Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Формування парламентської монархії у Великій Британії






Парламент Англії веде своє походження від англосаксонского вітенагемоту. У 1066 році Вільгельм Норманський приніс до Англії феодалізм. За його правління існував рада великих землевласників та ієрархів церкви. У 1215 році великі землевласники домоглись від Іоанна Безземельного підписання Великої хартії вільностей, відповідно до якої король не міг призначати нових податків (окрім деяких старих феодальних податків) без згоди королівської ради, що поступово перетворилася на парламент. У 1265 році Симон де Монфор, 6-й граф Лестерський, зібрав перший виборний Парламент. Там голосувати могли ті, хто володів ділянкою, яка приносила щорічну ренту в 40 шилінгів. У містах майновий ценз розрізнявся, різні міста мали різні правила. Це підготувало місце для так званого «Модельного парламенту» 1295 року прийнятого Едуардом I. До правління Едуарда III Парламент було розділено на дві палати: одну, де засідала вища аристократія і вище духовенство, та другу, де засідали лицарі і міщани. Жоден закон не міг бути прийнятим без згоди обох палат.

Коли Єлизаветі I у 1603 році спадкував король Шотландії Яків VI, який також став Яковом I Англійським, обидві країни також знаходились під його особистим керівництвом, проте кожна зберегла свій Парламент. У спадкоємця Якова I, Карла I виник конфлікт з Парламентом, який після Війни трьох Королівств переріс у Англійську громадянську війну. Карла було страчено у 1649, і за правління Олівера Кромвеля Палату Лордів було скасовано, а Палату громад підпорядковано Кромвелю. Після смерті Кромвеля було відновлено монархію і Палату Лордів.

У 1688 році під час Славної революції було скинуто короля Якова II, і встановлено спільне правління Марії II і Вільгельма III. Їх згода з англійським Біллем про права означала створення елементів конституційної монархії.

Після договору про об'єднання 1707 року, парламентами Англії і Шотландії було прийнято однакові Акти про об'єднання, які створили нове Королівство Велика Британія. Відповідно до цих актів обидва парламенти були розпущені і було створено Парламент Королівства Велика Британія, розміщений на попередньому місці англійського парламенту. Хоча у Шотландії залишалися свої закони, з ними тепер працював новий парламент.

Після того, як на престол у 1714 році постав Георг I з Ганноверської династії, влада стала поступово переходити від монарха до парламенту. До кінця XVIII століття монарх, як і раніше, мав значний вплив на парламент, у якому переважала англійська аристократія. На виборах право голосу мало лише земельне дворянство. Реформатори і радикали прагнули до парламентської реформи, але з початком Наполеонівських війн уряд став більш репресивним, і просування до реформи було зупинено.

Парламент Сполученого Королівства

Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії було створено у 1801 злиттям Королівства Великої Британії та Королівства Ірландії.

Принцип відповідальності міністрів перед нижньою палатою було створено лише у XIX столітті. Палата Лордів була вища за Палату громад як у теорії, так і на практиці. Члени Палати громад обирались за застарілою виборчою системою, при якій сильно розрізнялись розміри виборчих дільниць. У багатьох випадках члени Палати Лордів контролювали невеличкі виборчі дільниці та могли забезпечити обрання своїх родичів або прихильників. Багато місць у Палаті громад були власністю Лордів. Також у той час на виборах були поширені підкуп і залякування виборців. Після реформ XIX ст. (почались у 1832 році), виборчу систему було впорядковано. Більше не залежачи від верхньої палати, члени палати громад стали більш впевненими.

Верховенство Палати громад було чітко встановлено на початку XX ст. У 1909, палата громад ухвалила так званий «Народний Бюджет», який вводив численні зміни податків, невигідні для багатих землевласників. Палата лордів, що складалась з могутньої земельної аристократії, відхилила цей бюджет. Використовуючи популярність цього бюджету і непопулярність лордів, у 1910 році вибори виграла Ліберальна партія. Використовуючи результати виборів, ліберальний прем'єр-міністр Герберт Асквіт запропонував парламентський закон, який повинен був обмежити повноваження палати лордів. Коли лорди відмовились прийняти цей закон, Асквіт звернувся до короля з проханням створити декілька сотень ліберальних перів, щоб розмити більшість Консервативної партії у Палаті лордів. Перед лицем такої загрози, Палата лордів прийняла Парламентський акт, який дозволяв лордам лише затримувати прийняття закону на три сесії (скорочено до двох сесій у 1949), після чого він набирав чинності, незважаючи на їх заперечення.

Ірландська Вільна держава здобула незалежність у 1922, та у 1927 Сполучене Королівство було перейменовано на Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

У XX ст. було проведено подальші реформи: у 1958 акт про довічних перів дозволив періодичне створення довічних перів. У 1960-их створення спадкових перів було припинено, і відтоді майже всі нові пери були лише довічними. Нещодавно Акт про палату лордів 1999 відмінив автоматичне право спадкових перів на місце у вищій палаті, окрім 92 перів.

Парламент Шотландії було створено як однокамерний законодавчий орган Шотландії відповідно до Акту про Шотландію 1998 року, і перше засідання відбулось 12 травня 1999.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.