Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Процедури врегулювання міжнародних комерційних спорів






Процедура погодження - врегулювання спорів дружнім шля­хом через активну спів дію третьої сторони (посередника).

Арбітраж - врегулювання спорів шляхом прийняття рішен­ня суддями.

Щоб справа розглядалася в третейському суді, сторони повинні про це домовитися. Для цього вони можуть включити в договір контракту арбітражне застереження або укласти арбітражний договір.

При укладенні арбітражного договору в ньому необхідно передбачити:

- місце розгляду спору;

- норми права, від яких не можна відступати;

- вибір, матеріального права, відповідно до якого буде розглядатися суперечка;

- межі дії арбітражного застереження;

- вибір арбітрів;

- оплату третейського суду по розгляду суперечки;

- мова, якою буде розглядатися суперечка;

- характер розгляду справи (ступінь відкритості, термін);

- процедуру, якої повинні дотримуватися арбітри (на основі тільки документів, усного розгляду, опитування свідків і ін.);

- третейський суд зобов'язаний винести рішення, якщо тільки сторони не вирішать суперечку мирно;

- чи не впливає недійсність окремих положень арбітраж­ного договору на дійсність договору в цілому;

- у яких випадках можна вважати, що ще не вичерпано процедури " мирного" врегулювання суперечки.

Учасники міжнародної торгівлі завжди прагнули звести до мінімуму труднощі, які виникали у зв'язку з відмінностями в нормах національного законодавства про арбітраж. Тому низкою міжнародних організацій розроблено міжнародні про­цедури врегулювання торгових суперечок.

Використання арбітражу додає учасникам торгівлі більше впевненості. Сторони можуть самостійно визначити склад суддів, установлювати право, застосовуване для вирішення су­перечки, при цьому забезпечується конфіденційність інфор­мації в ході судового розгляду, досягається економія часу та забезпечення міжнародними конвенціями визнання та виконання зарубіжних арбітражних рішень.

Розглянемо переваги арбітражу:

- самостійний вибір суддів;

- завершеність справи;

- процедура «закритих дверей»;

- економія часу;

- забезпечення міжнародними конвенціями визнання та виконання зарубіжних арбітражних рішень.

Національні закони з арбітражу мають достатньо суттєвих відмінностей. У зв'язку з цим здійснювалося чимало спроб розробити міжнародну процедуру, яка б користувалась широким ви­знанням. На сьогодні є ряд арбітражних інституцій.

Інституціональну структуру міжнародного арбітражу становить сукупність різних арбітражних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення безпеки і передбачуваності світової системи торгівлі.

До структурних одиниць міжнародного арбітражу, відно-сяться:

- Міжнародний арбітраж ЮНСІТРАЛ;

- Арбітражний суд Міжнародної торгової палати МТП;

- Лондонський міжнародний третейський суд;

- Американський арбітраж;

- Європейський арбітраж;

- Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промислових палатах країн СНД та ін. (Арбітраж колишніх соціалістичних країн);

- Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів.

Комісія ООН з питань права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) не є міжнародним арбітражним центром, але за її ініціативи проводилася ціла низка заходів з уніфікації права міжнародного арбітражу.

ЮНСІТРАЛ розробив декілька документів, що містять типові правила по доарбітражному врегулюванню спорів і про арбітраж. До них відносяться:

1. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ. Прийнятий та рекомендований до використання у 1976 р. У жодній країні не має сили закону, але може бути прийня­тим сторонами контракту. Багато арбітражних центрів допускають переважне викорис­тання його сторонами контракту або ж звернення до нього для уникнення недоліків власних регламентів. «Типова обмовка: «Будь-який спір, суперечка чи вимога, що виникають з даного контракту або ж стосуються його, порушення контракту, припинення та недійсності, повинен розглядатися в арбітражі відповідно до чинного на сьогоднішній день Арбітраж­ного регламенту ЮНСІТРАЛ».

Сторони можуть додати:

- вибір компетентного органу (назва установи або особи);

- число арбітрів (1 або 3);

- місце арбітражу (місто або країну);

- мову (мову арбітражного розгляду).

Якщо компетентний орган не призначено або він відмовляєть­ся діяти та не призначає арбітра протягом 60 днів після отриман­ня прохання про це, будь-яка із сторін має право просити Гене­рального секретаря Постійного третейського суду в Гаазі призначити компетентний орган, якщо не домовились про місце, визначене арбітражем.

2. Правила по доарбітражному врегулюванню спорів 1980р. Регламент погодження ЮНСІТРАЛ. Застосовується тільки у разі прийняття його сторонами. Типова обмовка: «У випадку виникнення з даного контракту або у зв'язку з ним суперечки сторони забажають врегулювати даний спір за допомогою процедури погодження, така процедура може здійснюватись відповідно до чинного Регламенту пого­дження ЮНСІТРАЛ».

3. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ арбітраж 1985 р. Не має прямої юридичної дії в національній юрисдикції. Ідея полягає в тому, що країни світу прийматимуть свої наці­ональні закони на основі типового закону і таким чином можна досягти однорідності арбітражної процедури в національних законодавствах.

Ці документи покладені багатьма державами в основу роз­робки національних законодавчих актів.

При складанні міжнародних торгових контрактів у час­тині, що стосується вирішення спорів, можна робити поси­лання на названі вище документи шляхом використання типо­вого арбітражного застереження, наведеного в них.

Міжнародний Арбітражний суд МТП є неурядовою ор­ганізацією створена Міжнародною торговою палатою, що займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних спорів. і функціонує з 1923 р. Штаб-квар­тира МТП знаходиться у Парижі.

Він займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних суперечок. Ним у 1988 р. розроблені:

- Регламент про арбітраж;

- Регламент про факультативне примирення або погодження (для спри­яння мирному вирішенню спорів).

1. Арбітражний регламент. Діє з 1 червня 1975 року з додатками та змінами, що набули чинності з 1 січня 1988 року. Арбітраж відкритий як для членів палати, так і для країн, що не є членами палати. В змозі охопити всі аспекти арбітражного розгляду. Типова обмовка: «Всі спори, що виникають у зв'язку з да­ним контрактом, повинні розглядатися згідно з Арбітражним ре­гламентом та регламентом погодження МТП одним або кількома арбітрами відповідно до вказаного регламенту». (Вибір сторона­ми права, місця та мови арбітражного розгляду арбітражним рег­ламентом МТП не обмежений.)

Не розглядає спори сам, якщо сторони не досягли згоди щодо кандидатури арбітра, суд обирає національний комітет МТП та просить його запропонувати арбітра. (Звичайно національні комітети мають списки компетентних осіб, що ходять для цієї ролі.).

Одноособовий арбітр чи голова арбітражного складу повинен обиратися з іншої країни, ніж та, до якої належать сторони.

2. Процедура погодження. Створена Адміністративна комісія з процедури погодження. Комітет погодження складом з 3 осіб формується Головою по кожній справі. 3 проханням про процедуру погодження можна звернутися або через свій національний комітет або ж безпосередньо у штаб-квартиру МТП. Якщо процедура погодження не закінчилось успішно, спір передається до арбітражу.

Відповідно до рекомендацій МТП усі сторони, що хочуть посилатися на Арбітраж МТП, у своїх контрактах повинні ви­користовувати такий нормативний пункт: " Усі суперечки, що виникають у зв'язку з дійсним контрактом, підлягають оста­точному врегулюванню відповідно до Регламенту про Примирення й Арбітраж МТП одним чи декількома арбітрами, при­значеними відповідно до цього Регламенту".

Регламент про Арбітраж МТП не обмежує сторони у вільному виборі закону, що регулює контракт, а також місце і мову арбітражу.

Лондонський міжнародний третейський суд - тристороння організація, заснована Лондонською торговою палатою, Корпо­рацією міста Лондона, Інститутом арбітрів. Управляється Інсти­тутом арбітрів. Місцезнаходження - Міжнародний арбітражний центр у Лондоні.

1. Регламент Лондонського міжнародного третейського суду:

- діє з 1985 р. (Відомий як «Регламент ЛСМА»);

- наявність списків арбітрів;

- передбачена шкала арбітражних зборів;

- типова обмовка: «Будь-яка суперечка, що виникла з даного контракту або у зв'язку з ним, в тому числі будь-яке питання щодо його існування, дійсності чи припинення, повинна передаватися на розгляд та кінцеве вирішення в арбітраж згідно з Регламентом Лондонського міжнародного третейського суду».

Американський арбітраж. Регулюється:

- Законом про арбітраж США (1925 p., з наступними змінами та доповненнями);

- Єдиним арбітражним законом (прийнятий у 46 штатах);

Основна арбітражна організація - Американська арбітражна асоціація (АЛЛ).

- діє Регламент комерційного арбітражу зі змінами від 1 квітні 1985 р.;

- діють Додаткові процедури міжнародного комерційного ар­бітражу;

- опублікувала окремі правила про процедуру розгляду справ відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ;

- наявний список арбітрів;

- типова обмовка: «Будь-яка суперечка чи вимога, що виникли з даного контракту чи зв'язані з ним чи з його порушенням, будуть врегульовані шляхом арбітражу відповідно до Регламенту комерційного арбітражу ААА: рішення, винесене арбітром, може бути передане в будь-який суд, що має відповідну юрисдикцію».

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) не виступає в ролі арбітра, але веде списки спеціалістів та надає необхідні засоби для ведення процедури врегулювання спорів. Регулюється Конвенцією про розгляд інвестиційних спорів між державами та підданими інших держав (1965 p., Вашингтон). Ратифікована 164 країнами. Спонсор Конвенції - Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Головний офіс у Вашингтоні. Способи врегулювання - примирення та арбітраж. Ініціатива - держави або інвестора.

Діє чотири переліки правил:

- адміністративно-фінансовий регламент;

- інституційний регламент;

- арбітражний регламент;

- регламент примирення.

Держави-учасниці повинні визнавати юридичну силу арбітражних рішень і вживати заходів для примусового їх виконання.

Європейський арбітраж. Регламентується Конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаною в Женеві в 1961 р. Конвенція ратифікована Україною. Європейський арбітраж діє під егідою Європейської еко­номічної комісії ООН. З 1966 р. діє Регламент про арбітраж ЕЗК ООН.

Створений Спеціальний комітет (3 члени; 1 - назначається МТП, а 2 - державами в яких не має національних комітетів МТП).

Голова Комітету призначається однією з груп країн в порядку ротації кожних 2 роки. Голова, в свою чергу, призначає арбітрів та вирішує процедурні питання.

Діє Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН від 20 січня 1966 р.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.