Суб’єкти господарського права (учасники відносин у сфері господарювання).

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідуючий кафедри

цивільного права та процесу

М.М. Чабаненко

Протокол засідання

кафедри №1 від 01.09.2012 р.

Лекція

з навчальної дисципліни «Господарське право»

Тема № 4.

«ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Суб’єктІВ господарЮВАННЯ»

(Навчальний час - 2 години)

Для студентів 3 курсу

денної форми навчання

Дніпропетровськ – 2012

Укладач: доцент кафедри цивільного права та процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Саксонов В.Б.

Рецензенти: В.Ю. Малий – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

В.В. Миронов –кандидат економічних наук, доцент, завідуючий кафедри економіки та фінансів Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.

Обговорено на засіданні кафедри економіко-правових дисциплін, протокол № 1 від 28 серпня 2012 р.

Обговорено на засіданні навчально-наукового комплексу підготовки оперативних працівників, спеціальної техніки та інформатики, секція економічної безпеки, протокол № 1 від 10 вересня 2012 р.

Обговорено на засіданні кафедри економіко-правових дисциплін, протокол № 1 від 09 червня 2012 р.

Обговорено на засіданні кафедри цивільного права та процесу, протокол № 1 від 1 вересня 2012 р.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ.

1. Суб’єкти господарського права (учасники відносин у сфері господарювання).

2. Визначення та ознаки суб’єктів господарювання (господарської діяльності).

3. Загальна характеристика видів суб’єктів господарювання в Україні.

Висновки.

РЕКОМЕНДОВАНА Література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

5. Закон України в ред. від 20 березня 1991 р. “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 281.

6. Закон України від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

7. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 576-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

8. Закон України від 2 вересня 1993 р. ”Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

9. Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України» № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.

10. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

11. Закон України від 7 черв­ня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст.164.

12. Закон України від 1 червня 2000 р. ”Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

13. Закон України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції» № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

14. Закон України від 15 травня 2003 р. “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.

15. Указ Президента України від 22 січня 2000 р. № 89/2000 ”Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва” // Офіційний вісник України. – 2000. – №4. – Ст. 107.

16. Указ Президента України від 15 липня 2000 р. №906/2000 “Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1214.

17. Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 7. – Ст. 52.

18. Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання // Юридичний вісник України. – 2004. – № 47. – (інформаційно-правовий банк). – С. 13-20.

19. Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 22.06.2005 р. № 499) // Комп’ютерна правова база “Нормативні акти України” / www.nau.kiev.ua.

20. Наказ Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України № 43/79/5 від 20.04.1994 р. “Про затвердження Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць” // Комп’ютерна правова база “Нормативні акти України” / www.nau.kiev.ua.

21. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні” від 18.01.1996 р. №30 / ЛІГА-Бізнесінформ. Українська мережа ділової інформації (www.liga.net).

22. Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р. № 1077 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28. – Ст. 1049.

23. Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів та одиниць від 20 квітня 1994 р. № 43/79/5. / ЛІГА-Бізнесінформ. Українська мережа ділової інформації (www.liga.net).

24. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва „Про внесення змін відомостей про відокремлений підрозділ” від 08.11.2004 р. №7765. / ЛІГА-Бізнесінформ. Українська мережа ділової інформації (www.liga.net).

25. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва „Про присвоєння коду ЄДРПОУ відокремленому підрозділу” від 16.02.2005 р. № 895.- / ЛІГА-Бізнесінформ. Українська мережа ділової інформації (www.liga.net).

26. Бейцун І. Проблема правосуб’єктності об’єднань юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №2. – С. 45-49.

27. Булгакова І.В. Господарське законодавство України: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 141 с.

28. Васильченко В.В. Науково-практичний коментар Закону України „Про міжнародне приватне право”. – К.: Істина, 2007. – 200 с.

29. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атака, 2004. – 624 с.

30. Вінник О. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності // Вісник Вищого арбітражного суду України – 1998. – № 2. – С. 39-41.

31. Волкович О.Ю. Порядок та процедура створення, припинення, управління діяльністю повних товариств // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – №4. – С. 25-31.

32. Гандзевич О. Вимоги ДПІ про реєстрацію підприємства як платника податку з доходів фізичних осіб за місцезнаходженням філії // Адвокат Бухгалтера. – 2004. – №17. – С. 23.

33. Голенко О. Код ЄДРПОУ як ознака уповноваженості // Податки та бухгалтерський облік. – 24 травня 2004р. – №42. – С. 38.

34. Голодницкий Э. Виды юридических лиц в новых Кодексах (организационно-правовые формы юридического лица: системный анализ ТК и ХК) // Юридическая практика. – 24 февраля 2004. –– С. 18-19.

35. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с.

36. Господарське законодавство України. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2004. – 624 с.

37. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

38. Господарський кодекс України: Коментар. / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: ТОВ ”Одіссей”, 2004. – 848 с.

39. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К.: Юстиніан, 2002. – 544 с.

40. Державна реєстрація Юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Нормативні акти. / Упоряд.: О.Б. Барбелюк, К.О. Ващенко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 240 с.

41. Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання // Юридичний вісник України. – 2004. – №47. – (інформаційно-правовий банк). – С. 13-20.

42. Збірник нормативно-інструктивних матеріалів проведення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та підприємництва, проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Взаємовідносин органів місцевого самоврядування з підприємствами споживчої кооперації: Методичні рекомендації. – Дніпропетровськ, 2006. – 36 с.

43. Ионова Ж. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 77-81.

44. Кібенко О. Система реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності в Україні: додаткові функції. Досвід України та Великобританії // Юридичний журнал. – 2003. – № 10. – С. 23-28.

45. Кібенко О. Реорганізація АТ “Гра за новими правилами” // Юридична газета. – 2004. – №6. – 25 березня. – С. 9, 14.

46. Кондрашин К. Про установчі документи господарських товариств у світлі нових кодексів // Адвокат бухгалтера. – 2004. – № 5. – С. 22-24.

47. Кострицький І.Л. Щодо класифікації організаційно-правових форм суб’єктів господарювання // Південноукраїнський правничий часопис: Науковий журнал. – 2006. – № 3. – С. 62-67.

48. Кравцова Т. Правові форми державного регулювання у сфері підприємницької діяльності // Право України. – 2003. – № 12. – С. 45-48.

49. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

50. Красовська А. Державна реєстрація як умова реалізації права на підприємництво в Україні // Право України. – 2002. – № 7. – С. 45-48.

51. Лінецький С. Реєструймося за новими правилами // Юридичний журнал. – 2003. – № 10. – С. 67-71.

52. Лисогор Н. Зміни у законодавстві про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності // Право України. – 2004. – № 1. – С. 21.

53. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

54. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2005. Т. І. – 832 с.

55. Нецька Л.С. Деякі проблеми правового регулювання відносин підприємництва державою // Підприємництво і право: 36 наукових праць. – К., 1998.

56. Ноздрачев А. Статус предпринимателя // Хозяйство и право. – 1994. – № 1. – С. 18-21.

57. Окунев О. Дочірні підприємства в Україні: проблеми та перспективи // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – №2. – С. 22.

58. Осинська О. Бар’єри на шляху розвитку підприємництва в Україні // Юридичний вісник України. – 26 лютого - 4 березня 2005 р., № 8. – С. 10.

59. Подзе С. Проблемные вопросы реорганизации, изменения названия или местонахождения филиалов и представительств // Бухгалтерия. – 2000. – №50. – C. 98–102.

60. Посполітак В.В., Ханик-Посполітак Р.Ю. Аналіз наявних суперечностей та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України. – К.: Видавництво „Реферат”, 2005. – 264 с.

61. Практичні проблеми реалізації Цивільного та Господарського кодексів: Матеріали семінару для суддів Дніпропетровської обл., 24-25 жовтня 2003 р., м. Дніпропетровськ. / Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Координатор проектів в Україні. – Дніпропетровськ, 2003. – 52 с.

62. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.

63. Саніахметова Н.А. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред проф. Н.О. Саніахметової. – X.: „Одіссей”, 2005. – 608 с.

64. Саніахметова Н.О. Судовий захист права на підприємницьку діяльність від незаконних актів державних органів // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – 2002. – Вип. 13-14. – С. 132-136.

65. Старцев О. Реєстрація фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності в державних органах // Підприємництво, господарство та право. – 2001. – № 6. – С. 34-36.

66. Сулима О. Змінено статус відокремлених підрозділів // Вісник бухгалтера и аудитора України. – 2005. – № 11. – С. 33.

67. Теньков С.О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: від 16 січня 2003 р. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 720 с.

68. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2 -е вид. допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.. 1. – 736 с.

69. Шабельська В., Мудрик Г, Совяк О. Порядок реєстрації філїї в органах ДПІ за фактичним місцезнаходженням філії // Бухгалтерія. Налоги. Бізнес. 29 жовтня – 4 листопада 2004р. – №41. – С.34.

70. Шевченко Н.І. Перетворення як вид реорганізації господарських товариств // Часопис Київського університету права. – 2006. – №2. – С. 138-143.

71. Шелухін М.Л. Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц.. Шелухіна М.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

72. Щербакова Н. Становлення і розвиток законодавства України про злиття і приєднання господарських товариств // Правничий часопис Донецького університету. – 2005. – №1. – С. 38-44.

73. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

Вступ

16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Господарський кодекс нашої держави. Як зазначено у його преамбулі, він встановлює відповідно до Конституції правові основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб'єктів господарської діяльності різних форм власності. Господарський кодекс має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі – підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальної спрямованості відповідно до вимог Конституції України [1], утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі нашої країни, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами та підсистемами.

Розвиток економічних відносин у сучасній Україні тісно пов'язаний із поширенням різноманітних суб'єктів господарської діяльності, бурхливими процесами утворення й змін, припинення, реорганізації та ліквідації, а також відродження суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм.

Враховуючи актуальність теми, комплексна характеристика суб’єктів господарювання в Україні є метою лекції.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних основних завдань:

1) здійснити порівняльну характеристику понять «суб’єкти господарського права», «учасники відносин у сфері господарювання», «суб’єкти господарювання»;

2) проаналізувати визначення та ознаки суб’єктів господарювання (господарської діяльності);

3) надати загальну характеристику видів суб’єктів господарювання в Україні.

Суб’єкти господарського права (учасники відносин у сфері господарювання).

У фаховій навчальній та науковій літературі використовуються різні поняття - „суб’єкт господарського права”, „суб’єкт господарських правовідносин”, „учасник господарських відносин (учасник відносин у сфері господарювання)” та „суб’єкт господарювання (господарської діяльності)”.

У чинному вітчизняному господарському законодавстві, зокрема Господарському кодексі України, закріплено наступні поняття – „учасник відносин у сфері господарювання” та „суб’єкт господарювання”.

Згідно положень ст. 2 Господарського кодексу України «учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності».

На думку О.М. Вінник не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин (господарського права). Такими суб'єктам є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

1) безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуаль­них підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, ви­робничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, або управління господарською діяльністю, що притаманно для власників майна підприємств, господарських об'єднань, холдингових ком­паній, промислово-фінансових груп, господарських міністерств і відомств;

2) створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у вста­новленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний залежно від виду, організаційно-правової форми, основного або виключного виду діяльності; набуття статусу суб'єкта господарських відносин (що, як правило, є завершальною стадією процесу створення господарської ор­ганізації) зазвичай пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєстрація може здійснюватися в загальному порядку (відповідно до по­ложень ГК України - ст. 58, ЦК України - статті 50, 89, Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») та/або в спеціальному порядку (передбачається За­коном «Про банки і банківську діяльність» - статті 17-18, 22, Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)» - статті 8, 11; постановою Кабінету Мі­ністрів України від 20.07.1996 р. № 781 «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» (п. 2) та ін.);

3) наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладе­ної на нього господарської діяльності чи управління такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі ко­оперативи), праві господарського відання (державне та комунальне комер­ційні підприємства), праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), праві користування (може засто­совуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною озна­кою орендного підприємства);

4) наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарських відносин можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належ­не виконання і мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників господарських правовідносин фіксується в законі та в їх уста­новчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учас­ники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні, тому їх класифіку­ють, тобто поділяють на групи.

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

• суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпо­середньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість госпо­дарських товариств, комерційні банки та ін.);

• суб'єкти організаційно-господарських повноважень, які здійснюють управ­ління господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські й функціональні міністерства та відомства, ор­гани місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові компанії, власники майна підпри­ємств, Національний депозитарій України). Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють дер­жавні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти господарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, господарські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самовряду­вання та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) - господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підпри­ємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями До четвертих (приватних) - індивідуальні підприєм­ці, приватні підприємства. До п'ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть вхо­дити господарські організації різних форм власності (О.М. Вінник).

Водночас, є й інша позиція, яку зокрема відстоює В.С. Щербина. На його думку поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване тео­рією господарського права, яка виходить з того, що суб'єкта­ми господарського права є учасники господарських відносин.

Згідно зі ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарю­вання є:

а) суб'єкти господарювання;

б) споживачі;

в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Висновки з 1 питання.

Таким чином, доктринальне визначення „суб’єкта господарського права” фактично співпадає з легальним визначенням „учасників відносин у сфері господарювання”, що міститься у ст. 2 ГК Україні. А, отже, усіх вищезазначених суб'єктів можна роз­глядати як суб'єктів господарського права.

Найбільшу ж і найважливішу для господарської діяльності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти гос­подарювання. Тому саме їх правовому статусу в подальшому приділяється головна увага.