Звичайно така програма містить у собі наступні розділи, у яких передбачені: .

1. Головний напрямок дослідження, його об'єкт і предмет, мета і задачі (особлива увага при цьому приділяється емпіричному визначенню основних понять, використовуваних у дослідженні, і висуванню гіпотез, розробці плану-графіку дослідження).

2. Необхідні методи і методики вивчення обраного для аналізу феномена; тут же може передбачатися первинна апробація цих методик на невеликій пробній вибірці (що ж стосується самостійно розроблених методик, то вони, як правило, мають потребу в спеціальній попередній апробації).

3. Збір фактичних даних, від якого залежать якість і надійність отриманих висновків.

4. Якісна і кількісна обробка даних, їхня інтерпретація, формулювання висновків і практичних рекомендацій, прогноз розвитку соціально-психологічних явищ на майбутнє.

У будь-якому випадку на заключному етапі психолог, керуючись своєю програмою, доводить чи спростовує висунуті перед дослідженням гіпотези, переходить до наукових узагальнень, абстрагуючи від подробиць, деталей, одиничних фактів і спостережень.

Часто може мати місце і додатковий етап, у ході якого здійснюється уточнення проблеми, чи коректування зміна методів чи методик при незадовільних результатах.

Особливості організаційної сторони соціально-психологічного дослідження (його програми), що передує встановленню соціально-психологічного діагнозу, залежать значною мірою від рівня досліджуваних явищ (макро-, середнього, мікро- і особистісного), від сфери, у якій спостерігається дане явище (соціально-побутова, політична, виробничо-економічна і т.д.), а також від умов, у яких функціонує явище і знаходиться об'єкт вивчення (нормальні, ускладнені чи екстремальні).

У цілому наявність програми вивчення складних соціально-психологічних явищ дозволяє досить обґрунтовано судити про компетентність його здійснення, дає можливість повторити його відповідно до викладеного в програмі алгоритму і перевірити отримані результати.

Що стосується соціально-психологічного інструментарію, можна вважати, що існує ряд пропонованих до нього вимог, виконання яких дозволяє оцінити якість соціопсихологічної інформації. До них відносяться наступні.

Репрезентативність (показність) — це можливість поширення результатів, отриманих при дослідженні вибіркової сукупності об'єктів, на всю сукупність цих об'єктів. Обґрунтування вибіркової сукупності — важливий етап дослідження, і відповідні процедури визначення вибірки розглядаються в методах соціології.

Обґрунтованість (валідність) — це можливість виміру саме тих характеристик об'єкта, що потрібно вимірювати. Існує безліч способів перевірки інструмента на валідність. Вони розглядаються в курсі психологічної діагностики.

Стійкість — однозначність інформації при одержанні її в різних ситуаціях. Звичайно ця якість перевіряється повторними вимірами.

Точність — це чутливість інструмента, ступінь наближення результату виміру до дійсного значення вимірюваної величини. Найкраще зрозуміти цей критерій дозволяє аналіз можливостей проективного і вербального тестів. Проективний тест дає досліднику інформацію про наявність тієї чи іншої властивості, наприклад, характерологічного. Скажемо, по малюнку, виконаному людиною під час тестування, дослідник може судити про наявність у характері випробуваної такої властивості, як агресивність. Однак у якому ступені ця властивість притаманна тому, кого тестують, з якою силою вона представлена в його характері, підкаже тільки вербальний тест, що дозволяє цей ступінь бачити принаймні в трьох діапазонах — низька, середня чи висока.

Надійність — властивість інструмента, що у різних спеціальних літературних джерелах описується через критерій або репрезентативності, або стійкості.