Кількісний аналіз підприємницьких ризиків

Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов’я­зана з витратами, тоді як збитки мають місце за несприятливого збігу обставин, прорахунках і зумовлюють додаткові витрати понад заплановані.

Втрати - зниження прибутку, доходу порівняно з очікуваними величинами.

Саме величина втрат і характеризує ступінь ризику.

Втрати у варт. виразі можна представити так: = Пфакт_і-Ппл_і

– витрати і-того виду, Z – вартість од. ресурсів (втрат)

Втрати, що можуть бути в підпр. діяльності діляться на такі види:

1) матеріальні втрати - непередбачені планом розвитку підприємства додаткові витрати або прямі втрати виробничих фондів (устаткування, площ, виробленої продукції, сировини, енергії тощо)

2) трудові втрати – втрати роб. часу, спричинені випадковими, непередбачуваними обставинами обставинами

3) фін. втрати - прямий грошовий збиток, пов’яз. з непередбач. платежами, виплатою штрафів, сплатою додатк. податків, втратою коштів і ЦП.

4) втрати часу - виникають унаслідок уповільнення процесу діяльності

5) спец. види втрат - завданням шкоди здоров’ю та життю людей, НС, престижу підприємцю, а також ін.. несприятливих соц.. і морально-психолог. наслідків.

За видами діяльності є такі види втрат: у виробн.., комерц., фін. підприємництва.

Прибуток як випадкова величина підлягає нормальному чи близькому до норм. закону розподілу.

Крива щільності розподілу імовірності настання випадк. втрат

т.1 характериз. найб. імов. втрати по проекту і сподівану або середню віддачу по проекту

т.2 – точка допуст. ризику, в якій втрати будуть мати величину, яка = заг. величині прибутку від проекту. Ця точка є верхнею межею зони допуст. ризику.

Імов. допустимого ризику визначається так:

т.3 – характеризує ступінь гранично допустимого критичного ризику, тобто ризику втрат, які сягають величини розрахункової виручки від проекту.

Ймовірність критичних ризиків визначається за залежністю:

т.4 – характеризує ступінь гранично-катастрофічного ризику, тобто ризику втрат, як сягають розміру всього майна підприємства.

Ймовірність катастрофічного ризику визначається шляхом інтегрування

Частіше всього під час прийняття економічних рішень підприємця цікавить не стільки ймовірність певного рівня втрат, скільки ймовірність, що його втрати не перевищать певної позначки. W(x) = 1 – F(x).

W(x) – це функція розподілу ймовірностей перевищення певного рівня випадкових збитків. Їй відповідає наступна крива:
Показники ризику:

1). Показник допустимого ризику – це ймовірність того, що трати виявляться більшими за

граничнодопустимий рівень (таким рівнем є прибуток від проекту).

2). Показник критичного ризику – це ймовірність того, що втрати виявляться більшими за допустимий критичний рівень (розрахункова виручка).

3). Показник катастрофічного ризику – це ймовірність того, що втрати по проекту виявляться більшими за граничний катастрофічний рівень (вартість майна підприємця).

В господарській практиці можна орієнтуватись на такі критерії:

- критерії допустимого ризику Кд=0, 1

- критерії критичного ризику Ккр=0, 01

- критерії катастрофічного ризику Ккат=0, 001

Критерії ризику означають, що на угоду неварто йти, якщо:

- в 10 випадках зі 100 можна втратити весь прибуток від угоди;

- в 1 випадку зі 100 можна втратити всю розрахункову виручку;

- в 1 випадку із 1000 можна втратити майно.

Приймаючи рішення, підприємець на підставі попередніх розрахунків повинен орієнтуватись на наступні умови:

- показник допустимого ризику не повинен перевищувати 0, 1;

- показник критичного ризику не повинен перевищувати 0, 01;

- показник катастрофічного ризику не повинен перевищувати 0, 001.

Для здійснення кількісної оцінки економічного ризику підприємець повинен керуватись двома категоріями:

1) Величиною очікуваних втрат спричинених конкретним рішенням.

2) Ймовірністю настання цих втрат.

Для оцінювання ймовірності може застосовуватись один із двох методів:

1) Суб’єктивний метод оцінки ймовірності.

2) Об’єктивний метод (обробка статистичних даних).

Система кількісних оцінок ризику в абсолютному виразі складається з таких:
- У випадку, коли рішення є альтернативним, тобто можливі лише два наслідки його реалізації, показники

ризику розраховуються за такою залежністю: R = Xн * Рн,

де Хн – величина збитків у разі настання негативного наслідку рішення, Рн – ймовірність настання негативного наслідку.

- У випадку, якщо рішення мають декілька (безліч) наслідків реалізації, використовують показники:

1) математичне сподівання. М(х)=

2) показник дисперсії - характеризує ступінь мінливості реальних даних деякої випадкової величини навколо математичного сподівання. σ 2=М(х – М(х))²

Для дисперсійної величини формула дисперсії має вигляд: σ 2=

3) середньо квадратичне відхилення: σ = σ =

У відносному виразі ризик визначається:

1). коефіцієнтом ризику W = X/K? де Х – величина максимально можливих втрат; К – база порівняння

2). Коефіцієнт варіації v= чим більший цей показник, тим більшим є ризик, пов’язаний з даним проектом.