Поняття та механізм захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет

Внутрішніх справ

Кафедра цивільного права та процесу

Лекція

з навчальної дисципліни «Господарське право»

ТЕМА № 15

ЗАХИСТ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ТА СПОЖИВАЧІВ»

(Навчальний час - 2 години)

Для курсантів факультетів:

«Підготовки слідчих»

«Кримінальної міліції»

«Міліції громадської безпеки»

Дніпропетровськ – 2011

Лекцію підготував доцент кафедри цивільного права та процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Саксонов В.Б.

Рецензенти: В.Ю. Малий – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

В.В. Миронов –кандидат економічних наук, доцент, завідуючий кафедри економіки та фінансів Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри цивільного права та процесу

«___» ___________ 2011 р., протокол № __.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ.

1. Поняття та механізм захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

2. Способи захисту прав і законних інтересів учасників відносин у сфері господарювання.

3. Форми захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

Висновки.

РЕКОМЕНДОВАНА Література

Правові акти:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 18-22. – Ст. 144.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.

5. Закон України від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України від 30.06.1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999. - 19 вересня (з наступними змінами та доповне­ннями).

6. Закон України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.12.2005 р.) // ВВР України. - 2006. - № 7. - Ст. 84.

7. Закон України від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» // ВВР України. - 1994. - № 46. - Ст. 411.

8. Закон України від 6.07.1995 р. «Про застосування електронно-касових апара­тів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачем в сфері торгівлі, гро­мадського харчування і послуг» // Голос України. - 1995. - № 139.

9. Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // ВВР України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

10. Закон України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне вико­нання грошових зобов'язань» // ВВР України. - 1997. - № 5. - Ст. 28.

11. Закон України від 18.11.1997 р. «Про внесення змін до деяких законів Украї­ни, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за рахунок юридич­них осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності» // Урядовий кур'єр. - 1997. - 18 грудня.

12. Постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяль­ності» // ВВР України. - 1993. - № 9. - Ст. 66.

13. Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх порушення» // ВВР України. - 1993. - № 23. - Ст. 247 (з наступними змінами).

14. Указ Президента України від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення від­повідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 3. - С. 16-19.

15. Указ Президента України від 12.01.2002 р. «Про заходи щодо посилення дер­жавного захисту прав споживачів» // Урядовий кур'єр. - 2002. - 18 січня.

16. Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення за­конодавства про захист прав споживачів: Затверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 17.08.2002 р. № 1177 // Урядовий кур'єр. - 2002. - 28 серпня.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з ко­рупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів // Урядовий кур'єр від 07.12.2006 - № 231.

18. Інструкція про застосування Положення про порядок накладення штрафів на суб'єктів господарської діяльності: затв. постановою Національної комісії регу­лювання електроенергетики України від 01.09.1999 р. № 1134 // Офіційний ві­сник України. - 1999. - № 38.

19. Положення про порядок проведення виїзних перевірок щодо дотримання банками та фінансовими установами вимог законодавства України: Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20.09.2002 р. № 352 // ОВУ. - 2002. -№ 41. - Ст. 1910.

20. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.10.2002 р. № 619 «Пре затвердження Порядку застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарю­вання за порушення вимог Закону України «Про особливості державного регу­лювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»// ОВУ. - 2002. - № 46. - Ст. 2109.

Література:

1. Верховецъ А.А. Форми вини в сучасній вітчизняній цивілістиці // Вісник гос­подарського судочинства. - 2005. - № 3. - С. 214-220.

2. Вінник О.М. Проблеми відповідальності суб'єктів господарювання, їх учас­ників і власників майна // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. -№ 3. - С. 130-136.

3. Головань І.В. Правова робота і захист прав підприємців: Монографія. - До­нецьк: Юго-Восток, Лтд, 2003. - 168 с.

4. Гончар І. Претензійно-позовна робота органів ДПС України: Нпавч.посіб­ник. - Ірпінь: Акад. ДПС, 2002. - 30 с.

5. Грицюк Н. Обов'язки перед державою потрібно виконувати // Урядовий кур'єр. - 2002. - 13 листопада (Орієнтир. - № 43. - С. 7-8).

6. Духно НА., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности // Го­сударство и право. - 2000. - № 6. - С. 12-17.

7. Загнітко О.П. Захист прав та інтересів господарюючих суб'єктів у системі пра­ва України // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 159-166.

8. Кройтор В. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных спо­ров. - X.: Эспада, 2001. - 352 с.

9. Липницкий Д.Х. Проблемы хозяйственно-правовой тветственности Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины. - Донецк» 1993.-С. 124-133.

10. Мілаш В.С. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі: Моно­графія. - Полтава, 2004. - 180 с.

11. Подцерковний О.П. Проблеми навмисного невиконання господарських зобов'язань // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «круглого столу» (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 93-96.

12. Подцерковний О.П. Грошові зобов'язання господарського характеру: Моногра­фія. - К.: Юстиніан, 2006. - 424 с.

13. Притика ЮД. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді: Монографія. - К: Ін Юре, 2006. - 636 с.

14. Тарасенко Л.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / HAH України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К, 2006. - 20 с.

15. Чернадчук В., Чернадчук Т. До питання щодо оперативно-господарських санк­цій // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 3. - С. 13-15.

16. Шевченко Н. Понятие административно-хозяйственных санкций // Підпри­ємництво, господарство і право. - 2005. - № 7. - С. 80-82.

17. Шевченко Н. Способы защиты прав субъектов хозяйствования // Підприєм­ництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - С. 51-53.

ВСТУП

В Україні право на не заборонену законом підприємницьку діяльність (а підприємниць­ка діяльність — це різновид діяльності господарської) є конституційним правом людини і громадянина (ст. 42 Конституції України). Показово, що та ж сама стаття визначає і обов'язок держави захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяти діяльності громадських організацій споживачів. Тому не випадково у ч. 1 ст. 20 ГК України зазначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Отже, реалізація прав суб'єктів господарювання та споживачів за своєю суттю є єдиним процесом, де права одних суб'єктів кореспондують з обов'язками інших.

Мета лекції полягає у комплексній характеристиці механізму захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів в Україні.

Виходячи із вказаної мети, в лекції поставлені наступні завдання:

1) визначити поняття та елементи механізму захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів;

2) розглянути способи захисту прав і законних інтересів учасників відносин у сфері господарювання;

3) висвітлити форми захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

Поняття та механізм захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господа­рювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різ­них форм власності. У цілому ж, господарське законодавство України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України (254к/96—ВР), утвердити суспільний господарський порядок в економіч­ній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними сис­темами.

Законодавством України ще на по­чатку самостійного її існування передбачено право споживачів на гарантію, що придбана ними продукція вироблена з додержанням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм і правил та інших вста­новлених вимог, які виключають небезпеку для життя і здоров'я людей або заподіяння шкоди їх майну.

Виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх завдань і функцій забезпечується державою — політичними, економічними та юридичними гарантіями, встановленням сприятливого правового режиму їхньої діяльності. З цією метою в законодавчо­му порядку визначається їх компетенція, правове становище, внаслідок чого вони можуть бути учасниками державних, адмініст­ративних, трудових, цивільних, господарських, господарсько-процесуальних та інших правовідносин.

Суб'єкти господарювання мають право брати участь у цивільному судочинстві як суб'єкти захисту своїх прав та інтересів, оскіль­ки вони задовольняють державні, колективні та громадські інтереси.

Виконання суб'єктами господарської діяльності зазначених функцій забезпечується сукупністю господарсько-процесуальних засобів, що визначають їх цивільну правосуб'єктність, гарантують їхню участь у процесі, спрямованому на захист майнових та немайнових інтересів суб'єктів.

Гострі суперечності виникають у стосунках суб'єктів підприємницької діяльності та дер­жавних контролюючих органів, тому існує спеціальна проблема захисту перших від останніх.

Метою захисних заходів є не надання надмірних переваг певним учасникам господарських відносин, а встановлення балансу інтересів держави, суб'єктів господарювання та спожива­чів. Адже на ефективність господарювання негативно впливають як відсутність необхідного регулювання з боку держави, так і недосконала законодавча регламентація. Державні органи постійно намагаються, при цьому досить часто необґрунтовано, розширити сфери свого впливу в своїх відомчих інтересах. І проблема ця не є суто українською. Загальновизнано, що регулюючі органи держави часто керуються власним інтересом щодо посилення своєї влади і статусу, заявляючи, що дбають про інтереси суспільства.

Суб'єкт господарювання має будувати свої стосунки з державними органами (перш за все — з контролюючими) виключно на засадах законності. Він повинен точно виконувати покладені на нього законні і тільки законні вимоги державних органів, ігноруючи явно про­типравні.

У цілому, право на захист — це вид і міра можливої поведінки суб'єктів права щодо захисту своїх прав.

Реалізація суб'єктивних господарських прав щодо захисту прав суб'єктів господарювання здійснюється на основі та­ких цивільно-правових принципів:

1. Непорушення прав та інтересів інших осіб.

2. Забезпечення захисту прав власності.

3. Дозволеність всього, що не заборонено законом.

Захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів — це діюча система правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересівцих суб'єктів та недопущення їх порушень.

Сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове­дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор­ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права, і тим самим забезпечується захист прав і законних інтересівцихсуб'єктів, складає механізм захисту.

Висновки з 1 питання.

Отже, механізм захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів – це сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове­дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор­ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права.