Економічних термінів

Ава́ нс – майнова цінність, що видається в рахунок наступних платежів. ́

Авансува ́ ння – дія за значенням авансувати.

Авансува ́ ти – видавати аванс кому-небудь.

А́ верс – лицьовий бік монети або медалі.

Аві́ зний – прикметник до авізо.

Аві́ зо – офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке надсилається одним контрагентом іншому.

Авізо́ ваний – дієприкметник до авізувати.

Авізува́ ти – повідомляти контрагента про виконання на його рахунку операції.

Аві́ ста – напис на векселі, який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред’явленням або після певного часу, що минув від дня пред’явлення.

Автоматиза́ ція – термін, який означає заміну ручної праці деяким автоматичним процесом, наприклад, контроль деталей машин іншими машинами, автоматичне фарбування.

Авуа́ ри – різні активи: майно, наявні гроші (в національній та іноземній валюті), чеки, векселі, акредитиви, інші цінні папери, а також золото та різноманітні цінності, за рахунок яких здійснюються платежі, погашення боргів та зобов’язань їх власників, платіжний оборот між країнами.

Аге́ нт – 1) представник, довірена особа організації, установи і т. ін., що виконує різні доручення, завдання; 2) торговець, який представляє інтереси продавця чи покупця та виконує певні функції без права власності на товар.

Аге́ нтський – прикм. до агент 1.

А́ жіо – 1) відхилення курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік перевищення; 2) комісійний збір за обмін нерівноцінних валют або за обмін банкнот на металеві монети; 3) різниця в сумах валютного виторгу чи платежів, яка виникає внаслідок зміни співвідношення між курсами валют оплати та національної валюти від часу платежу.

Ажіота́ ж – штучне підвищення чи зниження курсу біржових паперів або цін на товари для одержання прибутку.

Ажу́ р – стан бухгалтерського обліку, при якому бухгалтерські записи на рахунках виконуються зразу ж після проведення певних господарських операцій або в установлені графіком терміни.

Акредити́ в – грошовий документ, де міститься розпорядження (доручення) певної кредитної установи банку чи іншій установі про виплату фізичній або юридичній особі певної суми грошей на вказаних в акредитивах умовах.

Акселера́ тор – коефіцієнт співвідношення приросту інвестицій і приросту національного доходу або ВВП.

Акти́ ви – щось реально існуюче, що має ринкову або мінову вартість і утворює частину багатства або майна його власника.

Акце́ пт – згода на оплату або гарантування оплати грошових, товарних і розрахункових документів, а також юридична згода на укладення угоди відповідно до пропозиції іншої сторони.

Акцептува́ ти – затверджувати до оплати грошові документи (платіжні вимоги, рахунки, векселі і т. ін.) // приймати вексель, рахунок до оплати.

Акцесо́ рний – привхідний. Акцесорний договір – додатковий договір або зобов’язання до договору, укладеного раніше між іншими державами.

Акци́ з – різновид непрямого податку на товари масового споживання (тютюнові, лікеро-горілчані вироби та ін.).

Акци́ зний – прикметник до акциз.

Акціоне́ р – юридична чи фізична особа – власник акцій.

Акціоне́ рний – стос. до акції // заснований на акціях.

Акціоне́ рні ба́ нки – банки, що утворюються у формі акціонерних товариств.

А́ кція – вид цінного папера без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства.

Аліме́ нти – утримання, яке зобов’язані надавати одні члени сім’ї іншим членам сім’ї, що потребують матеріальної допомоги.

Амортиза́ ція – процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зношених засобів праці.

Арбітра́ ж – одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах, валютних курсах і т. ін.

Асигна́ ція – назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1843 р. // (розм., заст.) взагалі паперовий грошовий знак.

Ауди́ т – вид підприємницької діяльності, що є системою послуг підприємствам з метою перевірки фінансової звітності і правильності відображення у ній результатів фінансово-господарської діяльності, послуг в галузі бухгалтерського обліку, фінансів, податкового законодавства, банківської страхової справи за договорами на платній основі.

Ауди́ торські організа́ ції – фірми, що виконують контрольні, консультативні та інші функції на підставі угод з різними юридичними і фізичними особами.

Аукціо́ ни – форма ринку, де потенційні покупці скоріше пропонують ціну на товари, ніж просто оплачують ціну, призначену продавцем.

Бага́ ж – речі, що належать пасажирові і здаються ним для перевезення під відповідальність транспортної організації.

Ба́ зис – основа, база.

Бала́ нс – система взаємопов’язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів і їх використання.

Ба́ нк – фінансово-кредитна установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення.

Ба́ нківський – прикметник до банк в значенні кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск нових грошей.

Банкі́ р – власник банку або акціонер, що володіє великою кількістю банківських акцій; управляючий банком.

Ба́ нк-кореспонде́ нт – банк, який діє як агент іншого банку в тому місці, де в останнього немає відділення, або у випадку, коли останній з якихось причин сам не може здійснювати операції в цьому регіоні.

Ба́ нк міжнаро́ дних розраху́ нків – міжурядова фінансова організація, заснована в 1930 році для допомоги і координації в перерахунку репараційних платежів Першої світової війни між національними центральними банками.

Банкно́ ти – банківські білети: грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком.

Ба́ нко – ціна або курс, за яким банк провадить продаж і купівлю цінних паперів.

Ба́ нковий – прикметник до банк.

Банкру́ тство – неспроможність боржника-підприємства, банку, іншої організації чи окремої особи платити за своїми борговими зобов’язаннями.

Ба́ ртер – обмін товарами на безгрошовій основі, оформлений угодою.

Бе́ дж – ідентифікатор трейдера на торгах, на якому є реєстраційний номер, фотокартка, ім’я трейдера та назва члена секції, яку він представляє.

Безава́ нсовий – який здійснюється з урахуванням фактично виконаної роботи без нарахування і видачі авансу.

Безготівко́ вий – той, який здійснюється без виплати готовими грішми, готівкою, у спосіб перерахування.

Безгроші́ в’я – брак грошей.

Безприбутко́ вий – той, який не дає прибутку; невигідний.

Безпроце́ нтний – той, на якого не нараховуються проценти.

Безробі́ ття – соціально-економічне явище, за якого частина населення не працює і знаходиться в стані активного пошуку роботи.

Безтова́ рність – брак товарів.

Безтова́ р’я – брак товарів.

Бі́ знес – підприємництво, економічна діяльність, спрямовані на отримання прибутку.

Бізнесме́ н – комерсант, підприємець, людина, діяльність якої спрямована на отримання прибутку.

Бізнесо́ вий – прикм. до бізнес.

Бі́ ржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, де здійснюють торгівлю цінними паперами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами.

Біржова́ ціна́ – ціна товарів, що реалізуються через товарну біржу.

Бла́ га – матеріальні предмети, що забезпечують економічний добробут.

Бла́ нк – друкована стандартна форма документа або облікового реєстру, де передбачено необхідні реквізити (показники).

Бойко́ т – спосіб політичної або економічної боротьби, що полягає в повній або частковій відмові від зносин з будь-якою особою, установою, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо.

Бо́ ни – 1) кредитні документи у формі цінних паперів, за якими їх власник може отримати певну суму грошей чи інші цінності; 2) тимчасові паперові гроші малого номіналу, що випускаються в обіг для забезпечення потреби в розмінних грошах; 3) паперові гроші, що вийшли з обігу і стали предметом колекціонування.

Боніфіка́ ція – 1) доплата до ціни товару, фактична якість якого вища від передбаченої угодою чи стандартом; 2) повернення податків, стягнених за товари, що вивозяться за кордон, з метою підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку; 3) державна субсидія, що надається з метою зменшення відсотків за кредит певній категорії осіб, які отримують позички; 4) одноразовий грошовий внесок власника облігацій державної позики у разі їх конверсії.

Бо́ рг – зобов’язання, яке виникає в результаті запозичення фінансів або отримання товарів чи послуг у кредит, тобто за обіцянку заплатити пізніше.

Бра́ к – зіпсована або неякісно виготовлена продукція.

Бро́ кер – посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют.

Бро́ кераж – виявлення браку і перевірки відповідності продукції стандартам або технічним умовам.

Бро́ керидж – винагорода, яку отримують брокери, що встановлюється у процентах від вартості угод або у фіксованій сумі.

Бру́ тто – вага товару разом з упаковкою.

Бу́ м – фаза зростання в економічному циклі. Термін вживається для позначення тільки дуже великих відхилень вгору від довгострокового тренда.

Бухга́ лтерська зві́ тність – система узагальнених підсумків бухгалтерського обліку, що характеризує господарсько-фінансовий стан підприємства, фірми, підприємця.

Бухга́ лтерський о́ блік – система безперервного, взаємопов’язаного й документального спостереження і контролю за станом засобів, їх джерел, фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, фірм тощо.

Бюдже́ т – кошторис доходів і видатків держави, підприємства, установи, фірми за певний період. Сума прибутків особи або родини на певний час.

Ва-ба́ нк – на всі гроші, що є в банку: а) грати на всі гроші, що є в банку; 2) діяти, ризикуючи всім.

Ва́ ловий націона́ льний проду́ кт (ВНП) – поточна ринкова вартість всього обсягу кінцевого продукту, виробленого в країні за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Вальва́ ція – визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу.

Валю́ та – грошова одиниця країни (гривня – валюта України,
долар – валюта США і т. д.); тип грошової системи, що дії в країні (золота, срібна, платинова, паперова); іноземні гроші, які використовує держава в міжнародному платіжному обороті (монети, векселі, чеки тощо).

Валю́ тний – стосується валюти.

Валю́ тно-фіна́ нсовий – стосується до міжнародних грошових розрахунків і кредитних відносин, пов’язаний з ними.

Валютува́ ння – зазначення строку, з якого починається нарахування процентів на суми, що дебетуються або кредитуються.

Вара́ нт – посвідчення, видане складом на прийняті для зберігання товари.

Ва́ учер – іменний приватизаційний чек, який сам по собі не дає права володіння конкретною власністю, але може бути обмінений на акції підприємства, що підлягає приватизації, тобто проданий.

Векселеда́ вець – боржник, який отримав товар у кредит і дав кредитору письмове боргове зобов’язання (вексель).

Векселедержа́ тель – 1) особа, яка володіє векселем і має право на отримання вказаної в ньому суми; 2) податковий орган за місцем реєстрації векселедавця.

Ве́ ксель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Верифіка́ ція – перевірка істинності, встановлення достовірності.

Ви́ граш – чиста вигода від дії певного характеру.

Ви́ грашний – прикметник до виграш.

Ви́ нагоро́ ди – все те, що конкретна людина вважає цінним і бажаним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

Випро́ дування – дія за знач. випродувати.

Випро́ дувати – продавати частинами.

Виробни́ к – той, що виробляє, виготовляє яку-небудь продукцію.

Виробни́ цтво – процес, де взаємодіють робоча сила, засоби й предмети праці з метою створення продукції, виконання робіт або надання послуг.

Виробни́ чий – 1) стосується виробництва; 2) який здійснює виробництво, виготовлення якої-небудь продукції.

Високоприбутко́ вий – той, який дає великі прибутки.

Ви́ торг – дохід торгових (комерційних) фірм.

Ви́ трати – загалом міра того, що повинно бути віддане для отримання чого-небудь іншого шляхом купівлі, обміну або виробництва.

Відкри́ та еконо́ міка – економіка, що бере участь у міжнародній торгівлі.

Відку́ пник – той, хто одержував право стягати державні податки з населення.

Відтво́ рення – постійне відновлення процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних і виробничих відносин.

Відхо́ ди виробни́ цтва – неминучий побічний продукт економічної діяльності. У виробництві благ і наданні послуг використовуються матеріали й енергія, а при видобутку ресурсів, виробництві і споживанні утворюються відходи, що можуть забруднювати довкілля, як не будуть повертатися до наступного використання.

Відчу́ ження – термін, який використовував Карл Маркс для опису ментальності робітників у капіталістичній системі.

Відшкодо́ вувати – давати кому-небудь щось інше замість витраченого, загубленого, знищеного й т. ін.; поповнювати витрати, збитки чимсь іншим.

Віреме́ нт – банківська операція; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.

Вкла́ ди – грошові кошти населення, підприємств та організацій у банках.

Вла́ сність – майно, належне кому-, чому-небудь.

Вне́ ски – грошові кошти (готівкою або у безготівковій формі, в національній або в іноземній валюті), що передані в банк власником (або третьою особою) на користь власника на певних умовах.

Гара́ нт – держава, організація чи особа, які гарантують що-небудь; поручитель.

Гаранті́ йні ви́ плати – виплати, що мають забезпечити можливі витрати в заробітній платі працівникам, які певний час не виконували своїх обов’язків з поважних причин.

Гара́ нтія – порука в чомусь, забезпечення чого-небудь // передбачене законом чи певною угодою зобов’язання, за яким юридична чи фізична особа відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов’язань.

Гендлюва́ ти – торгувати з метою наживи; баришувати, спекулювати.

Господа́ рство – 1) сукупність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва; 2) все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка; 3) галузь якого-небудь виду виробництва; виробнича одиниця.

Госпо ́ дарський – прикм. до господар // належний, властивий господарю.

Господа ́ рський – 1) стос. до господарства (все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка) // який відає господарством якої-небудь установи, організації; 2) стос. до ведення господарства; 3) стос. до предметів хатнього господарства або який використовується в домашньому господарстві; 4) пов’язаний з використанням у господарстві // який ґрунтується на правильному веденні господарства; економічний, раціональний; 5) який добре веде господарство, дбає про нього, дотримується економії.

Господа́ рчий – те саме, що господарський.

Госпрозрахунко́ вий – прикм. до госпрозрахунок // який знаходиться на госпрозрахунку.

Госпрозраху́ нок – скорочення: господарський рахунок.

Готі́ вка – форма існування грошей, використовується як засіб обігу, а у деяких випадках – і функції засобу платежу.

Гра́ нт – кошти, що передаються якою-небудь організацією або приватною особою іншим організаціям або приватним особам і які не є результатом деякого обміну, а становлять безповоротний трансфертний платіж.

Гри́ вня – 1) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918 – 1920 рр.); 2) національна валюта України з 2 вересня 1996 р.

Гро́ ші – економічна категорія, що означає специфічний товар, який у суспільстві виконує роль загального еквівалента.

Грошо́ во-креди́ тна полі́ тика – частина економічної політики, спрямована на досягнення таких широких цілей, як стабільність зайнятості та цін, економічне зростання і зовнішній платіжний баланс за допомогою контролю грошово-кредитної системи через такі її характеристики: грошова маса, рівень і структура ставок процента, а також інші її показники, що впливають на доступність кредиту.

Грошолю́ бство – жадібність до грошей, прагнення до наживи.

Ґату́ нок – сорт, розряд виробу за якістю.

Ґеше́ фт – спекулятивна, вигідна угода // вигода, бариш, зиск.

Ґрю́ ндерство – масове невпорядковане заснування акціонерних товариств, страхових компаній, що супроводжуються великою емісією цінних паперів, біржовими спекуляціями, створенням тимчасових, фіктивних фірм, шахрайством.

Дарува́ ння – спосіб передачі права власності іншій особі, підтверджений нотаріально завіреним договором.

Де́ бет – ліва сторона бухгалтерського рахунку.

Дебіто́ ри – боржники, тобто підприємства, організації, установи або окремі громадяни, які заборгували даній юридичній чи фізичній особі.

Девальва́ ція – метод стабілізації валюти після інфляції паперових грошей.

Де́ мпінг – 1) продаж товару за низькими цінами з метою звільнення від надлишкових товарно-матеріальних запасів або захоплення ринку збуту; 2) продаж товару за кордоном за цінами, нижчими, ніж витрати виробництва.

Депози́ т – сума грошей, позичена певному фінансовому інституту, н-д, банку, будівельному товариству або фінансовому дому, на умовах, що дозволяють вилучення з чи без повідомлення або таких, що передбачають їх повернення через конкретний період часу, – такі гроші звичайно називають грошима, які перебувають “на депозиті”.

Депозита́ рій – одна або кілька держав, міжнародна міжурядова організація або головна адміністративна посадова особа такої організації, що зберігають оригінали міжнародного багатостороннього договору і всіх документів, що його стосуються (заяв, ратифікованих грамот тощо).

Депо́ рт – біржова угода на термін, що укладається на фондовій біржі спекулянтами в розрахунку на зниження курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці.

Держа́ вний бо́ рг – сума заборгованості держави перед кредиторами.

Держа́ вний бюдже́ т – фінансова програма діяльності уряду на певний термін (переважно на рік); склад майбутніх доходів і видатків держави; кошти, які концентруються у державі для виконання певних функцій.

Дефіци́ т – в галузі грошово-фінансових відносин – перевищення видатків над доходами. Нестача часу, сировини, продуктів, грошей тощо порівняно з потребою в них.

Дефля́ ція – зниження загального рівня цін.

Дивіде́ нд – дохід, одержаний власником акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Ди́ лер (ма́ клер, джо́ бер) – особа або фірма, які виступають на біржі від свого імені і здійснюють посередницькі торгові операції за власні кошти.

Диско́ нт – доход, який одержують банки при обліку боргових зобов’язань.

Дистриб’ю́ тор – фірма, яка відіграє роль торговця за договором на основі привілейованого права на продаж.

Диференці́ йна ре́ нта – одна з форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов’язана з використанням середніх та кращих за родючістю і місцерозташуванням земель.

До́ лар – грошова одиниця США та деяких інших країн.

Допомо́ га – будь-який приплив капіталу або інша допомога, надана країні, що не в змозі дістати кошти за допомогою природних ринкових механізмів.

Дота́ ція – асигнування з Державного бюджету для регулювання доходів окремих бюджетів підприємств (організацій, установ), в яких затрати перевищують одержані доходи.

Дохо́ ди – грошові надходження за одиницю часу юридичних і фізичних осіб; показник господарської діяльності підприємств, установ, організацій, фірми, підприємця.

Дрібнотова́ рний – заснований на приватній власності дрібних виробників на засоби і результати виробництва.

Евіка́ ція – відчуження покупцем набутого ним майна на тих засадах, що майно було відчужене поза волею власника, а також з інших причин, які існували ще до продажу майна.

Еквівале́ нт – товар, в якому виражається вартість іншого товару.

Еконо́ міка – 1) наука, яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їх цілями й обмеженими засобами, що допускають альтернативне використання; 2) господарство країни, області, району, галузі; 3) найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів людської діяльності, а також їх ефективного використання.

Економі́ ст – фахівець у галузі економіки, який може працювати у різних галузях народного господарства, на підприємствах, в організаціях, установах тощо. Основні функції його полягають у складанні виробничих планів, прогнозів на базі використання бухгалтерських, статистичних та інших даних, проведення аналізів діяльності роботи тощо.

Економі́ чна полі́ тика – комплекс економічних цілей і заходів, що забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи.

Економі́ чна систе́ ма – сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Економі́ чна тео́ рія – наука, що досліджує як використовувати обмежені ресурси для задоволення потреб людства.

Економі́ чний – прикметник до економіка у значенні сукупність суспільно-виробничих відносин.

Економі́ чний при́ мус – спосіб впливу на виробничу діяльність людей і її регулювання за допомогою зміни умов виробництва.

Економі́ чні відно́ сини – визначають: які знаряддя праці необхідно застосовувати, як вони повинні використовуватись і оновлюватись; які і якої якості сировину та матеріали використовувати, за якою ціною їх закуповувати і де; який режим праці встановити, як і з якою віддачею працюють люди, як вони використовують засоби виробництва, якої якості випускають продукцію тощо.

Еконо́ мний – 1) який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь; 2) який сприяє економії, здійснює її.

Еконо́ мський – прикметник до економія а значенні поміщицьке господарство капіталістичного типу.

Експлуата́ ція – систематичне використання людиною продуктивних сил (родовищ корисних копалин, залізниць,
машин і т. ін.).

Експлуатува́ ння – дія за значенням експлуатувати – піддавати експлуатації кого-, що-небудь.

Е́ кспорт – вивіз з країни товарів, капіталу, цінних паперів тощо для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Екю́ – старовинна французька золота і срібна монета із зображенням щита.

Емба́ рго – заборона державною владою ввозити або вивозити товар і валюту.

Емі́ сія – випуск державою або приватними об’єднаннями цінних паперів (акцій, облігацій), банкових білетів, паперових горошей.

Еміте́ нт – установа або підприємство, що випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші, тобто здійснює емісію.

Енергопромисло́ вий ко́ мплекс – господарчий комплекс, що складається з промислового підприємства і великої електростанції.

Є́ вро – грошова одиниця більшості країн Європейського Союзу.

Євровалю́ та – кошти в іноземній валюті, що нагромадились у банках європейських країн і використовуються для розрахунків за межами країн-емігрантів цієї валюти.

Єврокреди́ ти – міжнародні позики, що надаються великим комерційним банком за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

Європе́ йська асоціа́ ція ві́ льної торгі́ влі (ЄАВТ) – мала зона вільної торгівлі. Європейська організація з питань полегшення і розширення торгівлі існує з 4.01.1960 р. на основі підписання Стокгольмської конвенції.

Європе́ йський інвестиці́ йний ба́ нк – банк розвитку, створений 1957 р. відповідно до Римського договору про утворення Європейського економічного співтовариства.

Європе́ йський Сою́ з – це об’єднання, утворене з міжнародних організацій (Європейського товариства з атомної енергії, Європейського економічного співтовариства та Європейського об’єднання вугілля і сталі) з метою формування спільного ринку, економічного розвитку країн-учасниць, зміцнення співпраці між ними, вільного переміщення товарів, послуг і капіталу.

Єврори́ нок – міжнародний ринок позичкових капіталів, де операції здійснюються у євровалютах.

Євроста́ т – статистичне управління Європейського співтовариства.

Євроче́ ки – чек, що приймається до сплати у кожній з країн-учасниць європейської банківської системи.

Єди́ ний економі́ чний про́ стір (ЄЕП) – об’єднання національних територій ряду країн, в рамках якого діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила діяльності у зовнішньоекономічній, в т.ч. валютно-фінансовій, інвестиційній сферах.

Жира́ нт – особа, яка робить на звороті векселя або чека передавальний напис.

Жира́ т – особа, на яку жирант переводить вексель або чек.

Жи́ ро – вид безготівкових розрахунків; передавальний напис на звороті векселів, чеків або кредитних засобів.

Жироба́ нк – банк, який здійснює безготівкові розрахунки між своїми клієнтами.

Заво́ д – промислове підприємство з відповідним рівнем механізації виробничих процесів.

За́ йнятість – це сукупність соціально-економічних відносин між людьми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою участі їх у суспільно корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Зако́ н про Федера́ льну торго́ ву комі́ сію – уведений в дію 1914 р. у США, що заснував Федеральну торгову комісію з повноваженнями у сфері бізнесу, призначену для розслідування “організації, ділової поведінки, практики й управління” компаній, що здійснюють комерційну діяльність між штатами, а також для боротьби з “нечесними методами конкуренції”.

Закриття́ – процес, за допомогою якого фірма припиняє свою діяльність, її власність реалізують і розподіляють серед кредиторів, а за наявністю залишків – серед її членів.

За́ куп – у Київській Русі – бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього.

Закупіве́ льний – стосується закупівлі.

За ́ купка – те, що куплене; куплений товар.

Заку ́ пка – дія за значенням закуповувати – одержувати за гроші, купувати що-небудь, переважно у великій кількості.

За́ лишок – різниця між фактичним значенням змінної і значенням, отриманим з оціненого рівняння.

За́ лік – погашення взаємних платіжних зобов’язань.

Заоща́ дження – дохід, не витрачений на товари та послуги в рамках поточного споживання.

Запа́ с – показник, величина якого не має часового виміру, наприклад, запас капіталу.

Запа́ си – запаси товарів, які має фірма, необхідні на випадок тимчасових неочікуваних коливань виробництва або обсягів продажів.

Заплати́ ти – віддати плату за що-небудь.

Запла́ чений – дієприкм. до заплатити.

Запро́ даний – дієприкм. до запродати.

Запро́ да́ ти – див. запродувати: 1) (заст.) те саме, що продавати; 2) (заст.) укладати попередній договір про продаж чого-небудь, одержуючи задаток; 3) (перен.) зраджувати кого-, що-небудь з корисливою метою.

Заробі́ тна пла́ та – частина національного доходу в грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам залежно від кількості та якості затраченої праці, що створює матеріальну зацікавленість у результатах праці.

Заробі́ ток – те, що зароблене, плата за виконану роботу.

За́ соби виробни́ цтва – сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ.

За́ соби пра́ ці – сукупність засобів, за допомогою яких люди впливають на предмети праці з метою одержання продукції або виконання певних робіт.

Заста́ ва – спосіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни.

Збу́ т това́ рів – послідовність етапів процесу продажу, а саме: пошук та оцінка потенційних споживачів торговими агентами, укладення угод, обмін товару на гроші (чи на еквівалент вартості) та перевірка результатів.

Зві́ льнення – звільнення найманих працівників працедавцем.

Змі́ нний капіта́ л – частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили (тобто на заробітну плату робітників); змінюється у процесі виробництва.

Зобов’я́ зання – будь-які претензії, фактичні або потенційні, до приватної особи чи організації.

І́ мідж – формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, що виготовляє або реалізує товар; є запорукою надійного становища на ринку.

Іміта́ ція – створення образу, моделі економічного об’єкту або процесу, його штучне відтворення з метою дослідження, вивчення, прогнозування.

І́ мпорт – ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Інвентариза́ ція – періодична перевірка наявності і стану матеріальних цінностей у натуральному виразі грошових коштів і розрахунків, а також зіставлення цих даних з бухгалтерським обліком.

Інвести́ ції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиці́ йний ба́ нк – банківська установа, яка займається фінансуванням і довгостроковим кредитуванням народного господарства.

Інве́ стор – фізична або юридична особа, яка вкладає свої кошти, майно та немайнові права в цінні папери.

Інвестува́ ти – 1) робити інвестиції; 2) купувати акції якої-небудь компанії, щоб стати її співвласником або одержувати дохід на вкладений капітал.

І́ ндекс – число, що виражає значення чого-небудь, наприклад, ціни або валового національного продукту за даний період часу в абсолютних величинах, але стосовно базового періоду, значення для якого довільно прийнято за 100.

Індекса́ ція – спосіб збереження реальної величини грошових вимог і доходів в умовах інфляції.

І́ ндекс ці́ н – зведений показник динаміки і співвідношення цін на товар.

Інде́ нт – пропозиція на закупівлю товарів за цінами і на умовах гаданого покупця.

Індика́ тор збі́ гу – ряди економічних даних, які змінюються разом із циклом ділової активності; тобто економічний показник досягатиме свого максимуму в період, який приблизно збігається з піком ділової активності, і мінімуму, коли ділова активність мінімальна.

Індосаме́ нт – передавальний напис на цінних паперах, векселях, чеках, коносаментах, який підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ін’є́ кції – екзогенні добавки до доходу фірм або домогосподарств, що не є результатом безпосередніх витрат приватного сектору.

Інжині́ ринг – вид діяльності з надання на комерційній основі різноманітних інженерно-консультативних послуг щодо створення об’єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктури.

Інка́ со – банківська операція, при якій банк за дорученням клієнта отримує плату за надіслані на його адресу товари та надані послуги на основі грошових, товарних і розрахункових документів.

Іннова́ ції – термін, який часто використовують як синонім до слова “винахід” і відносять до технологічного удосконалення виробничих процесів, до досягнення нових характеристик та комбінацій властивостей продуктів, що продаються на ринку.

Інтегра́ ція – (книжн.) доцільне об’єднування та координація дій різних частин цілісної системи.

Інтенсифіка́ ція виробни́ цтва – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці тощо відповідно до найновіших досягнень науково-технічного прогресу.

Інфля́ ція – процес зростання загального рівня цін.

Інфраструкту́ ра – комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість, сільське господарство, транспорт.

Іпоте́ ка – різновид застави нерухомого майна (головним чином, землі і будівель) з метою одержання позички.

Када́ стр – опис та оцінка будь-яких об’єктів.

Казна́ – фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру – казначейство.

Капіта́ л – економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини, де вартість внаслідок діяльності робочої сили приносить додаткову вартість, самозростає.

Капіталовкла́ дення – вкладення в основний капітал, здійснювані фірмами, урядом, урядовими установами або приватними особами.

Капіталоство́ рення – чиста надбавка до основного капіталу після відрахування амортизації.

Карте́ ль – одна із форм капіталістичних монополій; об’єднання капіталістичних підприємств (однієї чи кількох країн), на яких виробляють переважно однорідну продукцію.

Ка́ са – 1) готівка, що є у розпорядженні підприємства; 2) структурний підрозділ підприємства, організації, установи, що виконує касові операції; 3) рахунок у бухгалтерському обліку, де відображається рух надходження та видачі готівки; 4) приміщення, обладнане для приймання, зберігання, видачі грошей та інших цінностей.

Ка́ са взає́ мної допомо́ ги (КВД) – суспільна кредитна установа, що об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги.

КА́ Ф – одна з базисних умов постачання товарів за зовнішньоторговельними контрактами (у випадку постачання морським транспортом).

Кваліфіка́ ція – рівень знань і трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності з відповідної професії чи спеціальності.

Кво́ та – частка участі у виробництві, збуті, експорті, імпорті товару.

Кліє́ нт – постійний відвідувач, замовник, покупець і т. ін. // особа, організація чи установа, які обслуговує певна кредитна, торговельна чи промислова організація.

Клі́ ринг – система безготівкових розрахунків за товари, послуги та різні види цінних паперів, яка базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань.

Клі́ ринг валю́ тний – клірингові розрахунки у сфері міжнародних платіжних відносин.

Книгото́ рг – торгівля книжками.

Колективіза́ ція – об’єднання одноосібних селянських господарств у великі господарства – колгоспи.

Комерса́ нт – провідний фахівець ринкової економіки, організатор торгівлі.

Комерці́ йні ба́ нки – банки, які звичайно належать до приватного сектору і здійснюють швидше загальну, ніж спеціалізовану діяльність.

Комівояже́ р – збутовий посередник, який має при собі зразки, рекламні вироби, бере участь у торговельних операціях, роз’їжджає за зазначеними адресами і приймає замовлення на товари свої фірми.

Компаньйо́ н – член торговельної або промислової компанії.

Компенса́ ція – відшкодування, зрівноважування, винагорода за що-небудь, а також сума, яку сплачують як відшкодування, винагороду; покриття витрат, утрат.

Конве́ нція – договір, угода між державами з якого-небудь спеціального питання.

Конкуре́ нт – той, хто конкурує // товаровиробник, розширення обсягів діяльності якого призводить до зменшення ринкової частки іншого товаровиробника.

Конкуре́ нтний – прикметник до конкуренція – боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів за товарного виробництва.

Конкурентоспромо́ жний – прикметник до конкурентоспроможність.

Конкурентоспромо́ жність – здатність до конкуренції.

Конкуре́ нція – боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; механізм стихійного регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Коносаме́ нт – документ у зовнішній торгівлі, що видається перевізником власникові вантажу, засвідчуючи зобов’язання передати його вантажоодержувачеві в порту призначення.

Консо́ рціум – тимчасова або постійна угода між декількома банками, промисловими компаніями з метою проведення економічної акції, яка потребує концентрації фінансових ресурсів.

Контраба́ нда – незаконне перевезення товарів або інших цінностей через державний кордон і самі ці товари або цінності.

Конфіска́ ція – безоплатне відчуження на користь держави всього або частини майна, що належить окремій особі.

Концентра́ ція – 1) термін, що вказує на стан конкурентних умов, які переважають у галузі; 2) поняття, яке використовують у зв’язку з розподілом фірм за розміром в окремій галузі або в економіці, а також щодо територіального розміщення в галузі.

Конце́ рн – форма об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності.

Кон’юнкту́ ра – сукупність процесів, чинників та умов конкретного економічного життя, закономірні форми розвитку якого в умовах ринкового механізму визначаються балансом державного регулювання та конкуренції, незалежністю прийняття рішень споживачами, корпораціями і державними установами та підприємствами.

Коопера́ ція – організоване добровільне колективне об’єднання власності і/або праці для досягнення спільних цілей у різних галузях економічної діяльності.

Ко́ рнер – дії осіб, фірми, групи осіб, які створюють штучний дефіцит товарів на ринку шляхом купівлі біржових контрактів і дійсного товару з метою захоплення контролю над біржовим процесом і піднімання цін.

Корпора́ ція – акціонерна компанія, у якій на основі централізації капіталів і заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій.

Кору́ пція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, пільг або інших переваг.

Коти́ рування інозе́ мних валю́ т – визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти, пропорцій її обміну на валюту даної країни.

Кошто́ рис – основний плановий документ для фінансування бюджетних установ, витрат на виробництво продукції, робіт, послуг та ін.

Краї́ на-боржни́ к – країна, що є чистим позичальником стосовно інших країн або одержувачем інвестицій від іноземних підприємств і тому має нагромаджений обсяг боргу й інших зобов’язань перед іншими країнами.

Кре ́ дит – права сторона бухгалтерського рахунку, де записують усі витрачені цінності, а також борги й видатки, зазначені в цьому рахунку.

Креди ́ т – угода між партнерами про надання у власність майна або грошей іншій особі на умовах відтермінування повернення такої ж вартості з виплатою процента.

Кредито́ р – позикодавець, той, хто дає що-небудь у борг, у кредит і має право на одержання платежу від особи, якій була довірена на певний строк та чи інша цінність.

Кредито́ рський – прикм. до кредитор.

Кредитоспромо́ жний – який заслуговує на довір’я кредиторів; здатний, спроможний повернути борг.

Кредитува́ ння – дія за значенням кредитувати.

Кредитува́ ти – надавати кому-небудь кредит, позику.

Кри́ за – періодичне перевиробництво товарів, що призводить до різкого загострення всіх суперечностей економіки країни: скорочення виробництва, розладу кредитних і грошових відносин, банкрутства фірм, масового безробіття і зубожіння населення.

Купі́ вля – дія за значенням купувати.

Купо́ н – 1) відрізні талони на цінних паперах, за якими виплачується дохід, що належить їх власнику; 2) сурогат грошових знаків, що випускаються паралельно із законними знаками грошей чи замість них з метою обмеження чи контролю за функціонуванням останніх.

Купува́ ння – дія за значенням купувати.

Купува́ ти – придбати за гроші.

Купю́ ра – білет грошового знака чи цінного папера (акція, облігація, вексель тощо) з позначеною на ньому номінальною вартістю.

Курта́ ж – винагорода брокерові за посередництво при здійсненні біржових угод.

Ле́ вередж – показник співвідношення між довгостроковою заборгованістю і використовуваним капіталом.

Лега́ т – у заповіті доручення спадкоємцю виплатити якійсь особі певну суму або передати їй певне майно.

Лихва́ р – особа, яка надає будь-кому позику (грошима, товарами, продуктами тощо).

Лі́ дерство в ці́ нах – засіб, за допомогою якого олігополісти однієї і тієї ж галузі можуть впливати на рівень і співвідношення цін, не вступаючи формально в таємну змову, бо вона розглядалась би як порушення антимонопольного законодавства.

Лі́ зинг – особливий вид оренди нерухомого майна виробничого призначення на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем.

Лікві́ дні за́ соби – грошові засоби і цінності (векселі, цінні папери, що є в обігу на біржах), які можуть бути використані для погашення боргів.

Лікві́ дність – можливість у будь-який момент швидкого перетворення в активи (грошей або речей) підприємств, фірм, банків – без витрат або з невеликими витратами стосовно їх купівельної спроможності – в гроші для оплати зобов’язань (пасиви); легкість перетворення матеріальних цінностей в готівку.

Лімі́ т – максимальна сума коштів, матеріальних засобів, що не повинні перевищуватись підприємством, організацією, установою у разі їх витрачання.

Лі́ стинг – допуск цінних паперів до торгів на фондовій біржі після перевірки фінансового становища емітента цих цінних паперів і їх відповідності встановленим правилам.

Ліцензіа́ р – юридична особа, яка видає ліцензію на використання своїх запатентованих винаходів, технічної документації, торгових марок тощо.

Ліцензіа́ т – юридична особа, яка купує у власника винаходів, патентів тощо право на їх використання за певних умов.

Ліце́ нзія – дозвіл, що видається компетентними державними органами на здійснення деяких видів господарської діяльності (наприклад, торгівлі чи промислів), в тому числі зовнішньоторговельних операцій (на ввезення, вивезення чи транзит, вільне ввезення товарів, вивезення чи транзит яких не допускається).

Ло́ бі, лобі́ сти – представники фінансових, промислових корпорацій, військових структур, окремих соціальних і національних верств населення, які прагнуть впливати на законодавчі органи чи окремих її членів, на державних чиновників з метою прийняття або відхилення рішень в інтересах того, кого вони представляють.

Лока́ ут – тимчасове закриття підприємства, зупинка виробництва і масове звільнення робітників з метою попередити або зупинити страйк, перешкодити створенню профспілки або змусити профспілку чи страйковий комітет пом’якшити свої вимоги.

Ло́ ко – 1) ціна товару, визначена за місцем перебування його (без урахування доставки); 2) операція з іноземною валютою або цінними паперами, розрахунок за яку проводять готівкою на тій самій біржі, де було здійснено її.

Ломба́ рд – комерційна установа, що видає позики під заставу нерухомості, а також приймає її на зберігання.

Ло́ ро, ло́ ро-ко́ нто – рахунок, відкритий банком своєму кореспондентові для внесення сум, що надходять на його користь.

Ло́ т – 1) стандартна за кількістю і якістю партія товару, яка продається на аукціоні; 2) одиниця виміру партій товарів і біржових угод.

Лотере́ я – розиграш речей чи грошових сум за допомогою білетів.

Люди́ но-годи́ на – одиниця обліку робочого часу.

Люди́ но-де́ нь – одиниця обліку відпрацьованого часу.

Майно́ – сукупність речей і матеріальних цінностей, що перебувають у володінні будь-якої особи.

Ма́ клер – професіональний посередник в укладанні торговельних та біржових угод.

Макроеконо́ міка – наука про поведінку економіки як єдиного цілого.

Мануфакту́ ра – стадія розвитку промисловості при капіталізмі, що прийшла на зміну простій кооперації і передувала машинній індустрії; підприємство, що базується на поділі праці, ручній ремісничій техніці, виробляло товари в масовому масштабі.

Ма́ ржа – термін, що застосовується у торговій, біржовій, страховій і банківській справах для визначення різниці між цінами товарів та іншими показниками.

Ма́ рка – 1) колишня грошова одиниця Німеччини (тепер євро);
2) термін, знак, символ, рисунок або їх сполучення, призначені для ідентифікації матеріалів, товарів та послуг і відмежування їх від аналогічних цінностей іншого власника.

Ма́ ркетинг – управління комерційною діяльністю підприємства на основі інформації про потреби споживачів і відповідності цим потребам товарів і послуг з метою забезпечення їх конкурентоспроможності на ринку та отримання максимального прибутку.

Ма́ ркетинговий – прикм. до маркетинг.

Ме́ неджер – професійний керівник у сфері організації і управління, який володіє знаннями в різних галузях, у тому числі економіки, бізнесу, соціальної психології тощо.

Ме́ неджерський – прикметник до менеджер.

Ме́ неджмент – наука про управління; особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників, на управління і координацію операцій фірми в умовах ринку.

Ми́ то – податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон, за користування шляхами, мостами, портами або грошова плата, що стягуються певними державними органами з громадян, підприємств (фірм) тощо за наданням їм послуг або вчинення відповідних дій (нотаріальні контори, держарбітраж, суд).

Міжнаро́ дна торгі́ вля – торгівля між країнами, що складається із ввозу (імпорту) товарів і їх вивозу (експорту).

Міжнаро́ дний валю́ тний фо́ нд (МВФ) – заснований у грудні 1945 р. услід за ратифікацією відповідних статей угоди, що була прийнята на Бреттон-вудській конференції ООН з валютно-фінансових питань, яка проходила в липні 1944 р. У 1947 р. фонд став спеціальним органом ООН.

Мікроеконо́ міка – галузь економічної науки, що вивчає певні економічні відносини в межах окремої ланки виробництва, господарства.

Моне́ та – карбований злиток металу певної форми, ваги, проби, який служить узаконеним засобом обігу.

Монетари́ зм – напрямок в економічній теорії, який підкреслює важливе значення змін у грошовій масі, визначальних у русі реального національного продукту і рівня цін.

Монополі́ ст – 1) той, хто має монополію на що-небудь; 2) великий капіталіст, представник монополістичного капіталу.

Монополісти́ чний – стосується монополії; який ґрунтується на її принципах; який є монополією.

Монополі́ стський – прикм. до монополіст; належний монополістам.

Монопо́ лія – великі підприємства, об’єднання підприємств, що виробляють переважну кількість продукції певного виду, завдяки чому обмежуть конкуренцію, посідають домінуюче становище на ринку, впливаючи на процес ціноутворення і отримують високі прибутки.

Муніципаліза́ ція – примусове безоплатне вилучення у приватних осіб їхнього майна й передача його у відання місцевих органів влади.

Надприбу́ ток – відповідає визначенню “прибуток”, різниця суто семантична. Фірму, що перебуває в галузі, де прибуток більший, ніж альтернативні витрати, називають фірмою з наднормальним прибутком.

Напівприбутко́ вий – який приносить невелику частину прибутку.

На ́ цінка – сума у певному розмірі.

Наці ́ нка – збільшування ціни на якийсь товар.

Націоналіза́ ція – перехід приватної власності у власність держави.

Націона́ льний ба́ нк Украї́ ни – центральний банк держави, її емісійний центр, вищий рівень банківської системи України.

Недови́ робіток – виробіток, кількісно менший від потрібного або наміченого // кількість чого-небудь, якої не вистачає до повного виробітку.

Недови́ торг – неповний виторг // кількість грошей, якої не вистачає до повного виторгу.

Нелікві́ дність – нездатність оплатити боргові зобов’язання у визначений термін.

Неплаті́ ж – невнесення належної плати за що-небудь; несплата.

Неплаті́ жний – прикметник до неплатіж.

Не́ тто – 1) вага товару без тари і упаковки; 2) ціна товару за вирахуванням знижок; 3) чистий прибуток або дохід бюджету після вирахування витрат.

Номіна́ л – 1) вартість, що її вказують на грошових знаках, акціях, облігаціях та інших цінних паперах; номінальна вартість; 2) зазначена в прейскуранті або на самому товарі ціна товару (номінальна ціна).

Но́ у-ха́ у – у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень.

О́ біг – характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці через купівлю-продаж за гроші.

Обліга́ ція – цінний папір, довгострокове боргове зобов’язання юридичної особи, що випускає і розміщує облігаційну позику, регулярно виплачувати кредиторові дохід у заздалегідь зафіксованій сумі чи у вільному проценті вартості облігації, а через певний час і нормальну вартість облігації.

О́ блік – встановлення наявності будь-якого об’єкта, його вимірювання і реєстрація за кількісною та якісною оцінками.

О́ бмін – внутрішній елемент процесу виробництва, фаза суспільного відтворення.

Оборо́ тний капіта́ л – частка виробничого капіталу підприємств, вартість якого в процесі споживання повністю переноситься на продукт.

Обслуго́ вування бо́ ргу – виплата процентів за боргом.

Обтя́ жувати – використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати.

Овербо́ т – різке підвищення цін на певний товар у результаті значного підвищення його закупівель; ріст цін до нерозумних меж.

Овердра́ фт – особлива форма надання короткострокового кредиту клієнту банка у випадку, коли розмір платежу перевищує залишок коштів на рахунку клієнта.

Оверсо́ лд – різке зниження цін на певний товар на ринку внаслідок значного збільшення його надходження на ринок, зниження цін до нерозумних меж.

Оверта́ йм – понаднормовий час; проведення завантажувально-розвантажувальних операцій у неробочий час за оплату за підвищеним тарифом.

Окла́ д – форма оплати майже всіх працівників розумової праці й частини працівників фізичної праці.

Оліга́ рхія – політичне та економічне панування невеликої групи знатних і дуже багатих людей.

Олігопо́ лія – 1) панування у деяких галузях промисловості кількох компаній (трестів, концернів, монополій), що монополізують виробництво й збут основної маси галузевої продукції; 2) ситуація на ринку, коли невеликій кількості великих продавців протистоять багато відносно дрібних покупців.

Олігопсо́ нія – панування декількох великих фірм при закупівлі певних товарів, що призводить до зниження цін на товари, зростання норми і маси прибутків.

Онко́ льний креди́ т – короткостроковий кредит, що повертається позичальником за першою вимогою банку, та надається комерційними банками, як правило, під забезпечення різних цінних паперів та товарів.

Оптима́ льний тари́ ф – тариф, що максимізує добробут країни або корисність, яку вона отримує.

Опто́ вий – той, який здійснюється оптом; гуртовий.

Опціо́ н – 1) форма ліцензійної угоди, яка надає ліцензіату право ознайомлення з технічною документацією на винахідництво або “ноу-хау”, щоб після ознайомлення вирішувати доцільність купівлі ліцензії; 2) цінний папір, який надає право купити (продати) визначену кількість цінних паперів (валюти) за встановленою ціною та у визначений час.

О́ рдер – наказ керівника підприємства, установи, організації тощо касі на видачу або прийняття грошей готівкою.

Оре́ нда – договір майнового найму, за яким одна сторона за плату передає певне майно в користування іншій стороні.

Орендода́ вець – той, хто дає в оренду.

Орендооде́ ржувач – той, хто отримує щось в оренду.

Офе́ рта – конкурсна форма розміщення замовлень на світовому ринку, устаткування або залучення підрядчиків до спорудження комплексних об’єктів, виконання інших робіт, включаючи надання консультаційних, будівельних, технологічних, комплексних послуг.

Офшо́ р – фінансові центри, які приваблюють іноземний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг іноземним компаніям, що зареєстровані в країні розташування центру.

Оща́ дні устано́ ви – система фінансово-кредитних закладів, призначених для мобілізації тимчасово вільних грошових коштів, формування з них позичкового капіталу і кредитування тих, хто потребує додаткових коштів.

Па́ й – частка (внесок) коштів у грошовому або майновому вираженні, що вноситься учасником у загальну справу (при організації кооперативів, приватних малих підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо).

Паси́ в – одна з двох частин бухгалтерського балансу, в якій на певну дату в грошовому вираженні відображено джерела утворення наявних засобів.

Пате́ нт – 1) документ, що свідчить про авторство, право на винахід і монопольне використання його протягом повного строку; 2) свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом.

Пе́ нсія – грошове забезпечення, що видається громадянам, звичайно щомісячно, у встановлених законом випадках (в разі старості, інвалідності і т. ін.), а також гроші, одержувані в рахунок такого забезпечення.

Пеня́ – встановлений законом або договором штраф за порушення термінів виконання зобов’язань щодо сплати платежів і внесків.

Переасигнува́ ння – дія за значенням переасигнувати.

Переасигнува́ ти – асигнувати ще раз, повторно, по-іншому.

Перебудо́ ва – поняття відносять до політичної й економічної перебудови Радянського Союзу і пов’язують з ім’ям Михайла Горбачова.

Перепро́ даж – дія за значенням перепродувати.

Перепрода́ жний – прикметник до перепродаж.

Перепро́ дувати – продавати куплене раніше з метою одержання прибутку.

Перерозпо́ діл – процес зміни існуючого в суспільстві розподілу (як правило) доходів або багатства.

Переторго́ вувати – 1) торгувати, торгуватис