Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Форми захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.






Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів:

1. Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника через нотаріальне посвідчення набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знахо­диться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.

Вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів. У на­селених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.

1. Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нота­ріальну форму.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржни­ка нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що вста­новлюють заборгованість. Протести векселів про не оплату вчинюються нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний або простий вексель. Протести по них вчинюються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом ви­користання норми права країн іноземного партнера.

Повнота нотаріального захисту прав суб'єктів господарюван­ня забезпечується також їх правом на оскарження виконаних нотаріальних дій або відмову у їх виконанні.

2. Адміністративний захист.

Адміністративний захист — це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, такі при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.

Господарське право, регулюючи суспільні відносини, обов'яз­ково взаємодіє з іншими галузями права, що дозволяє здійсню­вати належний адміністративний захист порушених прав господа­рюючих суб'єктів в тій чи іншій галузі. Так, за розпорядженням уповноваженого органу державного управління один суб'єкт госпо­дарської діяльності передає іншому частину свого майна. Уданому випадку орган управління владним методом регулює майнові відно­сини двох суб'єктів господарювання, тобто господарське право ре­гулює законність цієї угоди, а адміністративне — передбачає верхо­венство волі однієї сторони над іншою.

Практика знає достатньо прикладів, коли майнові відносини між суб'єктами господарювання виникають безпосередньо з актів державного управління, тобто без укладання договорів владним методом (стягнення штрафів, конфіскація майна і т. ін.).

Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передба­чених ст. ст. 240—247 Господарського кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу Украї­ни адміністративно-господарські санкції до суб'єктів господарю­вання можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня вияв­лення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушен­ня цим суб'єктом закону.

Тобто, адміністративний захист прав суб'єктів господарюван­ня передбачає прийняття управлінських вказівок по вчиненню в рамках адміністративного законодавства певних майнових прав, які не суперечать діяльності згаданих суб'єктів.

3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

Однією із умов захисту прав і законних інтересів суб'єктів гос­подарювання є дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спорів. Як правило, спор може бути переданий на розгляд господарському суду лише після прийняття сторонами за­ходів безпосереднього врегулювання конфлікту.

Чинне законодавство вимагає від підприємств та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання гос­подарських спорів з іншою стороною.

Значення досудового врегулювання господарських спорів роз­кривається через функції, які виконує ця стадія господарського процесу. По-перше, досудове врегулювання покликане забезпечи­ти якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявленню і усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, до­судове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укла­дання та виконання господарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (він регламентований нормами ст.ст. 5—11 Господарсько­го процесуального кодексу України) та спеціальний порядок до­судового врегулювання господарських спорів (визначається нор­мами інших нормативних актів), який застосовується щодо пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

Досудове вре­гулювання спору, що виник внаслідок порушення прав і законних інтересів підприємства, здійснюється шляхом пред'явлення підприємством, що зазнало збитків, пре­тензії до підприємства-порушника. Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Відповідно до вимог ст. 222 Господарського кодексу Украї­ни в претензії повинні обов'язково вказуватись:

— вимоги заявника;

— сума претензії і її розрахунок (якщо вона стосується гро­шової форми);

— обставини, на яких базуються вимоги;

— докази, які підтверджують законність вимог;

— перелік документів, які додаються до претензії. Претензія може відправлятись цінним листом, телеграфом, телетайпом, а також вручатися під розписку особисто відповіда­чу. Термін її розгляду рівняється 30 дням з дня отримання, і ре­зультати повинні повідомлятись заявнику у письмовій формі. У випадку відмови в задоволенні претензійних вимог це повинно мотивуватись.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляєть­ся в письмовій формі (так звана відповідь на претензію). Надси­лання відповіді є обов'язковим незалежно від того, задовольня­ються чи ні вимоги заявника. За порушення строків розгляду пре­тензії встановлена майнова відповідальність, яку може застосувати господарський суд при прийнятті рішення — стягнення в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припусти­лися такого порушення, штрафу у розмірі 2 % від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим слід мати на увазі таке:

— справи за заявою прокурора чи його заступника, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України);

— вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів дер­жавних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та інте­реси, які охороняються законом, підприємств і органі­зацій (далі—акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, а також на спори про звер­нення стягнення на заставлене майно;

— правила про досудове врегулювання спорів не застосову­ють ся щодо провадження у справах про банкрутство, ос­кільки воно регламентує умови і процедуру визнання юридичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів.

Якщо у відповіді з претензії організація не повідомляє про перерахування, заявник претензії має право пред'явити в банк доручення на списання у безспірному порядку визнаної боржни­ком суми з нарахування пені за перевищення терміну платежу.

4. Судовий захист прав суб'єктів господарювання.

Звернення суб'єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав. Переваги судового захисту очевидні, оскільки суд є незалежним і підпо­рядковується лише закону.

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій, основною з яких є порушення справи.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до госпо­дарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охо­роняються законом;

- державних та інших органів, які звертаються до госпо­дарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів та їх заступників, які звертаються до госпо­дарського суду в інтересах держави. Якщо прокурор звер­тається до господарського суду в інтересах держави, в по­зовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних-відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись­мовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів дер­жавної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

—Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, дер­жавного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої виз­начені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємниць­кої діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобо­в'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до ст.ст. 54 та 57 Господарського проце­суального кодексу України. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені За­коном України від 11 липня 1995 р. «Про внесення змін і допов­нень до деяких законодавчих актів».

Після прийняття заяви суд не пізніше 5 днів від дня її надход­ження приймає рішення про порушення провадження справ, про що відповідною ухвалою повідомляє позивача і відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 83 Господарського проце­суального кодексу України господарський суд може:

— визнати недійсним предмет спору;

— виходити за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача або третіх осіб;

— зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню з заінтересованої сторони;

— стягувати в дохід бюджету зі сторони, що порушила термі­ни розгляду претензії, штраф;

— стягувати в дохід бюджету штраф у розмірі 100 неоподат­ковуваних мінімумів за ухилення від виконання рішень-господарського суду;

— відстрочити виконання рішення.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує судця. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 Господарського процесуального ко­дексу України), суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його реалізації, тобто не дотримався пра­вил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Після усу­нення допущених порушень заявник може звернутися до госпо­дарського суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначає час і місце проведення засідання господарського суду та дії, які необхідно вчи­нити сторонам, тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки спра­ви до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує не­обхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засі­дання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 Господарського процесуаль­ного кодексу України).

Основною стадією господарсько-судового процесу є вирішен­ня господарських спорів. Розгляд справ у господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів до складу господарського суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі роз­гляду справи трьома суддями — суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні господарського суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, мо­жуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організа­ціях.

Якщо спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.), розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що вино­ситься, вказуються час і місце наступного засідання.

В окремих випадках господарський суд не в змозі розгляну­ти справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усу­нення обставин, які зумовили зупинення.

Від призупинення провадження у справі слід відрізняти при­пинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в господарському суді вза­галі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 Господарсь­кого процесуального кодексу України) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 Господарського процесуального кодексу України). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без роз­гляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він при­пустився при прийнятті позовної заяви.

Господарський суд розглядає справу протягом 2 місяців і приймає рішення, яке, відповідно до ст. 85 Господарського про­цесуального кодексу України, вступає в законну силу через 10 днів після його прийняття. Рішення приймається в засіданні суд­дею за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома судцями — більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу.

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприк­лад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинен­ня справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в пись­мовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в господарському процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення господарського суду набирають законної сили не­гайно після їх прийняття і піддягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення господарського суду є:

— установи банку (виконують накази про стягнення грошо­вих сум);

— судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико­нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

У випадку непогодженості однієї із сторін із прийнятим рішенням вона відповідно до ст. 91 Господарського процесуаль­ного кодексу України подає апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду. Форма та зміст скарги передбачений ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. Скарга по­дається до господарського суду, який розглядав справу. Госпо­дарський суд протягом п'яти днів формує справу і разом зі скар­гою відправляє до апеляційного суду де справа розглядається про­тягом двох місяців і за його результатами приймається постанова. У випадку непогодженості позивача чи відповідача із рішенням суду, протягом місяця з дня набрання постановою законної сили вони мають право направити касаційну скаргу до Вищого госпо­дарського суду, який протягом двох місяців розглядає справу і приймає постанову.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за­вершується стадією виконавчого провадження. Проте в госпо­дарському процесі є ще одна стадія — перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішен­ня, ухвали, постанови господарського суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує госпо­дарський спір. Крім того, господарський суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обґрунтованість прийняття рішення.

 

Висновки з 3 питання.

Отже, чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів: нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання; адміністративний захист; претензійний порядок врегулювання спорів; судовий захист прав суб'єктів господарювання.







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.