Особовий склад

Стаття 24. Санітарний особовий склад, який призначений виключно для розшуку і підбирання, транспортування або лікування поранених і хворих, або для запобігання захворювань, що відноситься виключно до адміністрації санітарних формувань і закладів, а також священнослужителі, які перебувають при збройних силах, будуть користуватися повагою і покровительством за всіх обставин.

Розділ V

Будівлі і майно

Стаття 33. Майно рухомих санітарних формувань збройних сил, які потраплять до рук противника, буде залишене для догляду за пораненими і хворими.

Будівлі, майно і склади постійних санітарних закладів збройних сил залишаться підпорядкованими дії законів війни, але не зможуть отримати іншого призначення, доки вони будуть потрібні для поранених і хворих. Проте, командири частин діючої армії можуть розпоряджатися ними у випадку крайньої воєнної необхідності, попередньо забезпечивши долю поранених і хворих, які знаходяться там на лікуванні.

Майно і склади, вказані в даній статті, не можуть підлягати навмисному знищенню.

Розділ VI

Санітарні транспорти

Стаття 35. Транспорти з пораненими і хворими або санітарним майном будуть користуватися покровительством і охороною на такій же підставі, що і рухомі санітарні формування.

Потрапивши до рук противника, такі транспорти, перевізні засоби попадають під дію законів війни за тієї умови, що сторона, яка захопила їх і знаходиться у конфлікті, потурбується у всіх випадках про поранених і хворих, які знаходяться на них.

Цивільний особовий склад і всі транспортні засоби, що добуті шляхом реквізиції, підпорядковуються загальним нормам міжнародного права.

ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ

про поводження з військовополоненими

Розділ II

Постанови загального характеру про захист військовополонених

Стаття 12. Військовополонені знаходяться у владі ворожої Держави, а не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, яка може випасти на окремих осіб, Держава, що тримала у полоні, несе відповідальність за поводження з військовополоненими.

Стаття 13. 3 військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність зі сторони Держави, яка тримає у полоні, і які приводять до смерті військовополоненого, що знаходиться під її владою, або які ставлять здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і будуть розглядатися, як серйозні порушення даної конвенції. Зокрема, ні один військовополонений не може підлягати фізичному каліченню або ж науковому або медичному досліду будь-якого характеру, що не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами.

Військовополонені також повинні завжди користуватися захистом, особливо, від усяких актів насилля або залякування, від зневаги і цікавості натовпу.

Застосування до них репресалій забороняється.

Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі.

До жінок потрібно відноситися з усією належною до її статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками.

Військовополонені повністю зберігають свою громадянську працездатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Держава, що тримає у полоні, може обмежувати здійснення прав, що надаються цією правоздатністю, на своїй власній території або поза нею, лише в такому ступені, якого вимагають умови полону.

Стаття 15. Держава, що тримає у полоні, зобов'язана безкоштовно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську, допомогу, яку вимагає стан їх здоров'я.

Розділ ПІ

Полон

Стаття 17. Кожен військовополонений, під час його допиту, зобов'язаний повідомити тільки свої прізвище, ім'я та звання, дату народження і особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію.

У випадку, якщо військовополонений свідомо порушує це правило, йому може загрожувати обмеження привілей, що надаються військовополоненим, його звання і положення.

Кожна сторона, що знаходиться у конфлікті, зобов'язана забезпечувати посвідченням особи із зазначенням прізвища, імені, звання, особистого номери або рівноцінних відомостей і дати народження будь-яку особу, на яку розповсюджується її юрисдикція і яка може бути військовополоненим. Це посвідчення особи може, крім того, мати підпис або відбитки пальців власника або те та інше, а також може мати будь-які відомості, які сторона, що знаходиться у конфлікті, захоче додати у відношенні осіб, які належать до складу її власних збройних сил. Посвідчення особи повинне, по можливості, бути розміром б, 5х10 см і повинне мати дублікат. Військовополонений зобов'язаний пред'явити посвідчення особи на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране.

Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна погрожувати, ображати, переслідувати і обмежувати.

Військовополонені, які не можуть дати відомості про свою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані під опіку медичної служби. Особа цих військовополонених буде встановлена всіма можливими засобами з урахуванням положень попереднього абзацу.

Допит військовополонених повинен проводитися па мові, зрозумілій для них.