Аналіз образотворчих аналогів і прототипів

При аналізі образотворчих аналогів і прототипів необхідно звернутися, в першу чергу, до досвіду виконання натюрморту як найважливішого жанру в мистецтві групи «Бубновий валет».

В роботі Петра Петровича Кончаловського 1912 року «Сухі фарби» (рис.2.1) ми бачимо робочі інструменти самого художника: фарби, лаки, палітру тощо. Композиція роботи достатньо класична, всі об’єкти навмисно закомпановані, хаотичність, яка характерна для розташування подібних предметів, відсутня.

Об’єм предметів декоративно деформований, що надає роботі певної експресії та «жвавості». Колористичне рішення виконано в характерній для Кончаловського, та взагалі «Бубнового валету», манері. Кольори яскраві, неприродні. Простір побудований, в першу чергу, завдяки кольоровим відношенням та введенням декоративних фактур. Для підсилення плоскінного характеру зображення, на полотно наклеєні етикетки від лаку, що створює певні аплікативні асоціації. Присутні контури.

На роботі Іллі Машкова «Натюрморт з кінським черепом» (рис.2.2)можна побачити поєднання різноманітних предметів побутового вжитку з черепом тварини. Таке сюжетне рішення викликає певні асоціації з класичним голландським натюрмортом – «ванітас», але навряд твір Машкова несе ту саму ідею «марнотності марнот», скоріше це є певною пародіє, жартом та провокаціє, якими славилось об’єднання. Всі предмети взяті крупним планом, присутній ефект навмисної фрагментарності.

Об’єм предметів достатньо умовний, контраст підкреслений, а плановість будується за допомогою контуру та кольорових відношень. Кольори достатньо яскраві і підкреслені великими темними плямами тіні. Передача фактури матеріалів, при всій декоративності полотна, достатньо достовірна.

Натюрморт П.І. Федорова 1916 року (рис.2.3) є достатньо мінімалістичним твором та підкреслено декоративним. Є лише 4 великі об’єкти посуду та 2 маленькі цибулини. Цілком симетричне композиційне рішення та експресивна нерівність об’єктів натюрморту створює цікаве враження примусового утримання порядку та неминуче наближення «вибуху».

Контраст тону навмисно підкреслений, а сама постановка, неначе, «зависла» у вакуумі. Кольори яскраві та витончені, не мають різких фовістичних контрастів. Присутні контури.

На своїй роботі «Пірамідальна тополя» (рис.2.4) Р.Р. Фальк зображає провінційний пейзаж, де головним героєм виступає дерево – тополя. Можна помітити вплив західних течій, зокрема фовізму та кубізму. Робота, яка є безперечно фігуративною, частково тяготіє також до абстрактного мистецтва.

Відносна плановість та контраст досягається кольоровим рішенням, а тон лише створює фігуративно-врівноважений образ. Фальк використовує достатньо чисті кольори, та майже не використовує контурне підкреслення. Робота широкими мазками та відсутність рефлексів створює досить статичний пейзажний простір.

Стиль В.В. Рождественського на роботі «Умиальник» 1910-х років (рис.2.5) тяжіє до Сезанна (робота широким пензлем і кольорове вирішення) та помітний вплив аналітичного кубізму («побита» форма, вид предметів з різних сторін). Композиція картини нехтує класичними законами, натомість можна прослідкувати формалізацію та стилізацію об’єктів натюрморту.

Кольори спокійні, але місцями неприродні. Зображення повністю площинне, відсутня плановість. Складно, навіть, впізнати конкретні предмети побуту. Присутні декоративні фактури та контур.