Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Натур. форма
|
|
продукту
↓ ↓
↓ засоби виробництва І (C + V + m)
↓ } ССП
предмети споживання ІІ (C + V + m)
Вартість ССП складається з суми вартості продукту І підрозділу і ІІ підрозділу.
Розглянемо кожну складову ССП:
І C - по вартості – це вартість спожитих засобів виробництва
- по натуральній формі – це засоби виробництва
Постійний капітал призначається для купівлі засобів виробництва, а І C як раз і виступає у вигляді засобів виробництва, отже натуральна форма цієї частини ССП відповідає вартісній формі, тому вона реалізується в межах І підрозділу шляхом продажу капіталістами цього підрозділу один одному засобів виробництва, що необхідні для відшкодування спожитих засобів виробництва.
І (V + m) – по вартості – це еквівалент вартості робочої сили і додаткова вартість, що використовується для особистого споживання капіталістів І підрозділу, тобто доходи найманих робітників і капіталістів І підрозділу, на які вони мають придбати предмети споживання
- по натуральній формі – це засоби виробництва.
Натуральна форма цієї частини ССП така, що її неможливо використати для особистого споживання, неможливо реалізувати доходи в засобах виробництва. Тому реалізувати, відшкодувати цю частину ССП по вартості і по натуральній формі можливо лише шляхом обміну з ІІ підрозділом, де виробляються предмети споживання.
ІІ С – по вартості – це вартість засобів виробництва
- по натуральній формі – предмети споживання
Неможливо замінити спожиті засоби виробництва ІІ підрозділу виробленими тут предметами споживання у вигляді яких виступає ІІ С. На постійний капітал купляють засоби виробництва, а не предмети споживання. Тому реалізувати цю частину ССП можливо лише шляхом обміну з І підрозділом.
ІІ (V + m) – по вартості – це еквівалент вартості робочої сили і додаткова вартість, або доходи найманих робітників і капіталістів ІІ підр.
- по натуральній формі – предмети споживання.
На доходи купляють предмети споживання, у вигляді яких як раз і виступає ця частина ССП (натуральна форма відповідає вартісній формі). Тому вона буде реалізована в межах ІІ підр. шляхом продажу капіталістами цього підрозділу предметів споживання найманим робітникам свого підрозділу і один одному.
Умови реалізації ССП при простому капіталістичному відтворенні:
1) головне, показує обмін між 2-ма підрозділами:
І (V + m) = ІІ C
Знову створена вартість у І підрозділі повинна дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва в ІІ підрозділі, причому по натуральній формі І (V + m) -ця частка ССП повинна бути у вигляді засобів виробництва для ІІ підр.
2) І (C + V + m) = І C + ІІ C
Вартість продукту І підр. повинна дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва в обох підрозділах. Іншими словами: в І підр. треба виробити стільки засобів виробництва і в такому асортименті, щоб забезпечити відтворення спожитих засобів виробництва в обох підрозділах.
3) ІІ (C + V + m) = І (V + m) + ІІ (V + m)
Вартість продукту ІІ підр. повинна дорівнювати знову створеної вартості в обох підрозділах. Іншими словами: в ІІ підр. треба виробити стільки предметів споживання і в такому асортименті, щоб забезпечити особисте споживання найманих робітників і капіталістів обох підрозділів. Праворуч у рівнянні – національний доход.
Розширене капіталістичне відтворення означає відновлення процесу виробництва у збільшеному масштабі за рахунок нагромадження капіталу, тобто процесу перетворення частини додаткової вартості у капітал.
Додаткова вартість у цьому випадку розпадається на 3-и частини, що відбувається в обох підрозділах:
→ C m (додатковий постійний капітал)
m { → V m (додатковий змінний капітал)
→ mоск (додаткова вартість, що використовується для особистого споживання капіталістів, їхній дохід)
→ C m C m ←
І m { → V m V m ← } ІІ m
→ mоск mоск ←
Умови капіталістичного розширеного відтворення (за яких умов воно можливе?)
1) І (V + m) > ІІ C
Знову створена вартість у І підрозділі повинна перевищувати вартість спожитих засобів виробництва в ІІ підрозділі (щоб було можливо залучити додатковий постійний капітал у ІІ підр.).
2) І (C + V + m) > І C + ІІ C
Вартість продукту І підр. повинна перевищувати вартість спожитих засобів виробництва в обох підрозділах (щоб забезпечити не лише відтворення спожитих засобів виробництва в обох підрозділах, а й залучення додаткових постійних капіталів у ці підрозділи).
3) ІІ (C + V + m) < І (V + m) + ІІ (V + m)
Вартість продукту ІІ підр. повинна бути меншою, ніж знову створена вартість в обох підрозділах (бо частина додаткової вартості має перетворитися у додатковий постійний капітал в обох підрозділах).
Умови реалізації ССП при розширеному капіталістичному відтворенні (як відбувається відшкодування, компенсація складових частин ССП по вартості і натуральній формі?)
1) І (V + V m + mоск) = ІІ (C + C m)
Сума початкового змінного капіталу, додаткового змінного капіталу І підр. і додаткової вартості, призначеної для особистого споживання капіталістів І підр., повинна бути рівною сумі початкового постійного капіталу і додаткового постійного капіталу ІІ підр.
2) І (C + V + m) = І (C + C m) + ІІ (C + C m)
Вартість продукту І підр. повинна бути рівною сумі початкового і додаткового постійних капіталів обох підрозділів. Іншими словами: в І підр. має бути вироблено стільки засобів виробництва і в такому асортименті, щоб забезпечити відтворення спожитих засобів виробництва в обох підрозділах, а також залучення у виробництво додаткових засобів виробництва.
3) ІІ (C + V + m) = І (V + V m + mоск) + ІІ (V + V m + mоск)
Вартість продукту І підр. повинна бути рівною сумі початкового і додаткового змінних капіталів І і ІІ підр. і додаткової вартості, що використовується на особисте споживання капіталістів обох підрозділів. Іншими словами: ІІ підр. має забезпечити предметами споживання в необхідній кількості і асортименті раніше зайнятих робітників і додатково залучених у виробництво робітників І і ІІ підр., а також капіталістів обох підрозділів.
В. І. Ленін дав нову схему розширеного капіталістичного відтворення, з урахуванням зростання органічної будови капіталу під впливом науково-технічного прогресу (робота “З приводу так званого питання про ринки”). Він розділив І підрозділ на 2 частини: виробництво засобів виробництва для І підр. і виробництво засобів виробництва для ІІ підр. На основі аналізу він прийшов до висновку: в умовах капіталістичного розширеного виробництва найбільш високими темпами зростає виробництво засобів виробництва для І підр., на 2-ому місці по темпам зростання – виробництво засобів виробництва для ІІ підр., на 3-му місці – виробництво предметів споживання. На основі цього Ленін зробив висновок про дію закону випереджаючого зростання виробництва засобів виробництва. Ці ідеї сильно позначились на структурі економіки СРСР (ця проблема не вирішена і зараз в Україні): надмірний розвиток галузей, що виробляють засоби виробництва і недостатній розвиток галузей, що виробляють предмети споживання. Диспропорція формувалась на основі виконання директивних планів (Держплан СРСР), які передбачали приріст на певний процент раніше досягнутих показників валового продукту, створеного у галузях І-го і ІІ-го підрозділів (планування методом від досягнутого у попередніх часових періодах).
Питання про дію цього закону в умовах НТР є дискусійним. Автори, які вважають, що в епоху НТР цей закон втрачає силу, що темпи зростання І-го і ІІ-го підр. зближуються і урівнюються, виходять з особливостей економічного зростання в сучасних умовах.
Розрізнюють екстенсивний і інтенсивний типи розширеного відтворення чи економічного зростання.
Екстенсивний тип розширеного відтворення означає зростання виробництва за рахунок залучення додаткових трудових, матеріальних, природних ресурсів при незмінному рівні якості речового і особистого факторів виробництва.
Інтенсивний тип розширеного відтворення означає зростання виробництва за рахунок кращого використання ресурсів, що вже використовувались (запровадження прогресивних технологій і методів організації виробництва та стимулювання труда), і якісного вдосконалення факторів виробництва на основі досягнень НТР.
В умовах НТР провідну роль відіграє інтенсивний тип розширеного виробництва, причому не тільки в його працезберігаючій формі, але й у фондо- та матеріалозберігаючих формах. Це дозволяє обійтись без зростання темпів зростання І підр по відношенню до ІІ підр.
3 питання. Національний доход: виробництво, розподіл, використання.
На основі аналізу відтворення суспільного капіталу Маркс створив свою теорію національного доходу.
В марксистській теорії дається таке визначення національного доходу:
Національний доход (НД) – знову створена вартість (V + m) в масштабах суспільства за рік, або – це частина сукупного суспільного продукту (ССП), що залишається після відшкодування спожитого постійного капіталу.
ССП і НД в курсі політекономії ми визначаємо, згідно марксистській теорії, як результати труда лише у матеріальному виробництві (видобувна та переробна промисловість; сільське господарство; будівництво та транспорт – в тій мірі, в якій вони обслуговують виробництво; торгівля – в тій мірі, в якій вона продовжує процес виробництва – розфасовка, упаковка, збереження товарів), бо саме він створює товари і нову вартість.
В курсі макроекономіки в нас буде інше визначення НД на основі системи національних рахунків, яка підраховує результати діяльності не тільки в матеріальному виробництві, а й у невиробничій сфері (будівництво житла та транспортування населення, торгівля – саме непродуктивні операції, банківська справа, наука, науково-консультативна діяльність, освіта, медицина тощо). Тут мова йтиме про будь-яку корисну діяльність, що створює кінцеві товари (призначенні для кінцевого споживання, а не для переробки, як сировина, і не для перепродажу) та послуги. В Україні ще більшість зайнятих працює в матеріальному виробництві, а в розвинутих країнах з ринковою економікою – понад 60% зайнятих працює в невиробничій сфері, особливо в тих видах діяльності, що пов’язані з інформаційним, інтелектуальним продуктом. З 1988 року Україна переходить на систему національних рахунків.
Національний доход по вартісній формі (марксистська теорія) – V + m, тобто еквівалент вартості робочої сили і додаткова вартість. Національний доход по натуральній формі – це предмети особистого споживання і засоби виробництва, що мають призначення збільшити постійний капітал суспільства.
З’ясуємо, як відбувається виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання НД. Згідно марксистській теорії, джерелом НД є труд найманих робітників сфери матеріального виробництва. У зв’язку з проблемою виробництва НД, Маркс розглядав проблему продуктивного і непродуктивного труда.
Категорія “продуктивний труд” використовується в політекономії у двоїстому сенсі: 1) як простого процесу взаємодії між людиною і природою, незалежного від суспільної форми виробництва; 2) як процесу, що відбувається в рамках виробничих відносин певного типу. Перший аспект: продуктивним трудом в будь-якому суспільстві є труд, що безпосередньо приймає участь у створенні споживчих вартостей, сукупного суспільного продукту (ССП), національного доходу (НД), тобто труд робітників матеріального виробництва. Другий аспект: специфіка продуктивного труда в умовах капіталізму. Другий аспект продуктивного труда Маркс аналізує на різних ступенях абстракції в різних томах “Капіталу”.
На рівні І тому «Капіталу» Маркс показує: продуктивний труд в системі капіталістичного виробництва – найманий труд, який здійснюється в результаті обміну робочої сили на змінний капітал і не тільки відтворює цей капітал але й виробляє додаткову вартість для капіталіста. Головна ознака продуктивного труда – виробництво додаткової вартості.
На рівні ІІІ тому «Капіталу» Маркс показує: з точки зору капіталістичної форми суспільного виробництва труд, що приносить прибуток, є продуктивним трудом незалежно від сфери застосування – і в матеріальному і в нематеріальному виробництві. Таким чином, труд артиста, перукаря, чи продавця, які працюють на капіталіста, хоча безпосередньо не створюють ні вартість, ні додаткову вартість, є продуктивним, бо приносить прибуток, забезпечує самозростання капіталу. Отже, на більш конкретному рівні абстракції головною ознакою продуктивного труда в умовах капіталізму є забезпечення капіталістів прибутком.
В курсі макроекономіки, на основі системи національних рахунків, фактично дається більш широке трактування продуктивної праці – як будь-якої праці, що стала джерелом кінцевих товарів та послуг, які отримали ринкову оцінку.
Фактори зростання НД:
1) величина часу, що був відпрацьований в матеріальному виробництві (число робітників, число відпрацьованих протягом року днів, інтенсивність труда);
2) зростання продуктивності труда – при незмінності інших факторів вона приводить до збільшення кількості споживних вартостей, в яких втілюється НД, і не позначається на вартості НД, бо продуктивність праці – це характеристика конкретного труда як джерела споживної вартості, а не абстрактного труда як джерела вартості.
Початковий розподіл НД відбувається між основними класами капіталістичного суспільства: він розпадається на зарплату найманих робітників і додаткову вартість в її конкретних формах – підприємницький доход, позичковий процент, земельна рента, – що привласнюють капіталісти та власники землі.
Перерозподіл НД відбувається шляхом:
1) оплати послуг непродуктивної сфери;
2) сплати податків як головного джерела доходів держави;
3) сплати членських внесків в різні товариства.
Перерозподіл НД приводить до формування кінцевих доходів: 1) доходи всіх осіб, які не використовують найманого труда (а не тільки робітників матеріального виробництва); 2) доходи всіх осіб, які використовують найманий труд (включаючи тих, хто функціонує у непродуктивній сфері); 3) доходи держави.
Після розподілу і перерозподілу в грошовій формі НД розпадається на: 1) фонд споживання (особисте споживання і утримання підприємств непродуктивної сфери); 2) фонд нагромадження – джерело нагромадження капіталу, розширення виробництва.
Суспільний сукупний продукт в результаті цих процесів розпадається на фонд відшкодування (призначений для відтворення спожитих засобів виробництва), фонд споживання і фонд нагромадження.
ССП = ФВ + ФС + ФН
4 питання. Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.
Марксистська теорія відтворення суспільного капіталу дозволяє з’ясувати, які умови необхідні для нормального, пропорційного розвитку капіталістичного виробництва. Однак в дійсності процес капіталістичного відтворення здійснюється нерівномірно, йому притаманні протиріччя, тому він періодично супроводжується економічними кризами. Як марксистська теорія пояснює економічні кризи?
Абстрактні можливості криз з’являються вже в умовах простого товарного виробництва. Перша можливість зв’язана з функцією грошей як засобу обігу. За актом Т – Г може одразу не здійснитись акт Г – Т і довгий ланцюжок продавців не зможе реалізувати свої товари (розбіжність в часі актів продажу та купівлі). Друга можливість зв’язана з функцією грошей як засобу платежу. В той час, коли боржник має сплачувати борг за кредит він може виявитись неплатоспроможним – постраждає довгий ланцюжок всіх осіб, які пов’язані з ним та між собою кредитними відносинами.
Ці абстрактні можливості криз відображають реальне протиріччя товарного виробництва між приватним і суспільним трудом. Однак товарний обіг існує 5-7 тис. років, а періодичні кризи спостерігаються лише з 1825 року (Англія). Чому так?
Реальна можливість криз з’являється лише при розвинутому капіталізмі:
1) формується складна система суспільного розподілу праці, переплетіння кругооборотів індивідуальних капіталів (в будівництві авіаносця “Джон Кеннеді” в США приймали участь 850 компаній – обладнання і матеріали доставлялись з 350 міст, 38 штатів).
2) Широке розповсюдження мають продажі у кредит.
Ці обставини обумовлені крупними масштабами виробництва, високим рівнем розвитку суспільного характеру виробництва. При цьому зберігається анархія, стихійний характер суспільного виробництва і приватне привласнення результатів суспільного труда.
Марксистське пояснення причини криз: високий ступінь розвитку основного протиріччя капіталізму – протиріччя між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення його результатів.
Конкретні форми прояву основного протиріччя капіталізму:
1) Протиріччя між виробництвом і споживанням.
Ціль виробництва ® максимізація додаткової вартості ® розширення виробництва натикається на межу в реалізації товарів, яка пов’язана з обмеженістю фонду зарплати найманих робітників (яким визначається платоспроможний попит основних покупців – найманих робітників). Вироблені товари суспільство не може спожити, тому що основна маса споживачів – найманих робітників не може їх купити (фізичні можливості є, а фінансів не вистачає).
2) Протиріччя між планомірною організацією виробництва на кожному окремому підприємстві і анархією виробництва в масштабах капіталістичного суспільства. На підприємстві спостерігається планомірність – узгодженість дій, свідома підтримка пропорцій. За межами підприємств – не узгоджені дії, анархія. Криза настає тоді, коли анархія виводить виробництво за межі споживання.
3) Протиріччя між класом капіталістів і класом найманих робітників. Ці класи мають свої економічні інтереси. У розвинутих країнах намагаються запобігти конфронтації, вирішити питання шляхом компромісів, але й там бувають страйки…
Економічні кризи настають періодично – при екстремальному розвитку протиріч і наслідком кризи є тимчасове розрішення цих протиріч ціною часткового руйнування продуктивних сил.
Є й немарксистські теорії, які пояснюють кризи інакше, їх ми будемо розглядати в курсі макроекономіки. В цьому курсі в якості причин циклічності звичайно називають: недостатній ефективний сукупний попит; коливання в обсязі виробництва капітальних благ (інвестиційних товарів); нерівномірність розвитку НТП; коливання грошової маси.
Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це — так звані інтернальні теорії. Ті ж теорії, які пояснюють економічні цикли зовнішніми причинами — наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними.
Отже, капіталістичне виробництво розвивається циклічно.
5 питання. Економічний цикл і його фази.
Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого.
Економічний цикл – період між двома кризами або чергування спадів і підйомів в діловій активності.
Економічний цикл включає в себе 4 фази: криза, депресія, пожвавлення, підйом (піднесення). Основна фаза – криза.
Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.
Криза це різке порушення існуючої макроекономічної рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Спостерігається надлишкове накопичення капіталу, яке проявляється як надвиробництво товарів. Пропозиція товарів перевищує платоспроможний попит. Ціни падають. Прибутки скорочуються. Позичковий процент високий – нема чим сплачувати борги бо не вдалось реалізувати товари й зростає попит на кредит. Виробництво згортається. Курси цінних паперів падають. Деякі підприємці розорюються (банкрутства стають масовими), зростає безробіття, знижується зарплата.
Наприкінці кризи товарні запаси розсмоктуються (скорочується виробництво, якась частка товарів псується). Розорення слабких підприємців приводить до підвищення середнього, суспільно нормального рівня продуктивності труда, це викликає зниження вартості товарів, у тому числі здешевлюються засоби виробництва (елементи постійного капіталу) і предмети споживання. Криза завершується з початком депресії.
Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. Падіння виробництва припиняється, відбувається просте відтворення, створюються передумови зростання. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. Позичковий процент знижується тому що вільні гроші надходять у банки і ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Ціни, зарплата – найнижчі. Наприкінці депресії виробництво стає прибутковим. Починається оновлення основного капіталу ® підвищується продуктивність труда ® знижується індивідуальна вартість товарів ® капіталісти, які оновили основний капітал, отримують надлишкову додаткову вартість. Оновлення із-за морального зношування основного капіталу стає масовим. Попит на елементи основного капіталу зростає. Починається пожвавлення.
Пожвавлення. Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку. Попит на засоби виробництва зростає ® розширення виробництва в І підрозділі суспільного виробництва ® розширення виробництва в ІІ підрозділі (додаткові робітники, зростання фонду зарплати). Ціни, прибуток, зарплата зростають. Виробництво досягає до кризового рівня і починається підйом.
Підйом – обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення. Ціни, прибуток, зарплата, процент – зростають. Інтенсивно розширюється виробництво, зростають зайнятість і фонд зарплати. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завершатиме цикл.
Оновлення основного капіталу закінчується його надлишковим нагромадженням (додаткові капіталовкладення не приносять очікуваного прибутку).
Надлишкове нагромадження капіталу проявляється в труднощах з реалізацією продукції, неможливості отримати очікуваний прибуток від інвестицій і свідчить про те, що фаза підйому закінчилась і почався черговий спад виробництва.
Накопичуються “надлишкові” виробничі потужності ® надвиробництво товарів (не вдається реалізувати) ® падають ціни ® зменшуються прибутки ® скорочується попит на засоби виробництва ® наступає криза.
Матеріальна основа періодичності криз – відтворення, відновлення основного капіталу. Оновлення основного капіталу – фактор подолання кризи (воно об’єктивно необхідне для підвищення норми прибутку), а кінець кінцем саме воно приводить до надлишкового накопичення виробничих потужностей, надвиробництва товарів і наступної кризи.
Обґрунтування чотирифазної структури циклу було зроблено К. Марксом. Графічно це подано на рис. 1, де ОА — загальна лінія розвитку виробництва за значний період (тренд); Q — обсяг виробництва у національній економіці; t — час; ВС — ламана лінія руху фаз циклу.
Рис. 1. Фази економічного циклу
Органічна цілісність циклу виявляється в тому, що в кожній з його фаз формуються умови для переходу до іншої. При цьому такий перехід здійснюється в основному на засадах ринкових регуляторів, отже, як правило, автоматично.
В залежності від тривалості циклу, в сучасній літературі розрізнюють:
1. Малі цикли (цикли Кітчина) з тривалістю 3-5 років, що генерує динаміка відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах. Ці цикли були відкриті|відчиняти| в 1920-і роки англійським економістом Джозефом Китчиним. В рамках|у рамках| циклу Китчина відбувається|походить| порушення і відновлення ринкової рівноваги попиту і пропозиції|речення| товарів на ринку, якому відповідає певний рівень і співвідношення ринкових цін. Нинішній спад циклу Китчина виявився в різкому падінні світового попиту на більшість товарів, внаслідок чого в нижній його крапці|точці, точка-тире| в 2009 році об'єм|обсяг| світової торгівлі за даними ВТО впав|обвалював| на 12%.
2. Середні цикли або промислово-торгівельні цикли (цикли Жюгляра) з тривалістю 7-11 років як відображення особливостей відтворення засобів праці із відносно коротким строком функціонування (обладнання, станки, машини, інструменти), взаємодії різноманітних грошово-кредитних факторів. Саме ці цикли досліджував Маркс.
3. Цикли Кузнеця з|із| характерним|вдача| періодом приблизно в 20-22 роки. Вони були відкриті|відчиняти| в 1930 році лауреатом Нобелівської премії Саймоном Кузнецом, який пов'язував ці цикли з демографічними процесами і відповідними змінами в об'ємах|обсягах| будівництва, тому він назвав|накликав| їх " будівельними" циклами. В даний час|нині| цикли Кузнеця розглядаються|розглядують| в ширшому аспекті, як інфраструктурні цикли. Спад в циклі Кузнеця в 2007-2008 рр. виявився в іпотечній кризі і різкому скороченні об'ємів|обсягів| будівництва в житловій, виробничій і інфраструктурній сферах розвинених країн, а так само в падінні цін на житло.
4. Великі цикли Кондратьєва або довгохвильові цикли з тривалістю 40-60 років. Їх головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі національного виробництва, його структурна перебудова у зв¢ язку з НТП, відтворення на новій технологічній базі засобів праці з найбільш тривалим терміном використання (будівлі, споруди – канали, залізничні дороги). У 2008 році світова економіка увійшла до низхідної| хвилі шостого К-цикла, в процесі якої відбудеться формування нового шостого технологічного устрою (ТУ), заснованого на нано-|, біо-| і інших новітніх|найновіших| технологіях, без розвитку яких подальше|дальше| зростання|зріст| світової економіки буде неможливе.
У|біля, в| деяких| дослідженнях| наводиться наступна|слідуючу| хронологія циклів Н. Кондратьева впродовж|упродовж| всієї індустріальної стадії капіталізму:
I. К-цикл: знижувальна | хвиля з серед. XVIII століття|віки| до кінця 1780-х рр.
підвищувальна хвиля: з|із| кін.1780-х рр. до 1814-20 рр.
II. К-цикл: знижувальна хвиля: з 1814-20 рр. до 1844-51 рр.
підвищувальна хвиля: з|із| 1844-51 рр. до 1870-75 рр.
III. К-цикл: знижувальна хвиля: з 1870-75 рр. до 1890-96 рр.
підвищувальна хвиля: з|із| 1890-96 рр. до 1914-20 рр.
IV. К-цикл: знижувальна хвиля: з 1914-20 рр. до 1939-45 рр.
підвищувальна хвиля: з|із| 1939-45 рр. до 1966-71 рр.
V. К-цикл: знижувальна хвиля: з 1966-71 рр. до 1980-85 рр.
підвищувальна хвиля: з|із| 1980-85 рр. до 2003-08 рр.
VI. К-цикл: знижувальна хвиля: з 2003-08 рр. до 2020-25 рр.
підвищувальна хвиля: з|із| 2020-25 рр. до 2044-50 рр.
Зараз світ|світ| увійшов у знижувальну | хвилю шостого К-цикла на фазі «Великих потрясінь», і ми стали свідками|очевидцями| не тільки|не лише| однієї з найкрупніших фінансово-економічних криз за останніх 100 років, але і початку процесу Великих потрясінь в політичній сфері, коли «загорілась» арабська північ Африки і Близький Схід. Процес Великих потрясінь, що почався|розпочинав, зачинав|, свідчить про те, що політико-економічна система, що сформувалася між двома Світовими війнами, лідером якої були|з'являлися, являлися| США, а домінантним енергоресурсом - нафтою, підійшла до свого завершення. І в найближчих 10 років вона стане надбанням історії, а лідером світового економічного розвитку, швидше за все|скоріш за все|, стане Китай.
Важливо відмітити, що приблизно, раз в півстоліття входження у фазу падіння відразу чотирьох економічних циклів різної тривалості співпадають|збігаються| за часом і виникає ефект резонансу. Так в 2007-2008 рр. виник ефект резонансу, коли в циклах: Китчина, Жюгляра, Кузнеця і Кондратьєва практично одночасно були пройдені|минати, спливати| верхні пікові точки розвитку, і почалася|розпочинала, зачинала| фаза спаду.
Цикли Китчина - це короткострокові|короткотермінові| економічні цикли з|із| характерним|вдача| періодом 3-5 років, відкриті|відчиняти| в 1920-і роки англійським економістом Джозефом Китчиним. В рамках|у рамках| циклу Китчина відбувається|походить| порушення і відновлення ринкової рівноваги попиту і пропозиції|речення| товарів на ринку, якому відповідає певний рівень і співвідношення ринкових цін. Рівновагою першого порядку|ладу| називав Н.Д. Кондратьєв рівновага на ринку, Китчина, що досягається в циклі. Нинішній спад циклу Китчина виявився в різкому падінні світового попиту на більшість товарів, внаслідок чого в нижній його крапці|точці, точка-тире| в 2009 році об'єм|обсяг| світової торгівлі за даними ВТО впав|обвалював| на 12%.
Цикли Жюгляра - це середньострокові економічні цикли з|із| характерним|вдача| періодом в 7-11 років. Названі|накликати| по імені французького економіста Клемана Жюгляра, одним з перших що описав ці цикли. На відміну від циклів Китчина в рамках|у рамках| циклів Жюгляра ми спостерігаємо коливання не просто в об'ємах|обсягах| товарів і товарно-матеріальних запасів на складах продавців і виробників, але і в рівнях завантаження|загрузки| існуючих виробничих потужностей, в зростанні|зрості| безробіття, а так само в зниженні об'ємів|обсягів| інвестицій в оновлення активної частини|частки| основного капіталу. Цикли Жюгляра детально аналізував К. Маркс, а Н. Кондратьєв називав рівновагу, що досягається в цих циклах, рівновагою другого порядку|ладу|. Входження в рецесію циклу Жюгляра ознаменувалося істотним|суттєвим| зниженням в 2008-2009 рр. завантаження|загрузки| виробничих потужностей, різким зростанням|зростом| безробіття і значним зниженням темпів оновлення основного капіталу.
Цикли Кузнеця - це економічні цикли з|із| характерним|вдача| періодом приблизно в 20-22 роки. Були відкриті|відчиняти| в 1930 році лауреатом Нобелівської премії Саймоном Кузнецом, який пов'язував ці цикли з демографічними процесами і відповідними змінами в об'ємах|обсягах| будівництва, тому він назвав|накликав| їх " будівельними" циклами. В даний час|нині| цикли Кузнеця розглядаються|розглядують| в ширшому аспекті, як інфраструктурні цикли. Крім того, добре співпадають|збігаються| з|із| циклом Кузнеця великі цикли цін на нерухомість. Спад в циклі Кузнеця в 2007-2008 рр. виявився в іпотечній кризі і різкому скороченні об'ємів|обсягів| будівництва в житловій, виробничій і інфраструктурній сферах розвинених країн, а так само падінням цін на житло.
Великі економічні цикли Кондратьєва (К-цикли) продовжуються|тривають| 40-50 років і складаються з двох хвиль - знижувальної| і підвищувальної. У 2008 році світова економіка увійшла до знижувальної | хвилі шостого К-цикла, в процесі якої відбудеться формування нового шостого технологічного устрою (ТУ), заснованого на нано-|, біо-| і інших новітніх|найновіших| технологіях, без розвитку яких подальше|дальше| зростання|зріст| світової економіки буде неможливе. Але|та| Кондратьєв попереджав|попереджував, запобігав|, що середні і малі цикли, що відбуваються під час|припадають, приходяться| знижувального| періоду великого циклу, повинні характеризуватися особливою тривалістю і глибиною рецесій, стислістю і слабкістю підйомів. Тому надмірний|надлишковий| оптимізм світових лідерів від короткочасного підйому в циклі Китчина, в якому знаходиться|перебуває| світова економіка в даний час|нині|, є|з'являється, являється| явно передчасним, оскільки після|потім| підйому почнеться|розпочинатиме, зачинатиме| нове падіння в циклі Китчина.
Всі ці цикли мають різну тривалість і досягають своїх нижніх точок падіння через різні проміжки часу, тому після|потім| первинного|початкового| резонансного падіння вони починають|розпочинають, зачинають| працювати в протифазі, і після|потім| синхронного|синхрон| падіння ми маємо не якийсь однорідний процес, а суму коливань різної частоти, амплітуди і напрямів|направлень|. Фінансова криза і обвал на американському кредитному ринку, привели до падіння масового попиту і скорочення споживання|вжитку| в США і інших розвинених країнах світу. Все це, у свою чергу|своєю чергою, в свою чергу|, викликало|спричиняло| масштабне скорочення світового виробництва. В в 2010-11 рр. відбулося невелике зростання. За рахунок державних програм фінансування попиту в розвинених країнах падіння світової економіки в циклі Китчина було припинене вже до кінця 2009 року. Такі програми державного фінансування попиту населення, як «автомобілі за драндулети» і так далі, розчистили товарно-матеріальні запаси, що скупчилися на складах, і породили попит для їх поповнення. Величезну роль зіграв додатковий попит з боку Китаю, що різко збільшив централізовані інвестиції в свою економіку, щоб переорієнтовувати її з експортної спрямованості на розширення внутрішнього попиту. Почалося|розпочинало, зачинало| повільне пожвавлення|оживлення| виробництва за рахунок поповнення складських запасів і задоволення китайського попиту, що росте|зростає|, на сировину і сучасне технологічне устаткування|обладнання|, яке в КНР поставляли Японія і Німеччина|Германія|, що першими з|із| розвинених країн подолали|здолали| падіння своїх економік за рахунок китайського попиту.
Але|та| масове вливання ліквідності в економіки розвинених країн різко збільшило і без того чималі|неабиякі| дефіцити державних бюджетів і привело до неконтрольованого зростання|зросту| державних боргів|обов'язків|, що зажадало жорсткого скорочення державних видатків. Величезне зростання|зріст| державних інвестицій вже привело до неконтрольованого зростання|зросту| інфляції в Китаї, і змусило|примусив| уряд КНР посилити свою фінансову політику, що приведе до неминучого зниження китайського попиту на світових ринках. Падіння споживчого кредитування, зростання|зріст| заощаджень населення про «чорний день», високий рівень безробіття і істотне|суттєве| скорочення державних видатків неминуче в найближчих рік-два викличуть|спричинятимуть| новий спад на світових товарних ринках в рамках|у рамках| циклу Китчина.
Високий рівень безробіття, низький рівень завантаження|загрузки| виробничих потужностей, відсутність достатнього кредитування реального сектора економіки в розвинених країн і падіння вкладень в оновлення основного капіталу свідчать про те, що в рамках|у рамках| циклу Жюгляра світова економіка знаходитиметься|перебуватиме| в депресії, як мінімум, до 2013-2014 рр. У циклі Кузнеця світова економіка досягне своєї нижньої точки падіння не раніше 2017-2018 рр., про що свідчить відсутність зростання|зросту| в будівельній індустрії, низький попит і падіння цін на житло. Депресія в циклі Кузнеця триватиме до 2018-2019 рр., коли в циклі Жюгляра вже почнеться|розпочинатиме, зачинатиме| нова фаза кризи. У циклі Кондратьєва знижувальна| хвиля завершиться не раніше 2018-2020 рр., коли буде сформований новий технологічний уклад (ТУ).
Таким чином, друга хвиля кризи або друга криза знижувальної| хвилі шостого К-цикла нас чекає в 2012-2015 рр., коли цикли Жюгляра, Кузнеця і Кондратьєва знаходитимуться|перебуватимуть| ще в стані|достатку| депресії, а цикл Китчина знову увійде до фази рецесії. Саме в період цієї кризи можна чекати обвалу нафтових цін до рівня їх ринкової рівноваги в 25-35 $ за баррель. В цей же час може відбутися крах|катастрофа| нинішньої світової фінансової системи, заснованої на доларі США, як віртуальній грошовій одиниці. Ціни на золото злетять до небес (цілком можливо досягнення таких висот, як 2-3 тисяч $ за унцію), оскільки величезна маса спекулятивних капіталів спробує перечекати|чекати| «економічну бурю» в «тихій золотій гавані». І лише тоді сформуються передумови для створення|створіння| нової світової фінансової системи, без якої далі вже просто не зможе розвиватися світова економіка.
Після|потім| 2015 року, за рахунок підйому в циклах Китчина і Жюгляра, але|та| на тлі|на фоні| депресії, що продовжується|триває|, в циклах Кузнеця і Кондратьєва, почнеться|розпочинатиме, зачинатиме| пожвавлення|оживлення| світової економіки. Але|та| в 2017-2019 рр. нас чекає нова серйозна криза, пов'язана з переходом циклів Китчина і Жюгляра в новий спад, хоча в циклах Коваля і Кондратьєва почнеться|розпочинатиме, зачинатиме| повільне пожвавлення|оживлення|. І лише, починаючи|розпочинати, зачинати| з|із| 2020 року, коли в циклах Коваля і Китчина почнеться|розпочинатиме, зачинатиме| підйом і сформується кластер базисних інновацій шостого ТУ, світова економіка перейде на підвищувальну хвилю К-цикла. А після|потім| 2025 р., коли підйом наступить|настане| і в циклі Жюгляра, світ|світ| перейде до стабільного зростання|зросту| на базі нового ТУ, основу якого, на думку академіків А.А.Акаєва і В.А.Садовничого, складуть: «комп'ютерні технології, біотехнологія і генна інженерія, мультимедіа, включаючи глобальні інтелектуальні інформаційні мережі|сіті|, надпровідники і екологічно чиста енергетика».
Особливості відтворення суспільного капіталу і економічних криз в сучасних умовах:
1. Менш глибокі кризи (як наслідок антикризового регулювання держави – державні замовлення фірмам; зміна облікової ставки процента, за якою центральний банк країни надає кредити комерційним банкам; зміни податків; надання субсидій фірмам – фінансової допомоги; методи прискореної амортизації – дозволяють швидше списувати витрати на основний капітал і швидше його оновлювати, щоб менше втрачати від морального зношення капіталу).
2. Не чітко виражені фази циклу (оновлення основного капіталу на всіх фазах циклу).
3. Надвиробництво продуктивного, а не товарного капіталу (скорочення виробництва до початку падіння цін і прибутку, недовикористання виробничих потужностей).
4. Кризи 70-80-х років супроводжувались загальним підвищенням цін внаслідок інфляції, пов’язаної з монополіями. Термін “стагфляція” (лат. “стояча вода” – стагнація, й “здуття” – інфляція) означає, що одночасно відбуваються кризовий спад виробництва і зростання рівня цін – інфляція. Це дезорганізує відтворювальний процес, заважає встановленню оптимальних пропорцій між галузями економіки бо підприємцям під час кризи з інфляцією важко отримати достовірну цінову інформацію про прибуткові напрями діяльності, інвестування.
5. Криза 2008-2009 рр. супроводжувалась негативним впливом на економічні процеси фінансового (в т.ч. фіктивного) капіталу, занадто ризикованих спекулятивних операцій з метою отримання високих прибутків («мильні фінансові бульбашки» на фондових біржах, на ринку житла, у ризикованому кредитуванні і наступні банкрутства банків, компаній в реальному сектору економіки, судові процеси з безнадійними боржниками – фізичними особами). Глобальний фінансовий сектор на початку ХХІ ст. складав біля $600 трлн. (!!!).
Економічні кризи приводять до насильницького тимчасового встановлення пропорційності в ринковій економіці, що розвивається стихійно. Може відбуватись часткове руйнування продуктивних сил (виробничі потужності неповністю використовуються, безробіття – деградація робочої сили). Підвищення концентрації і централізації виробництва та капіталу в результаті криз приводить кінець кінцем до загострення протиріч капіталізму.
|
|