Контрольно-наглядове провадження

Дискусійним в науці адміністративного права є виділення контрольних або контрольно-наглядових проваджень як різновиду адміністративних проваджень. Однак більшість навчальних посібників з адміністративного права та наукових праць з питань адміністративного процесу розглядають процес реалізації контрольних (контрольно-наглядових) повноважень як самостійний вид адміністративного провадження. Слід зазначити, що досі відсутнє чітке розмежування понять " контроль" та " нагляд", про що неодноразово згадували В. Гаращук, О. Андрійко та інші відомі вітчизняні вчені-адміністративісти. Питання правової природи контролю (він розглядається як функція публічного адміністрування, форма, метод, принцип, вид, засіб забезпечення законності), співвідношення його з такими суміжними категоріями, як нагляд, моніторинг, облік, аудит тощо, залишається невирішеним на теоретичному рівні. Відсутнє і його чітке законодавче визначення. Відповідно до того, вважати нагляд різновидом контролю чи самостійним засобом забезпечення законності, залежить обгрунтованість виділення категорій " контрольні" або " контрольно-наглядові" провадження.

Отже, державний контроль - це об'єктивно зумовлена діяльність спеціально-уповноважених державних органів (посадових осіб), що здійснюється на постійній основі, передбачає оперативне втручання уповноважених державних органів у діяльність підконтрольних об'єктів, полягає у спостереженні за функціонуванням відповідного підконтрольного об'єкта, в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у ньому, застосуванні заходів щодо запобігання та усунення порушень законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, застосуванні заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні норм права, виявленні фактичного стану справ у різних сферах суспільного життя, наданні об'єктивної інформації про

стан суспільних відносин, виконанні прийнятих рішень про відповідність діяльності державних службовців поставленим завданням і визначеним повноваженням тощо. Він базується на таких принципах, як: законність, систематичність, своєчасність, всебічність, глибина, об'єктивність, гласність, результативність тощо. На підставі різних критеріїв вирізняють наступні види державного контролю:

а) залежно від місця контролюючого органу (суб'єкта) у ієрархії органів виконавчої влади:

- парламентський контроль (з боку органів законодавчої влади);

- президентський контроль (скасування актів нижчестоящих органів виконавчої влади, право " вето" тощо);

- урядовий контроль;

- контроль з боку центральних органів виконавчої влади;

- судовий контроль;

- контроль з боку місцевих органів виконавчої влади (місцевий контроль);

- контроль з боку органів місцевого самоврядування;

- громадський контроль (з боку громадськості);

б) залежно від компетенції суб'єкта контролю:

- загальний;

- відомчий;

- надвідомчий (міжвідомчий);

в) залежно від стадії:

- поточний;

- наступний (підсумковий);

- запобіжний;

д) залежно від спрямованості:

- внутрішній;

- зовнішній;

ж) за призначенням:

- загальний;

- цільовий.

Одним із найважливіших елементів державного контролю є відповідні методи (сукупність способів, шляхів та засобів, якими користуються у своїй діяльності контролюючі суб'єкти) його здійснення, оскільки саме за допомогою методів втілюються в життя й реалізуються на практиці його мета та завдання.

Провідним методом державного контролю є перевірка, яка полягає у зібранні інформації про виконання нормативних актів з питань, що перевіряються, та встановленні фактичних даних про те, що і як виконано з тих практичних завдань, що були покладені на орган чи посадову особу, яка перевіряється. Залежно від різних критеріїв традиційно виділяють планові та позапланові перевірки, комплексні та цільові, виїзні та камеральні, поточні, тематичні, повторні тощо. Перевірка складається з обстеження та вивчення окремих напрямів діяльності об'єкта, за її підсумками складається довідка або доповідна записка.

Окрім перевірок, використовуються також такі методи контролю, як ревізії - метод документального контролю фінансово-господарської діяльності, за її підсумками складається акт; інспектування (переважно в управлінських службових відносинах); обстеження, експертиза (такі методи використовуються для більш поглибленого вивчення діяльності підконтрольного суб'єкта або окремих її напрямів, мають комплексний характер, здійснюються, як правило, комісійно); спостереження за діями підконтрольних суб'єктів, заслуховування звітів, інформації та повідомлень тощо.

Важливу роль у підвищенні ефективності контрольно-наглядових проваджень відіграє чітке законодавче регулювання їх методів та методики (процедура, послідовність вчинення дій під час реалізації контрольного провадження), здійснення контролю з урахуванням специфіки відповідної підконтрольної сфери. На жаль, слід констатувати недосконалість, а в певних випадках - і відсутність такого законодавчого регулювання.

Контрольна діяльність включає ряд послідовних дій, які можна розділити на 3 стадії (В. Гаращук): підготовчу стадію (здійснюється вибір об'єкта контролю, визначається предмет контролю, визначається засіб здійснення контролю, підбираються (призначаються) особи, які будуть здійснювати контроль, складаються плани його проведення; центральну (або аналітичну) стадію, на якій ведеться збір та обробка інформації, її аналіз, порівняння з реальним станом на об'єкті, що перевіряється; та підсумкову стадію, під час якої здійснюються такі дії, як прийняття рішень за підсумками контролю, доведення їх до адресата (а в необхідних випадках - і до відома громадськості, правоохоронних органів, інших осіб, які заінтересовані в результатах контролю), надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті, наступний контроль за виконанням рішень, що прийняті за підсумками контролю.

Особливість контролю полягає в тому, що він має активний характер, суб'єкти контролю наділені правом втручання в діяльність підконтрольних об'єктів. Контроль - це функція управління, засіб виконання завдань управління.

В свою чергу нагляд - це також засіб (спосіб) забезпечення законності в державному управлінні, метою якого є виявлення, запобігання правопорушенням, усунення їх наслідків та притягнення винних до відповідальності. Особливість нагляду полягає в тому, що органи, які його здійснюють, не мають права втручатися в оперативну та господарську діяльність об'єктів нагляду або скасовувати адміністративні акти.