Основні положення з технології монтажного циклу

Монтажним цикломназивають комплекс взаємопов'язаних операцій по установці елемента, що монтується в проектне положення. У його склад входять: - стропування елемента; - підйом і подача до місця установки; - установка в проектне положення; - тимчасове закріплення; - вивірка; - розстропування і повернення вантажного крюка в початкове положення.

Стропуванням називають операцію з кріплення конструкцій до крюка крана, для підйому. Розстропуванням - операцію для звільнення конструкцій від крюка крана після їх установки і тимчасового закріплення.

Стропування здійснюють за допомогою строповальних пристроїв, які забезпечують надійне і ефективне з'єднання конструкції, що монтується з робочим органом монтажної машини. Основними різновидами стропувальних пристроїв є гнучкі стропи, траверси, захвати.

Гнучкі стропи. На монтажі будівельних конструкцій застосовують стандартні гнучкі стропи з стальних канатів наступних видів: універсальні, полегшені, двохвіткові і четирьохвіткові.

Рис. 3.54. Стропи:

Універсальні (а), полегшені (б), – дво (в) і чотирьовіткові (г)

Траверси. Застосування стропів для підйому довгомірних конструкцій (балок, ферм, рам, плит покриттів довжиною 12 мі більш) приводить до втрати корисної висоти підйому крюка крана, а також викликає (через малі нахили) значні розтягуючи зусилля в самому стропі. Тому для стропування елементів довжиною 12 м і більш застосовують траверси, в яких положення віток близьке до вертикалі.

Траверси являють собою конструкції виготовлені з стальних труб або прокатних профілів переважно у вигляді балок або ферм з підвішеними до них стропами. Стропи підвішують (рис. 3.55), або перекидають через блоки, укріплені по кінцях траверсних балок. Така система забезпечує рівномірне натягування стропів і рівномірну передачу навантаження на точки захоплення. Стропи траверсів можуть обладнуватися різними видами захватних пристроїв, що робить їх універсальними.

Рис. 3.55. Траверси:

а ‒ для просторових конструкцій; б ‒ для металевих ферм; в ‒ для залізобетонних ферм; г ‒ для різного устаткування і конструкцій; 1 ‒ несучий елемент; 2 – проушина; 3 ‒ універсальний строп; 4 – стяжка; 5 – коуш; 6 ‒ полегшений строп

а) б)

Рис. 3.56. Спеціальні захвати: а – для залізобетонних кілець; б – для сталевих труб

При відсутності у елементів монтажних петель застосовують спеціальні захвати, частіше за все опорні. У цих захватах для опирання елементів використовують їх нижню опорну частину, консолі, виступи, отвори і т.д. До опорних захватів відносяться вилочний, у вигляді скоби, кліщовий, фрикційний, рамковий, штирьовий, петлевий захвати.

Рис. 3.57. Схема стропування конструкцій

а – двохвітковими стропами; б – траверсою в двох точках; в – траверсою в трьох точках з універсальним роликом; г – траверсою в чотирьох точках; ж – повздовжньою і двома поперечними траверсами в чотирьох точках; 1 – центр ваги вантажу; 2 – траверса; 3 – ролик; 4 – стропа; ‒ кут міх стропою і вертикаллю

Підйом і подача конструкцій до місця установки. Підіймати конструкцію рекомендується в тому положенні, в якому вона буде знаходитися в будівлі або споруді, плавно, без ривків, розгойдування і обертання, щоб запобігти виникненню в них небезпечних напружень і забезпечити безпечні умови ведення робіт.

Елементи, що підвішені до крюка крана, під час підйому зазнають різних впливів (тиску вітру, поштовхів), внаслідок яких можуть змінювати своє положення в просторі: розгойдуватися, повертатися навколо вертикальної осі підвісу. Якщо не втримувати елемент від повороту, він може ударитися об стрілу крана або зачепити навколишні предметів. Тому до елементів прив'язуються відтяжки з каната, за допомогою яких вони втримуються в необхідному положенні і при необхідності повертають елемент для обходу перешкод, що зустрічаються. Кожний горизонтальний елемент повинен мати дві відтяжки, закріплені на його кінцях. При монтажі вертикальних елементів достатня одна відтяжка.

Масивні конструкції підіймають в два прийоми: спочатку на 20...30см із затримкою для додаткової перевірки надійності стропування і правильності положення, потім (при виконанні цих вимог) остаточно.

Установка конструкцій - операція, що забезпечує проектне положення конструкції, при монтажі. У процесі установки повинен бути досягнутий повний контакт відповідних поверхонь конструкцій, що монтуються з раніше встановленими, а також точність положення по вертикалі. Установка проводяться по прийнятих орієнтирах (рискам, штирям, граням, упорам, болтам і ін.) або за допомогою спеціальних фіксуючих або захватних пристроїв.

Рис. 3.58. Схеми сигналів при виконанні монтажних робіт:

а – підняти вантаж, або гак; б ‒ опустити вантаж, або гак; в – повернути стрілу вправо; г – повернути стрілу вліво; д – пере двинути кран вперед; е – пере двинути кран назад; ж – підняти стрілу; з – опустити стрілу; и – стоп (припинити підйом, або пересування); к – обережно (в разі необхідності передачі одного з перевищених сигналів, коли вимагається незначне переміщення).

Контрольні запитання

1. Чим відрізняється монтаж «зі складу» від монтажу з транспортних засобів?

2. Які є методи монтажу залежно від послідовності установки конструкцій в проектне положення?

3. Які будівельні машини використовують для монтажних робіт?

4. Які переваги використання траверс порівняно зі стропами?

5. В яких випадках застосовують вантажозахватні пристрої?