
3) через вивчення квартальних звітів соціальних працівників;
4) через спілкування з клієнтами.
38. Яка з рис не характерна для дітей-одинаків:
1) сфера спілкування її з дорослими збільшена порівняно з дітьми з неоднодітних сімей;
2) більше, ніж інші спілкується з однолітками;
3) для таких дітей характерним є підвищений рівень егоцентризму;
4) діти мають переважно середній та вищий за середній рівень розвитку творчих здібностей, однак нічим не відрізняються від інших розвитком емпатії.
42. Несамостійність дитини, вироблена на основі сімейного досвіду. До конструктивних симптомів належать:
1) намагання бути попереду інших;
2) розкутість;
3) нездатність сприймати критику;
4) впевненість у бажанні інших допомагати й підтримувати.
43.Несамостійність дитини, вироблена на основі сімейного досвіду. До деструктивних симптомів належать:
1) балакучість;
2) неготовність до пристосування;
3) малий самоконтроль;
4) недостатня участь у спільній діяльності.
44. Технологія роботи педагога з одно дітною сім’єю відбуваєть на одному з рівнів, який полягає у тому, що робота спрямована на надання батькам необхідної своєчасної інформації про особливості розвитку дитини в умовах одно дітної сім’ї; різницю між припустимою і неприпустимою поведінкою дитини; методи та засоби реагування на можливі формування психологічних утворень в особистості дитини з одно дітної сім’ї:
1) аксіологічний;
2) комунікативний;
3) пропедевтичний;
4) актуалізаційний.
45. Одним з аспектів взаємодії педагога з батьками є такий, що полягає у розгляді основних етапів і закономірностей розвитку єдиної дитини в сім’ї, аналіз ваіковихпсихолого-педагогічних чинників становлення особистості підлітка в однодітній сім’ї, реалізацію програми вивчення сім’ї, озброєння батьків методикою вивчення дитини:
1) педагогічний;
2) соціально-педагогічний;
3) психологічний;
4) економічний.
46. Кому належить даний вислів: " Педагогічний брак надходив з сімей однодітних, де концентрація надмірної батьківської любові діяла на дитину згубно":
1) Ш. Амонашвілі;
2) А. Макаренку;
3) В. Сухомлинському;
4) М. Стельмаховичу.
47. У якого науковця у науковій теорії найбільш чітко висловлені психолого-педагогічні основи вивчення однієї дитини у сім’ї, при цьому він розглядає не тільки особливості соціалізації та виховання в одно дітних сім’ях, але й такий феномен, як порядок народжуваності (розмежовує поняття " одна дитина в сім’ї" та " первісток"):
1) А. Адлер;
2) А. Макаренко;
3) Ш. Амонашвілі;
4) М. Стельмахович.
1. 48. Для однієї дитини в сім’ї, за теорією К. Хорні, не характерною є одна з цих стратегій взаємин з людьми:
1) орієнтація на людей: нерішучість, безпомічність, залежність;
2) орієнтація з людьми: активність, висока емпатійність;
3) орієнтація від людей: індиферентність, незацікавленість, поверховість, прагнення до усамітнення;
4) орієнтація проти людей: домінування, ворожість, експлуатація.
49. Науковець Карацуба Т.К. у своєму дослідженні засвідчує, що для дитини з однодітної сім’ї характерним не є:
1) переважання інтелектуальних рис над характерологічними;
2) підвищена моральна нормативність;
3) актуалізована потреба в емпатійних, дружніх, близьких міжособистісних стосунках;
4) схильність до індивідуального стилю діяльності.
2. 50. До компонентів сформованості особистості дитини з однодітної сім’ї не належить:
1) пропедевтичний;
2) аксіологічний;
3) комунікативний;
4) актуалізаційний.
51.Термін здійснення соціального супроводу ДБСТ та прийомних сімей визначається індивідуально, але не менше:
1) 1 року;
2) 0, 5 року;
3) 0, 6 року;
4) 1, 5 року.
52.До надання психологічних послуг ДБСТ та прийомним сім’ям не відносять:
1) консультування батьків та дітей з соціально-педагогічних проблем;
2) психодіагностика батьків та дітей;
3) допомога в оформленні документів;
4) психологічна адаптації дітей в сім’ї.
53.Об’єктами програми «Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей» не є:
1) вихованці ДБСТ;
2) прийомні діти;
3) прийомні батьки та батьки-вихователі;
4) соціальні працівники.
54.Працівники здійснюють соціальний супровід ДБСТ та прийомних сімей на підставі:
1) контракту з ДБСТ та прийомними сім’ями;
2) прохання ЦССМ;
3) наказу ЦССМ;
4) угоди з ДБСТ та прийомними сім’ями.
55.До надання юридичних послуг ДБТ та прийомним сім’ям не відносять:
1) сприяння пошуку донорів для надання гуманітарної допомоги;
2) консультування батьків та дітей з юридичних питань;
3) захист прав та інтересів дітей;
4) допомога в оформленні документів.
56.Працівники ЦССМ, беручи участь у відборі кандидатів у потенційні батьки-вихователі ДБСТ та прийомні сім’ї, не:
1) вивчають особові справи батьків;
2) рекомендують тих чи інших вихованців;
3) проводять індивідуальні бесіди та консультації;
4) надають свій висновок до відділу у справах сім’ї та молоді.
57.Працівники здійснюють соціальний супровід ДБСТ та прийомних сімей на підставі наказу, в якому не виконується:
1) додавання всіх необхідних документи щодо створення сім’ї;
2) затвердження узгодженого з батьками графіку відвідування сім’ї;
3) затвердження індивідуального план соціального супроводу;
4) не закріплено певного соціального працівника за сім’єю.
58.До надання соціально-медичних послуг ДБСТ та прийомним сім’ям не відносять:
1) сприяння в організації медичного обстеження, госпітацізації;
2) надання батькам і дітям інформації про графіки роботи закладів соціального спрямування;
3) інформування батьків про вплив і наслідки вживання алкоголю, тютюну, наркотиків і т.д.;
4) інформування про можливості медичного обстеження.
59.Працівники ЦССМ беруть участь у відборі дітей у ДБСТ та прийомні сім’ї. Вони не роблять:
1) вивчають особову справу дитини;
2) проводять індивідуальні бесіди та консультації;
3) інформація про біологічних батьків не розшукуються і не з’ясовується;
4) залучають психолога для проведення психологічного консультування.
60.Робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу:
1) соціальний патронаж;
2) соціальна робота;
3) соціальний супровід;
4) соціальне виховання.
61. Як … сім’я розглядається в тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім’ю:
1) як референтна група;
2) як мала соціальна група;
3) як замкнена група;
4) як велика група.
62.Дезорганізація сім’ї характеризує:
1) ціннісний конфлікт між особистістю та суспільством відносно народження та соціалізації дітей, який призводить до невиконання сім’єю репродуктивної функції та функції соціалізації дітей;
2) абсолютне невиконання сім’єю своїх специфічних функцій;
3) зростання кількості розлучень;
4) негативну спрямованість сімейних змін у ході історії чи блокування сімейних процесів надзвичайними обставинами.
63. Дитина наслідує батьків, спирається свідомо чи підсвідомо на їх приклад:
1) соціалізація;
2) підкріплення;
3) ідентифікація;
4) фрустрація.
64. Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми це функція:
1) господарсоко-побутова;
2) економічна;
3) репродуктивна;
4) дозвільна.
65. Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності та зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками та дітьми, представниками старшого та середнього покоління це функція:
1) сфера духовного спілкування;
2) сфера первинного соціального контролю;
3) соціально-статусна;
4) виховна.
66. Функція, яка включає в себе утримання дітей:
1) економічна;
2) господарсоко-побутова;
3) екзистенціональну;
4) соціально-статусна.
67. На кінець ХХ-початок ХХІ ст. не є характерним:
1) масова нуклеаризація сім’ї;
2) зменшення кількості розлучень;
3) збільшення кількості одиноких матерів;
4) масова малодітність.
68. До краху сім’ї призводить:
1) ціннісний конфлікт між особистістю та суспільством відносно народження та соціалізації дітей, який призводить до невиконання сім’єю репродуктивної функції та функції соціалізації дітей;
2) зростання кількості розлучень;
3) абсолютне невиконання сім’єю своїх специфічних функцій;
4) негативну спрямованість сімейних змін у ході історії чи блокування сімейних процесів надзвичайними обставинами.
69. Середовище, яке зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування; формуються нові соціальні якості дитини, її вміння та навички:
1) персональне середовище розвитку;
2) соціальне середовище;
3) мікросередовище;
4) приватне середовище.
70. Якість і зміст персонального серевища розвитку дитини визначається за допомогою різних параметрів. Одним з них є такий, який передбачає освітній рівень батьків, вміння батьків та інших дорослих членів сім’ї поважати особистість дитини. Що це за параметр:
1) соціально-економічний;
2) техніко-гігієнічний;
3) соціально-культуриний;
4) демографічний.
71. Документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 1989 року та ратифікований Україною 27 лютого 1991 року:
1) Закону України " Про охорону дитинства";
2) Декларація прав дитини;
3) Конвенція про права дитини;
4) Сімейний кодекс України щодо захисту сім’ї та дитини.
72. Документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року:
1) Закону України " Про охорону дитинства";
2) Декларація прав дитини;
3) Конвенція про права дитини;
4) Сімейний кодекс України щодо захисту сім’ї та дитини.
73. Програма, мета якої є забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною:
1) Національна програма " Діти України";
2) Декларація прав дитини;
3) Конвенція про права дитини;
4) Сімейний кодекс України щодо захисту сім’ї та дитини.
74. Закон від 21 листопад 1992 року зі змінами, внесеними Законом України від 23 грудня 1993 року встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів, стану здоров’я дітей тощо:
1) Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”;
2) Закон України “Про охорону дитинства”;
3) Закон " Про державну допомогу сім’ям з дітьми";
4) Указ Президента України " Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей".
75. В 1949 р. американський соціолог вперше вжив цей термін. Який це термін:
1) неповна сім’я;
2) благополучна сім’я;
3) нуклеарна сім’я;
4) сім’я соціального ризику.
76.Система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності:
1) матеріальна допомога;
2) соціальне обслуговування;
3) соціальні послуги;
4) соціальна робота.
77. Виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та колекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, зацікавлених осіб:
1) соціально-медичні послуги;
2) соціально-побутові послуги;
3) соціально-педагогічні послуги;
4) соціально-економічні послуги.
78. Результатом інспектування сім’ї є:
1) угода;
2) соціальна допомога сім’ї;
3) соціальний супровід сім’ї;
4) акт обстеження сім’ї.
79.: Враховуючи комплексність потреб сімей, потребу налагодження міжвідомчої взаємодії і координації діяльності спеціалістів різних структур, при управлінні у справах сім’ї, молоді і спорту утворюється …, що координує і контролює діяльність різних служб щодо надання соціальної допомоги сім’ям у складних життєвих ситуаціях:
1) дорадчий орган;
2) служба соціальної підтримки сім’ї;
3) ЦССМ;
4) центр соціально-психологічної допомоги.
80. Орган, що утворюється місцевим органом виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Основним завданням закладу є надання невідкладних психологічних, соціально-побутових, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг, послуг з працевлаштування осіб у складних життєвих ситуаціях для сприяння якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності:
1) дорадчий орган;
2) служба соціальної підтримки сім’ї;
3) ЦССМ;
4) центр соціально-психологічної допомоги.
81. Обов’язкове обстеження на ВІЛ та подання інформації про хворобу в різні підприємства, установи та організації, в тому числі і в дитячі садки та школи це:
1) соціальна експертиза;
2) соціальний супровід;
3) ВІЛ-скринінг;
4) соціальне інспектування.
82. Чи повідомляти у дитячий садок або школу про статус дитини:
1) обов’язок батьків;
2) право батьків;
3) приховування інформації карається законом;
4) за бажанням дитини.
83.Під час вагітності останнього тижня ВІЛ-позитивної жінки функції соціального працівника під час соціального супроводу не включають:
1) допомога у підтриманні медичного режиму, дотримання графіка прийому медичних препаратів;
2) сприяння в отриманні найбільш повної інформації та вплив рішення щодо штучного годування новонародженого;
3) інформація про попередження вертикальної трансмісії ВІЛ;
4) сприяння в отриманні найбільш повної інформації для рішення щодо пологів.
84. Стадія консультування, на якій здійснюється критична оцінка обраних альтернатив рішення:
1) двомірне визначення проблем;
2) ідентифікація альтернатив;
3) планування;
4) діяльність.
85.На цій стадії консультування клієнт разом із консультантом оцінює рівень досягнення мети й узагальнює досягнуті результати:
1) ідентифікація альтернатив;
2) діяльність;
3) ВІЛ-скринінг;
4) оцінка і зворотній зв'язок.
86. Метод покарання, який застосовує консультант у роботі з клієнтом, особливостями якого є те, що підкреслюються, осуджуються негативні риси, дії, слова клієнта у порівнянні з опорою на позитивне в людині, показом шляхів розв’язання проблеми:
1) регламентування;
2) інструктування;
3) критика;
4) інформування.
87.Позитивне мислення ─ це:
1) тактика;
2) написання сценарію розв’язання проблем;
3) стратегія;
4) критика.
88.Застосування організаторських положень, необхідних для успіху консультування (час на роботу, на міркування, на зустріч):
1) нормування;
2) інформування;
3) інструктування;
4) регламентування.
89.Ця техніка використовується в тих випадках, коли клієнти довгий час не можуть вибрати один варіант із двох можливих, або інші, не парадоксальні техніки, виявилися неефективними. В цьому випадку терапевт досить аргументовано переконує клієнтів в тому, що їм не слід поспішати з прийняттям рішення:
1) парадоксальний лист;
2) рекомендована діяльність;
3) ілюзія альтернатив;
4) симуляція симптому.
90. Ця техніка використовується в роботі з дітьми, причиною порушень у поведінці яких можуть бути батьківські конфлікти чи погане поводження з дитиною. Дитина сприймає техніку як гру, що допомагає проектувати свої почуття:
1) завершення речення;
2) поведінкові завдання;
3) намалюй сон;
4) подружня конференція.
91.Молода сім’я – це сім’ї, у якій вік чоловіка і дружини:
1) більше 28 років;
2) не перевищує 30 років;
3) не перевищує 28 років;
4) не перевищує 35 років.
92.Ототожнення сімейних ритуалів зі змістом сімейних стосунків, спроба керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями:
1) осудження автономії;
2) психологічна залежність молодої сім’ї від батьків;
3) незгода батьків на шлюб;
4) матеріальна залежність молодої сім’ї від батьків.
93.Ефективний прийом у консультативній роботі, який сприяє усвідомленню молодим подружжям наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів достатнього для прийняття рішень, що неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взаєморозуміння, а пробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно:
1) метод " сімейної ради";
2) ділове обговорення конкретних сімейних питань;
3) методика " дні турботливого спілкування";
4) метод " позитивного контакту".
94. Досить часто члени сім’ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілкування заважають розуміти один одного. Відновити цю здібність допомагає:
1) метод " сімейної ради";
2) методика " дні турботливого спілкування";
3) ділове обговорення конкретних сімейних питань;
4) метод " позитивного контакту".
95. Сприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім’ї і набутті ними навичок співробітництва:
1) метод " сімейної ради";
2) методика " дні турботливого спілкування";
3) ділове обговорення конкретних сімейних питань;
4) метод " позитивного контакту".
96. Відволікання сім’ї від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно, зоорієнтовування її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім’ї:
1) метод " позитивного контакту";
2) ділове обговорення конкретних сімейних питань;
3) завдання на основі виборів;
4) методика " дні турботливого спілкування".
97. За даними Л.Н. Юр’ївої, рівень тривожності та індекс життєвої задоволеності корелюють із належністю поколінь. Так, нормальний рівень тривожності і високі показники життєвої задоволеності, що є свідченням благополуччя психоемоційної регуляції та життєвого оптимізмі у осіб:
1) 31-55 років;
2) до 30 років;
3) 55-66 років;
4) 67 і більше.
98. Мережа служб при обласних, районних, міських ЦССМ (працює у напрямку підготовки до сімейного життя), завдання яких допомагати абонентам вирішувати особисті проблеми у спілкування, культурі поведінки, створенні власного іміджу:
1) клуби для молодої сім’ї;
2) відео-лекторії;
3) індивідуально-психологічні консультації;
4) служби знайомств.
99. Ефективна форма роботи з молодою сім’єю у напрямку по стабілізації сімейних стосунків, що являє собою самодіяльне об’єднання, яке створюється відповідно до бажань та інтересів його членів; характерною особливістю роботи є демократичність, довірлива атмосфера, взаємостосунки партнерства, поваги один до одного:
1) служби знайомств;
2) клуби для молодої сім’ї;
3) індивідуально-психологічні консультації;
4) школи подружнього життя.
100. Одним з напрямків роботи з молодою сім’єю є:
1) робота по набуттю автономності молодим подружжям;
2) робота з позбавлення психологічною залежності від батьків;
3) сімейна психотерапія;
4) допомога у вихованні старшим поколінням молодої сім’ї.
101. Особистісне утворення у дружини алкоголіка, яка розвивається внаслідок тривалої концентрації на проблемах того, хто п’є, і характеризується само відторгненістю, ігноруванням своїх обов’язків щодо дітей, що призводить до деградації морального обличчя, порушення емоційної, психологічної, соматичної сфери:
1) залежність;
2) спізалежність;
3) коалкоголізм;
4) девіантна поведінка.
102. Особисті етапи, під час лікування та реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію:
1) карта Річмонда;
2) карта Лисенка;
3) анонімні наркомани;
4) карта Джелінека.
103. Прийняття рішення звернутися до лікування, детоксикація, прийняття концепції хвороби алкоголізм, розуміння факту втрати контролю над вживанням алкоголю та над своїм життям, усвідомлення фактів особистої залежності, характерне для етапу:
1) реабілітація;
2) самореалізація;
3) лікування;
4) тверезість.
104. Відчуття потреби у тверезому способі життя, реалістичне мислення, зменшення страхів перед майбутнім, покращення емоційного контролю, поява нових інтересів і т.д. характерне для етапу:
1) реабілітація;
2) самореалізація;
3) тверезість;
4) лікування.
105. Психотерапевтичне співтовариство взаємопідтримки родичів залежних на алкоголь осіб, що у своїй життєдіяльності сповідують принципи " Дванадцяти кроків", " Дванадцяти традицій":
1) Алатін;
2) Анонімні діти алкоголіків;
3)Анонімні алкоголіки;
4) Аланон.
106. Тривала реабілітація з алкоголезалежними сім'ями не передбачає такі організаційні етапи:
1) створення умов для перешкоди впливу несподіваних стресових факторів;
2) усунення наслідків стресових факторів, які призвели до кризової ситуації;
3) контроль за споживанням алкоголю на робочих місцях;
4) усунення причин, які призвели до кризового стану.
107. Ступінь можливостей особистості включитися в нові умови соціального середовища, а також ті умови, що перебувають у постійних змінах це:
1) адаптаційний потенціал людини;
2) адаптивна підготовка особистості;
3) активність індивіда в процесі адаптації;
4) дезадаптація людини.
108. Пошук і налагодження взаємодії з фахівцями вдома, у школі, підготовка документації:
1) безпосередня реабілітація;
2) підготовка передачі об’єкта до супроводу;
3) корекція;
4) становлення адекватної самооцінки.
109. Експлікаційна допомога це:
1) прогнозування життєвого шляху об’єкта реабілітації;
2) розтлумачення вихованцю з боку вихователя в конкретній діяльності з метою її регулювання;
3) залучення об’єктів реабілітації до навчальної, трудової, пізнавальної, дозвіллєвої діяльності;
4) відновлення позитивного ставлення до життя.
110. Ігнорування своїх обов’язків щодо дітей:
1) залежність;
2) спізалежність;
3) коалкоголізм;
4) девіантна поведінка.
111. Теорія насильства в сім’ї, зміст якої полягає в тому, що процес соціальної взаємодії являє собою послідовну зміну заохочень і покарань і кожна людина у процесі взаємодії з іншими прагне збільшити частину винагород та зменшити частину покарань:
1) ситуаційна теорія;
2) теорія символічних взаємодій;
3) теорія соціальних змін;
4) психологічна теорія.
112. Підхід до захисту прав людини, який полягає у щоденній роботі з безпосереднього захисту прав: " нам потрібні вчинки, що пошановували б ті слова, поважали б ті зобов’язання, відповідали б тим законам":
1) політико-економічний;
2) силовий;
3) інформаційний;
4) діяльнісний.
113. Підхід до захисту прав людини, запропонований А.Сахаровим, який полягає у готовності до творення кращого, людянішого суспільльства, досконалішого світового порядку через реформи, а не революції, через захист жертв, а не повалення чи засудження режимів, через здітність тверезо розмірковувати, берегти знання та досвід, розвиток зв’язків з іншими соціальними системами з метою вибору кращого для життя людей:
1) інформаційний;
2) виважений;
3) діяльнісний;
4) християнський.
114. Модель втручання соціального працівника в життя особистості, яка опинилася в кризовій ситуації, у США, полягає у навчанні особистості жити з тим, що сталося; тут широко залучаються мотивація, здібності, потенціал людини, її включають до активної діяльності:
1) медична;
2) реабілітаційна;
3) сімейна;
4) соціальна.
115. Сфера, де має місце насильство в сім’ї, лімітизує власницькі права чоловіків щодо жінок, забезпечуючи сім’ю і громаду правовою основою для подальшого дотримання таких відносин:
1) сім’я;
2) громада
3) робота
4) держава
116. Один з циклів сімейного насилля, який полягає у тому, що жертва сподівається, що насилля більше не буде, деякі обіцянки, які давалися під час примирення виконуються, інцидент забуто, немає ніякого насилля:
1) заспокоєння
2) примирення
3) випадок
4) посилення напруги
117. Один з різновидів сімейного насилля, систематична нездатність чи небажання забезпечити основні потреби залежного члена родини (дитини, інваліда, старого) у їжі, одязі, медичному догляді, захисті і прихильності, що може призвести до погіршення фізичного чи психічного здоров’я, затримки або порушення розвитку й у підсумку кваліфікуються як порушення права людини:
1) психологічне насильство;
2) сексуальне насильство;
3) зневага;
4) фізичне насильство.
118. Науковці Т. Сафонова, Є. Цимбал, Л. Оліференко, І. Дем’яненко виділяють ряд вікових особливостей психічного стану та поведінки дитини, які дозволяють запідозрити насильство щодо них. Для цього періоду характерна депресія, низька самооцінка, втечі з дому, кримінальна чи антигромадська діяльність, вживання алкоголю, наркотиків, чи загрози спроби самогубства, сексуалізована поведінка, скарги на болі у животі і т. п.:
1) молодший шкільний вік;
2) вік від 3-6 років;
3) молодь;
4) підлітковий вік.
119. Один з індикаторів, які проявляються в переживаннях і поведінці дітей з сімей, де практикують насильство, і проявляється в виправдання матерями насильницьких дій батьків, дитина часто починає відчувати, що вона теж " заслуговує", щоб її били, може дійти висновку, що бути улюбленим означає випробовувати фізичний біль:
1) залучення в боротьбу батьків;
2) захист матері;
3) суперечливі почуття стосовно батька;
4) почуття виправданої жорстокої поведінки.
120. З метою попередження насильства в сім’ї є доцільним використання різні напрями захисту прав членів сім’ї. Одним з них є такий, що полягає у забезпеченні статистичних даних та фактажу для ряду видів діяльності:
1) просвітницькі компанії;
2) законодавчі та політичні компанії;
3) громадський захист;
4) пошук факторів та підготовки звітів.
121. Модель діяльності, що практикується педіатричними службами, центрами соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, а межах якої можуть надаватися різні види освітньої, психологічної, посередницької допомоги, дає змогу мобілізувати сім’ю на подолання проблем у природних умовах і може продовжувати досить тривалий час:
1) супровід;
2) корекція;
3) патронаж;
4) реабілітація.
122. Стійке порушення (зниження чи втрата) загальної чи професійної працездатності внаслідок захворювання, травми, каліцтва:
1) травма;
2) хвороба;
3) обмежені можливості;
4) інвалідність.
123. Модель, яка передбачає більш повне розуміння людей в контексті існуючої дійсності і використання знань, щоб допомогти клієнту розвивати і посилювати свій потенціал:
1) кризоінтервертна модель;
2) психоціальна модель;
3) проблемно-орієнтована модель;
4) тренінгова модель.
124. Модель роботи з клієнтом, що передбачає надання допомоги безпосередньо в кризовій ситуації:
1) кризоінтервертна модель;
2) психоціальна модель;
3) проблемно-орієнтована модель;
4) тренінгова модель.
125. Крайня форма порушень емоційно-вольової сфери дитини, що характеризується замкнутістю, відсутністю потреби в спілкуванні:
1) ідіотія;
2) суїцид;
3) дебільність;
4) аутизм.
126. Діти, які мають гострі психічні й фізичні вади (сліпота, глухонімота, розумова відсталість):
1) важкі діти;
2) асоціальні діти;
3) дефективні діти;
4) занедбані діти.
127. Модель взаємодії, яка відноситься до короткотермінової стратегії роботи (не більше 4 місяців) і передбачає близько 10-12 контактів з клієнтом, має на меті вирішення чисто практичних питань, тобто зосередження лише на тій проблемі яку усвідомить клієнт, над якою він готовий працювати. Саме у цей період клієнт переходить до вирішення ряду питань самостійно, що свідчить про результат роботи спеціаліста:
1) психологічна;
2) проблемно-орієнтована;
3) допомога соціальна;
4) психо-соціальна.
128. Визначилися і почали отримувати все більшого поширення нові підходи у ставлення до людей з обмеженими можливостями з ____:
1) початку 1970-х рр.;
2) кінця 1970-х рр.;
3) середини 1970-х рр.;
4) кінці 1960-х рр..
129. _________ компонент культури сім’ї включає різноманітні вміння і навички (психогігієнічні, комунікативні, педагогічні, соціальної адвокатури, лікувальні):
1) когнітивний;
2) праксіологічний;
3) аксіологічний;
4) медичний.
130. Будь-яка втрата чи аномалія психічної чи фізіологічної функції, елементів анатомічної структури, що утруднює будь-яку діяльність:
1) обмежені можливості;
2) травма;
3) хвороба;
4) інвалідність.
131. До поліпшення умов життєдіяльності багатодітних сімей не належить:
1) створення при центрах служб для молоді центрів сім’ї " Родинний дім", батьківських шкіл, сімейних клубів і т.д.;
2) забезпечення патронажного обслуговування дітей з малозабезпечених сімей;
3) сприяння першочерговому оздоровленню дітей з малозабезпечених багатодітних сімей;
4) збирати передовий досвід роботи в окремих областях для створення статистичного звіту.
132. Соціально-економічна категорія, яка виражає ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб країни (окремого регіону), класів, соціальних груп, індивідів, забезпечення соціальними благами:
1) життєвий мінімум;
2) рівень життя;
3) життєвий проект;
4) рівень домагань.
133. Законодавчий акт, який укладений з метою створення більш сприятливих умов для виховання у сім’ях. Деякі позиції становлять: вжити заходів щодо розширення мережі центрів сім’ї " Родинний дім", інформаційно-консультативних та кризових сімейних центрів для надання правової, інформаційної та медико-психологічної допомоги багатодітним сім’ям; створення умов для змістовного відпочинку, організації дозвілля і занять фізичною культурою і спортом батьків і дітей з багатодітних родин в навчальних закладах, ДЮКах за місцем проживання всіх форм власності; постійно забезпечувати широке висвітлення заходів спрямованих на посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей:
1) Указ Президента України вiд 30.12.2000 року,, Про додатковi заходи щодо посилення соцiального захисту багатодiтних i неповних сiмей”;
2) Указ Президента України від 12.11.1999 року №1460/99 Про заходи щодо полiпшення становища багатодiтних сiмей;
3) Програма,, Українська родина”, затверджена постановою Кабінету Мiнiстрiв України вiд 14 березня 2001 року;
4) Закон України,, Про соціальну роботу з дiтьми та молоддю” вiд 21 червня 2001 року.
134. Методами соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю не є:
1) переконання;
2) приклад;
3) перенавчання;
4) покарання.
135. Напрямками роботи з багатодітною сім’єю не є:
1) навчання сімейного бізнесу;
2) організація дозвілля;
3) реабілітація дітей;
4) представництво інтересів.
136. Формами роботи з багатодітною сім’єю не є:
1) гарячі телефонні лінії;
2) подолання однобічної спрямованості членів сім’ї мати дитину;
3) консультпункти;
4) курси.
137. Державному комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щодо поліпшення соціального захисту багатодітних сімей не є:
1) вжити заходів щодо розширення мережі центрів сім’ї " Родинний дім", інформаційно-консультативних та кризових сімейних центрів для надання правової, інформаційної та медико-психологічної допомоги багатодітним сім’ям;
2) забезпечити широке висвітлення заходів, спрямованих на посилення соціального досвіду багатодітних і неповних сімей;
3) проаналізувати досвід роботи з багатодітними і неповними сім’ями в різних регіонах з метою узагальнення та поширення прогресивних форм роботи;
4) організація роботи з відродження шефства підприємств, установ та організацій усіх форм власності над багатодітними і неповними сім’ями.
138.Законодавчий акт, створений з метою посилення соціально-економічних, правових та організаційних гарантій і підтримки багатодітних сімей, заходи повинні сприяти забезпеченню потрібних умов для найповнішої реалізації багатодітною сім’єю своїх функцій, підвищення її життєвого рівня, а також утвердження ролі сім’ї як основи суспільства:
1) Указ Президента України від 12.11.1999 року №1460/99 Про заходи щодо полiпшення становища багатодiтних сiмей;
2) Указ Президента України вiд 30.12.2000 року,, Про додатковi заходи щодо посилення соцiального захисту багатодiтних i неповних сiмей”;
3) Закон України,, Про соцiальну роботу з дiтьми та молоддю” вiд 21 червня 2001 року;
4) Програма,, Українська родина”, затверджена постановою Кабінету Мiнiстрiв України вiд 14 березня 2001 року.
139. До науково-методичного та інформаційного забезпечення поліпшення умов життєдіяльності багатодітних сімей не належить:
1) проведення наукових досліджень;
2) розглядати питання про розширення пільг і додаткових цільових виплат багатодітним сім’ям шляхом поєднання різних форм соціальної підтримки багатодітних сімей;
3) активізувати просвітницьку роботу через ЗМІ з роз’яснення права багатодітної сім’ї на державну підтримку, в тому числі у сфері праці, соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти та ін.;
4) забезпечити висвітлення у ЗМІ стану здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища багатодітних сімей.
140. До основних проблем багатодітної сім’ї не належать:
1) метеріальне забезпечення дітей;
2) соціально-рольова нестабільність у сім’ї;
3) стабільність статусу у суспільній свідомості;
4) наявність споживацьких життєвих установок.
141.В роботі з неповними сім’ями не використовують такі напрямки роботи:
1) формування позитивного мислення;
2) профілактика помилок домашнього виховання;
3) просвіта з прав сім’ї та дітей;
4) адаптація до стосунків, які панують у родині всіх членів сім’ї і мікросередовища.
142. Методом роботи з неповною сім’єю не є:
1) представництво;
2) покарання;
3) реконструкція характеру;
4) переключення.
143. Формою роботи з неповною сім’єю не є:
1) консультпункти;
2) громадські оплачувані роботи для дітей;
3) організація предметного дозвілля;
4) індивідуальний відпочинок членів родини.
144. Категорія сімей, в якій дитина до 16 років проживає з одним з батьків, що несе за неї повну відповідальність:
1) первинна сім’я;
2) неблагополучна сім’я;
3) неповна сім’я;
4) сім’я соціального ризику.
145. Одна з типових помилок у процесі виховання в неповній сім’ї, що обертається формуванням у дитини знижених оцінок, пригніченням самостійності, уповільненням інтелектуального розвитку, психічними відхиленнями:
1) відсторонення матері від власне процесу виховання;
2) матеріальне неблагополуччя;
3) надмірна опіка;
4) подвійне ставлення до дитини.
146. До функцій педагога центру соціальних служб для молоді не входить:
1) збір і надання інформації про становище неповних сімей;
2) сприяння працевлаштування одиноких матерів;
3) індивідуальна робота з батьками і їх дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру;
4) співчуття дитині з приводу даної ситуації.
147. Складова частина соціальної роботи з неповними сім’ями є:
1) правовий захист і підтримка дітей і батьків;
2) спічуття;
3) реабілітація;
4) профілактика.
148. Допомогу неповній сім’ї на державному рівні слід надавати в руслі розв’язання загальних проблем соціальної політики, серед яких є ряд основних. До не належать:
1) створення гарантованого мінімуму державної підтримки усіх сімей з дітьми;
2) одноразова матеріальна підтримка одного з батьків;
3) створення для матерів робочих місць з гнучким графіком;
4) проведення з цією категорією сімей різнобічної і кваліфікованої соціальної роботи.
149. Якого типу девіантностей у батьків і дітей з неповних сімей не існує:
1) " нерозвиненість батьківських почуттів";
2) " емоційне відторгнення";
3) однобічна спрямованість членів сім’ї мати дитину;
4) комплекс неповноцінності в батьків чи дітей.
150. Система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, що спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, забезпечення повного фізичного, морального і духовного розвитку усіх її члені і залу