Спеціальні способи бетонування

Специфічним способом укладання та ущільнення бетонної суміші є метод торкретбетону. Цей метод застосовують для нанесення водонепроникного шару на поверхню резервуарів і різного роду підземних споруд, оброблення тунелів, замонолічування швів, зміцнення поверхні гірничих виробок, бетонування тонкостінних конструкцій, в однобічній опалубці і т. д.

Рис. 3.30. Використання торкретбетону для бетонування резервуару

Він полягає в нанесенні під тиском стисненого повітря цементно-піщаних розчинів або бетонної суміші в опалубку або на інші поверхні. Для торкретування використовують жорсткі торкретні суміші, які практично не мають водовіддачі. Це і дозволяє при нанесенні сумішей під тиском одержувати матеріал із більш щільною структурою і меншим вмістом води, ніж при звичайному бетонуванні.

Розрізняють два способи торкретування - сухими і готовими сумішами.

У першому випадку суху цементно-піщану суміш заданого складу завантажують в резервуар цемент-гармати і під тиском стиснутого повітря по рукаву подають до насадки, де, змішуючи з подаваною по другому рукаву водою, зі швидкістю 120... 140 м/с наносять шарами на оброблювану поверхню

Торкретування готової суміші виконують без подачі в насадку води. Цей метод забезпечує більш високу продуктивність, однак торкретний шар, що наноситься має менш високі фізико-механічні характеристики.

Різновидом методу «торкретування» є шприцбетон або набризгбетон. Суть його зводиться до того, що за допомогою набризг-установки по рукаву для подачі матеріалів до насадки під тиском подають бетонну суміш з гравієм або щебенем крупністю до 25...30 мм. В насадку по другому рукаву подають воду. Перемішану в змішувальній камері зволожену суміш зі швидкістю 100...120 м/с наносять на поверхню, що торкретується. Змінна продуктивність набризг-установок 18...20 м³/зм.

Підводним бетонуванням називають укладання бетонної суміші під водою без виконання водовідвідних робіт. Методи підводного бетонування застосовують для зведення підводних частин споруд, наприклад затоплених оголовків руслових водозаборів, днищ їх опускних колодязів та наносних станцій, а також при їх ремонті і відновленні. Підводне бетонування виконують різними методами, в тому числі методом труби, що вертикально переміщається (ТВП), висхідного розчину (BP), трамбуванням бетонної суміші, укладанням в мішках.

Підводне бетонування методом ТВП полягає в безперервній подачі бетонної суміші через опущену крізь товщу води і занурену в суміш на дно трубі в умовах, що виключають вимивання цементу. Тільки верхній шар першої порції бетонної суміші стикається з водою, інша суміш, що надходить через нижній отвір труби, залишається захищеною верхнім шаром від контакту з водою (рис. 3.31 а, б). Бетонування цим методом можна робити при глибині води до 50 м і товщині шару бетону укладається не менше 1 м. Підводну конструкцію методом ТВП бетонують безперервно до рівня, що перевищує проектну відмітку на величину, що дорівнює 2% висоти конструкції, але не менше ніж 20 см.

Рис. 3.31. Способи підводного бетонування конструкцій:

а ‒ укладання бетонної суміші способом ТВП (в подушку опускного колодязя); б ‒ бетонування способом ТВП з плавучим бетонним заводом; в - бетонування способом BP з шахтою; г ‒ те ж, без шахти; д ‒ бетонування способом трамбування бетонної суміші: 1 ‒ опускний колодязь, 2 ‒ заливальні труби; 3 ‒ воронка, 4 – свіжо-укладена і ущільнена бетонна суміш; 5 ‒ бездонний залізобетонний ящик; 6 ‒ лебідка; 7 ‒ робочий майданчик; 8 ‒ з'єднання ланок труби; 9 ‒ баштовий підйомник; 10 ‒ завантажувальний ківш підйомника; 11 ‒ плавучий бетонний завод; 12 ‒ крупний заповнювач; 13 ‒ опалубка; 14 ‒ нова порція бетонної суміші

Бетонування методом вхідного розчину (BP), або методом роздільного бетонування, здійснюється шляхом подання цементного розчину в опалублену підводну стіну (або масив - блок), попередньо завантажену крупним заповнювачем. При цьому бетонування може виконуватися різними видами цього методу, в тому числі: безнапірне (гравітаційне) бетонування, коли заливальні труби встановлюють в гратчастих огороджувальних шахтах та розповсюдження розчину в порожнечі великого заповнювача відбувається під дією маси розчину (рис. 3.31, в); напірне бетонування (ін'єкційний метод), коли встановлені в блоці труби засипаються крупним заповнювачем і розповсюдження розчину забезпечується тиском, створюваним масою стовпа розчину в трубах або розчинонасосом (рис. 3.31, г).

Бетонування методом трамбування бетонної суміші застосовують при глибині води до 1, 5 м. Бетон укладають з берега від рівня води або з бетонного острівця, причому наступні порції суміші укладають і втрамбовують на раніше укладені, але які ще не схопилися (рис. 3.31, д). Таким чином, з водою стикається тільки зовнішній бетон, а втрамбовувана бетонна суміш залишається ізольованою від впливу води.

Для укладання бетону в мішках застосовують мішки, на 2/3 з заповнені бетонною сумішшю. Роботи виконують водолази, які укладають мішки.