Фондовий ринок і фондова біржа

Тема 6. Правові основи діяльності фондових бірж (лекція № 1).

Фондовий ринок і фондова біржа

Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів ‑ це скоріше загальна назва цілої системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби.

поняття " ринок фінансових ресурсів" об’єднує три головні складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. У свою чергу кожна з цих складових, або елементів, синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи. Які ж функції виконує в рамках цієї системи (фінансового ринку) кожен із названих елементів?

Кредитний ринок ‑ це механізм відносин між юридичними особами (підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, ‑ з іншого.

Кредитний ринок виконує ряд головних функцій, серед яких:

- по-перше, об’єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

- по-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування капіталовкладень сфери матеріального виробництва національної економіки;

- по-третє, надання позик державним органам та населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття державного дефіциту, фінансування житлового будівництва тощо.

Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромадження, обіг, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами національної економіки.

Валютний ринок ‑ це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Тут існує пряма залежність: чим нижчий рівень конвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок підлягає державному урегулюванню (методом запровадження фіксованого курсу стосовно інших валют).

Ринок цінних паперів охоплює (об’єднує) частину кредитного ринку (зокрема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності ‑ всі види акцій, а до їх похідних ‑ опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери.

Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств.

Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-ком-панії та ін.

Після того як цінні папери нових випусків розміщені на первинному ринку, вони стають об’єктом перепродажу. Перепродаж цінних паперів здійснюється на так званому вторинному ринку. Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів.

Крім наведеної класифікації, ринок цінних паперів можна диференціювати ще за такими ознаками (за кожною ознакою ринок розподіляється на сегменти):

- за категоріями емітентів (ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних цінних паперів тощо);

- за строками випуску (ринок цінних паперів без встановленого строку обігу, ринок цінних паперів з встановленим строком обігу, ринок безстрокових цінних: паперів тощо);

- за територією розповсюдження (інтернаціональний, національний, регіональний);

- за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у тому числі за їх видами, облігацій, інших цінних паперів).

Який же зв’язок ринку цінних паперів з фондовим ринком? Чи можна вважати ці два поняття синонімічними? Річ у тім, що обидва поняття суспільних відносин, що виникають під час емісії та розміщення цінних паперів, а також діяльності професійних учасників ринку щодо подальшого обігу цінних паперів.

Разом з тим, не весь перелік цінних паперів походить від грошових капіталів, а це в свою чергу дає підстави стверджувати, що ринок цінних паперів не повністю відноситься до фінансового ринку. Тоді ж коли гроші на ринку виступають як капітал, то ринок називають фондовим, який у такому обсязі е елементом фінансового ринку.

Ринки цінних паперів у розвинутих країнах оперують в основному такими інструментами, як акції, облігації та похідними від них, сертифікатами, які виступають біржовим товаром на фондовій біржі, яка є організаційно оформленим постійно діючим ринком, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Більше того, фондова біржа є одним із регуляторів фінансового ринку.

Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур ‑ з другого. Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом.

До основних функцій фондової біржі належать:

- мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;

- кредитування і фінансування держави й інших державних організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;

- забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери.

Фондова біржа дає можливість забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, де збалансованість на основі біржового ціноутворення реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.

З організаційно-правового погляду фондова біржа є фінансовою посередницькою установою з регламентованим режимом роботи, де відбуваються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей з участю біржових посередників за офіційно за Правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Законодавець передбачив, що Правила фондової біржі складаються з порядку:

- організації та проведення біржових торгів;

- лістингу та делістингу цінних паперів;

- допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

- котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

- розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

- розв’язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

- накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Варто мати на увазі, що фондова біржа, як і її персонал, не здійснює угод з цінними паперами. Вона лише створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує ці угоди, “зв’язує” продавця і покупця, надає приміщення, консультаційні та арбітражні послуги, технічне обслуговування, тобто все необхідне для того, щоб угода могла відбутися. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства.

З погляду правового статусу у світовій практиці існують три типи фондових бірж: публічно-правові, приватні і змішані.

Як публічно-правова організація фондова біржа перебуває під постійним державним контролем. Держава бере участь у формуванні Правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час торгів, призначає біржових маклерів й усуває їх від роботи. Публічно-правовий тип фондової біржі поширений у таких європейських країнах, як Німеччина і Франція.

Фондові біржі як приватні компанії створюються у формі акціонерних товариств які є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Всі угоди на біржі здійснюються відповідно до чинного у країні законодавства, порушення якого передбачає правову відповідальність. Держава не бере на себе ніяких гарантій із забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику торгових угод. Цей тип бірж характерний для Англії та США.

Якщо фондові біржі створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50% їхнього капіталу належить державі, їх відносять до типу змішаних. На чолі таких бірж стоять виборні біржові органи, проте Біржовий комісар здійснює нагляд за біржовою діяльністю й офіційно реєструє біржові курси. Такі біржі функціонують в Австрії, Швейцарії і Швеції.

Фондова біржа в Україні, згідно з чинним законодавством, утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок", законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, Статуту та Правил біржової торгівлі.

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками-торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмірі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, ‑ не меншому ніж 6 мільйонів гривень.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У той же час, діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала менш ніж 20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами ‑ коли кількість членів такого об’єднання стала менше ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

У разі ж анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення його з членів біржі. Інші підстави припинення або тимчасового зупинення членства у фондовій біржі визначаються правилами фондової біржі.

Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок” передбачено ряд вимог, що передбачені методами державного регулювання біржової діяльності. Так, згідно ст. 23 Закону, фондова біржа зобов’язана оприлюднювати та надавати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про:

- перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі;

- перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

- обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Водночас, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок і форми подання вищезазначеної інформації, та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж. В окремих країнах існує власна національна історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом і місце кожної конкретної біржі зокрема.

Розрізняють моноцентричні і поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення. Як приклад ‑ біржова система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.

В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Прикладом такої системи є Австралія, Німеччина і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно функціонують у межах загальнодержавної біржової системи.

Що стосується нашої країни, то, згідно із статистичною звітністю за 2006 р., в Україні діяло 18 фондових бірж та їх філій, які розміщені в 20 областях та містах Києві і Севастополі. Загальний обіг за цей період становив 2, 7 млрд. грн., з яких половина припадає на цінні папери, а половина ‑ на акції та векселі. З них 9 % припадає на облігації державних і місцевих позичок.

Лідером на фондовому ринку країни є Українська фондова біржа, яка здійснює багатопланову роботу, наслідки якої вже сьогодні проявляються у формуванні цивілізованого ринку цінних паперів, роблять біржу потрібною і важливою ланкою системи економічних перетворень: відпрацювання механізму біржової діяльності, процедури лістингу та аудиторської експертизи, комп’ютерної системи розрахунків, підготовки кадрів, їхньої практичної апробації і методичного забезпечення, розвитку міжнародних зв’язків, дослідницько-аналітичної та просвітницької роботи, створення ринкової інфраструктури тощо.