Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
|
|
| Необхідність правової регламентації міжнародного комерційного арбітражу відображено в укладенні: 1) двосторонніх договорів 2) угод, що містять положення про арбітраж. |
| Приклади двосторонніх договорів і угод та їх характеристика. | |
| Конвенція про компетентність судів і про приведення до виконання рішень з цивільних справ, укладену між Францією і Швейцарією 15 червня 1869 р. | Було включено: норми про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень. |
| Договір про міжнародне процесуальне право 1889 р., Договір про приведення до виконання іноземних актів. | Було включено: норми про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень |
| Кодекс міжнародного приватного права (Кодекс Бустаманте) 1925 р. | Передбачав умови виконання іноземних арбітражних рішень. |
| Женевські угоди: - Протокол про арбітражні застереження 24 вересня 1923 р. - Конвенція про визнання приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 26 вересня 1927 р | Найбільш масштабна спроба міжнародно-договірної уніфікації питань арбітражу |
| Нью-Йоркська конвенція про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. | Конвенція 1958 р. містить норми про визнання арбітражної угоди і про виконання іноземних арбітражних рішень. Сферу її поширення закріплено в ст. 1, у якій передбачено, що Конвенція застосовується відносно визнання і приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої ніж та держава, де одержується визнання і приведення до виконання таких рішень, по спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де одержується їх визнання і приведення до виконання. |
| Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. | Є прикладом регіональної уніфікації інститутів арбітражного провадження. У преамбулі Конвенції 1961 р. передбачено, що вона покликана сприяти розвиткові європейської торгівлі шляхом усунення, у міру можливості, деяких ускладнень у функціонуванні зовнішньоторговельного арбітражу при розгляді спорів у відносинах між фізичними та юридичними особами різних європейських країн. Згідно зі ст. 1 Конвенції вона застосовується: а) до арбітражних угод як фізичних, так і юридичних осіб, які на момент укладення таких угод мають постійне місце проживання або відповідно своє місце проживання в різних державах, що домовляються, про вирішення в порядку арбітражу спорів, що виникають при здійсненні операцій із зовнішньої торгівлі; б) до арбітражних процесів і рішень, що ґрунтуються на цих угодах. |
| Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р. | Незважаючи на регіональне походження та найменування, приєднатися до цієї Конвенції може будь-яка держава. Конвенція передбачає остаточність рішення арбітражу та порядок його визнання і виконання, який діє відносно рішень, винесених місцевими або іноземними загальними судами відповідно до процесуального законодавства країни, де воно повинно бути виконане, та положеннями міжнародних договорів (ст. 4). |
| Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, підписана урядами держав – учасниць СНД 20 березня 1992 р. у м. Києві. | В Угоді передбачено, що господарюючі суб’єкти кожної з держав СНД користуються правовим і судовим захистом своїх майнових та законних інтересів, рівним з господарюючими суб’єктами даної держави правом безперешкодно звертатися до судів, арбітражних, господарських судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення господарських спорів (ст. 3). Передбачено також взаємне визнання та виконання рішень компетентних судів (ст. 7), що набрали законної сили. |
|
|