Види складів адміністративних правопорушень.

Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від:

1) ступеня суспільної небезпеки — на основні і кваліфіковані;

2) характеру шкоди — на матеріальні і формальні;

3) суб’єкта проступку — на особисті і службові (посадові);

4) структури — на однозначні й альтернативні;

5) особливості конструкції — на описові і бланкетні (відсильні).

В практичні діяльності дільничного інспектора поліції виникне проблема кваліфікації та розмежування правопорушень з формальним та матеріальним складом.

До матеріальних належать склади, у яких:

а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків діяння. Наприклад, дрібне викрадення майна (ст. 51), пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77);

6) описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, безгосподарне використання електричної енергії для освітлення (ст. 98); випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних попереджень споживачів тютюнових виробів (ст. 168-2).

Висновок такий: правопорушення з матеріальним складом обов’язково повинно мати своїм результатом настання шкідливих наслідків і про такі наслідки прямо вказано в самій статті КУпАП, яка встановлює відповідальність за протиправне діяння.

До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання без реєстрації місця перебування (ст. 197), порушення прикордонного режиму (ст. 202), прийняття паспортів у заставу (ст. 201).

Висновок такий: відповідальність за правопорушення з формальним складом настає лише за сам факт порушення відповідного правила, припису, інструкції, Закону. Настання шкідливих наслідків не є обов’язковим.

Адміністративна відповідальність є одним з визначних інститутів адміністративного права, важливим засобом охорони громадського порядку.

Згідно ст. 92 Конституції України, адміністративну відповідальність визначено як один з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона є наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотне реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки), та встановлюється виключно законами тощо.

Адміністративна відповідальність - це передбачене законодавством, примусове, з до­держанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом (в т.ч. поліцейськими) до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу.

З цього визначення випливає, що реальна адміністративна відповідальність настає за наявністю

· нормативних,

· фактичних і

· документальних підстав.

Нормативні підстави утворюють норми за якими діяння визнається адміністративним проступком (правопорушенням), визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників провадження тощо.

До фактичних підстав відносяться юридичні факти, пов’язані з проступком. Насамперед це факт вчинення проступку. Крім цього до них відносяться факти затримання, огляду, подання звернень, визнання доказами фактичних даних тощо.

До документальних підстав відноситься наявність документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Перш за все це протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього до них відносяться акти, довідки, звернення, облікові документи тощо.

Ознаки адміністративної відповідальності:

1) притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;

2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП " Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності;

3) мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків;

4) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб’єктам, серед яких — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди, органи Національної поліції;

5) законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);

Як вже було зазначено ключовим законом, який регулює відносини, пов’язані із реалізацією адміністративної відповідальності є КУпАП.

Загальна характеристика та структура КУпАП:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є:

1) охорона:

- прав і свобод громадян;

- власності;

- конституційного ладу України;

- прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій;

- встановленого правопорядку

2) зміцнення законності;

3) запобігання правопорушенням;

4) виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України;

5) поваги до:

- прав, честі і гідності інших громадян;

- до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків;

- відповідальності перед суспільством.

Розглянемо структуру Кодексу України про адміністративні правопорушення.