Загальні відомості

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

Частина 1

РОБОТА НАД ІНФОГРАФІКОЮ

Мета роботи – ознайомитися з інформаційною графікою як засобом візуальної комунікації, типологією її видів, оволодіти навичками проектування інфографічних елементів.

Загальні відомості

Для візуалізації даних поряд з фотографією (півтонове зображення) та малюнком (штрихове зображення однакової насиченості кольору) широкого використання набула інформаційна графіка (рис. 1). ІНФОГРАФІКА (термін з'явився на початку 80-х років у США) - це текстово-зображальна інформація, що наочно передає зміст, у вигляді карт, схем, графіків (діаграм), таблиць, причому декоративні особливості зображення мають другорядне значення, а інформативність висувається на перший план.

Інфографіка дозволяє:

§ спростити деталізовану, складну для розуміння інформацію, подати її в зручній для сприйняття, лаконічній формі;

§ зменшити обсяг тексту, відобразити структуру об'єкта;

§ комплексно представити дані, об'єкти, які виграють від подання у вигляді зображення;

§ наочно продемонструвати тенденції, закономірності певного явища, співвідношення предметів та фактів у часі та просторі тощо;

§ перелічити послідовність подій чи етапи виконання операції;

§ продемонструвати взаємозв'язки та наслідки події;

зацікавити, привернути увагу читача до матеріалу.

Інфографіка дозволяє передати інформацію точніше, зрозуміліше й ефективніше за текст, подати останню в такому вигляді, коли для сприйняття вистачає кількох секунд, адже графічне відтворення даних є точнішим і простішим для розуміння суті явища (процесу тощо).

Рис. 1. Способи ілюстрування газетних та журнальних матеріалів

Правильно створена інфографіка привертає увагу читачів скоріше навіть за фотографію, перетворює сірі текстові сторінки на яскраві й оригінальні. Наприклад, інформацію про новорічні традиції можна подати у вигляді таблиці (рис.2).

Рис. 2. Приклад подання інформації у вигляді таблиці

Інфографіка охоплює діапазон від звичайних блок-схем чи простих секторних діаграм і лінійних графіків до складних багатофарбових зображень (зокрема, людини, живих істот, рухомих об'єктів або фіксованих елементів) і деталізованих карт і планів. Вона може бути також комплексною, коли для наочності поєднується зображення та, власне, графік чи схема.

Вибір виду інфографіки залежить від того, який саме змістовий фрагмент погребує графічної деталізації.

Інформацію про персоналії ємко та просто можна подати у вигляді фотографій однакового формату з однотипним переліком найважливіших біографічних відомостей, датами, що подані в окремих блоках, які пов'язані стрілками, лініями. Така інформаційна графіка набуває вигляду схеми чи таблиці.

Хронологія, час події чи її зв'язок з іншими подіями в різних часових проміжках відтворюються за допомогою лінійної діаграми. Така інфографіка може бути порівняно самостійним елементом, адже вона допомагає читачеві пов'язати факти, які належать до різного часового проміжку, або дає уявлення про розвиток події в узагальненому вигляді (рис. 3).

Рис. 3. Хронологічне відображення подій

Місце події найкраще показати за допомогою карти фізичної місцевості, географічної області чи схематичного опису місцеположення із вказівкою найближчих пунктів (країн, міст, вулиць тощо), найбільш знайомих читачеві. Це полегшить орієнтацію та пошук об'єкта. Останній помічається легко розрізнюваним знаком, або подається його візуальний образ, наприклад, машина, що потрапила в аварію.

Наслідки події, описаної в матеріалі, можуть стати зрозумілими, якщо схема продемонструє перепік причин ситуації та м зв'язок з іншими подіями, людьми.

Послідовність дій найкраще подати у вигляді блок-схеми чи діаграми.

Найоптимальнішою формою подання цифрових даних є стовпчикова, кругова чи будь-яка інша діаграма, які дозволяють відобразити співмірність величин і взаємозв'язок між ними, що дає змогу читачеві не заглиблюватися в текст матеріалу.

Інфографіка в газеті – окреме самостійне повідомлення. Саме тому вона обов'язково повинна супроводжуватися заголовком підписом, який розшифровує, узагальнює зміст зображеного, та в більшості випадків – легендою, експлікацією чи текстівкою, в яких роз'яснюються всі умовні скорочення, символи чи малюнки-замінники, кольорові забарвлення.

Інфографіка повинна роз'яснювати, доповнювати текстовий матеріал, а не повторювати його. У більшості випадків така графічна інформація подасться для того, щоб читач міг самостійно оцінити ситуацію, встановити взаємозв'язки, залежності, проаналізувати основну інформацію, побачити ті факти, про які автор матеріалу не пише; текстова ж частина може бути або взагалі відсутньою, або ж містити лише фактичні дані (без аналітичних узагальнень, коментарів, порівнянь, оцінювання і прогнозів).

КАРТИ у газетах використовуються для наочного відображення точного місцезнаходження події, про яку йдеться в статті. Майже кожне сучасне періодичне видання подає на своїх сторінках карту-прогноз погоди. Крім цього, даний різновид інфографіки використовується для того, щоб:

§ допомогти читачеві розібратися в схемі руху транспорту, прокладенні нових шляхів, орієнтації в місті;

§ відтворити хід історичних та. зокрема, військових подій (рух військ, захоплення території, вирішальні битви);

§ зорієнтувати в політичному устрої держав;

§ епіцентрі та направленні стихійного лиха;

§ наочно показати відстань між населеними пунктами, місцевостями;

§ побачити переваги відпочинку в певній місцевості (близькість до моря чи гір. пам'яток архітектури, ресторанів, торгових комплексів, інших мил);

§ установити зв'язок між подіями.

Схематичною картою пересічній людині користуватися набагато легше, ніж детальною. Саме тому на карті залишають лише ті об'єкти, які пояснюють (доповнюють) зміст, а другорядні вилучають (рис. 4).

Рис. 4. Схематична карта

Для підвищення інформативності картографічного зображення його доповнюють, зокрема, статистичними даними, наприклад, об'єктами, що відображають кількість населення по регіонах, або підприємства галузі тощо. Як позначки на карті ставлять звичайні графічні символи (крапка, зірочка, квадратик тощо), логотипи (наприклад, марки автомобілів), друкарські символи (літери, слова, що розшифровуються в експлікації), стрілки (показують напрямок руху), зафарбовані чи виокремлені зони (розділяють поверхню карти на ділянки, що дають можливість порівняти площу, звернути увагу на конкретну зону або побачити її оточення, наприклад, різні ступені радіаційного забруднення території країни).

Довгий текст читачеві важко сприймати, саме тому переліки перетворюють на ТАБЛИЦЮ. Такий спосіб подання інформації полегшує сприйняття, адже в таблицях матеріал вже згрупований. Для привернення уваги та пожвавлення сторінок періодичних видань, в яких відсутні зображення, назви об'єктів боковика чи заголовка таблиці замінюють їх графічним позначенням чи фотографією. У таблицях наочно подають таку інформацію:

§ аналітичні дані;

§ структурні дані;

§ серію даних у розвитку;

§ серію даних на певний час чи в часовому вимірі;

§ дані, пов'язані в географічному контексті;

§ серію регулярних даних;

§ характеристики, властивості об'єкту;

§ будь-які однотипні дані для порівняння їхніх властивостей.

Групування даних у таблиці мас здійснюватися за найістотнішою ознакою. Систематизоване чергування рядків та стовпців відповідно до мети допомагає швидше зрозуміти суть. Система розташування може бути різною - збільшення чи зменшення кількісних показників, від істотного до менш вагомого, за алфавітом.

Об'єкти таблиці (ті предмети, які характеризуються) розташовуються в боковику чи заголовку, а дані, що їх характеризують - у прографці. Як правило, основні елементи таблиці розміщають у боковику, а в заголовку перелічують їхні характеристики. Таке оформлення відповідає читанню звичайного тексту - по рядках, зліва направо.

Доцільним є включення в таблиці, вміщувані в газетах, зображень (рис. 2, 5). Так, у матеріалі про цифрові технології замість списку найвідоміших марок фото- і телекамер у заголовку таблиці можна розмістити фотографії самих пристроїв - така таблиця не лише приверне увагу, а й примусить багатьох читачів після перегляду технічних характеристик ознайомитися з текстовим матеріалом.

Нерідко фрагмент таблиці без лінійок об'єднуються кольоровими підкладками. Повторення кольору в кількох рядках вказує читачеві на однаковість даних, що може ввести в оману при довільному, що не прив'язаному до змісту, чергуванні кольорів (на жаль, у такий спосіб оформлюється велика кількість таблиць).

Рис. 5. Інформація у вигляді таблиці

СХЕМИ відображають лише загальний принцип чи ідею конструкції будь-якого предмета, загальний характер того чи іншого процесу, зв'язку між явищами. Вони застосовуються, коли необхідно показати

• структуру, зв'язки між складовими частинами;

• послідовність виконання операції (рис. 6);

• різні аспекти одного явища;

• дані, не пов'язані чисельно, але пов'язані структурно.

Рис. 6. Зображення послідовності виконання операцій у вигляді схеми

При створенні схеми головне - не переобтяжити її даними, а всі зв'язки та переходи зробити максимально зрозумілими. Введення в неї зображень відповідних предметів посилює її наочність, асоціативність. Проте перші мають бути до певної міри спрощеними, лаконічними, у деяких випадках - навіть умовними.

Складна інформація, насичена фактами, така, наприклад, як статистична, відобразити яку за допомогою фотографи неможливо, стає зрозумілішою. коли набуває вигляду ГРАФІКІВ І ДІАГРАМ. Вони допомагають наочно продемонструвати взаємозв'язок двох або більше цифрових величин і застосовуються для наочної демонстрації відношень, їхня особливість полягає в тому, що і діаграми, і графіки підмінюють складний аналіз цифр простим зіставленням довжини ліній чи площ геометричних фігур, які нерідко замінюються малюнками.

Важлива частина графіка - виділена товщиною або кольором лінія в прямокутній системі координат - координатна вісь. Правильно побудований графік має таку структуру; незалежні змінні розташовані на горизонтальній вісі X; залежні - на вертикальній вісі У. Обов'язковим його елементом є легенда (експлікація), в якій повинні розшифровуватися умовні позначення кольорів, графічні символи тощо.

Серед діаграм, які є своєрідним різновидом ілюстрацій з умовним зображенням, залежно від графічної форми розрізняють лінійні, стовпчикові, стрічкові, крапкові, кругові. При виборі типу діаграми слід враховувати її призначення. Деякі з них використовуються для порівняння окремих значень (гістограма, лінійна, крапкова), інші служать для представлення даних, що містяться в таблиці, інтерполюють певні значення.

Отже, діаграми та графіки застосовуються для

§ виявлення кількісних відношень між величинами, демонстрації структури об'єкта;

§ простеження динаміки процесу, тенденцій розвитку;

§ порівняння даних чи їх розподілу;

§ спрощення важких для запам'ятовування даних;

§ пояснення неочевидних рис певних явищ чи процесів;

§ швидкого засвоєння інформації.

Інколи графік чи діаграма розміщуються всередині відповідної фотографи, або висвітлена фотографія використовується як підкладка.

У загальнополітичних, економічних виданнях часто застосовують прості, але інформаційно ефективні графіки, що дуже важливо для читачів, які не мають часу розбиратися в складних текстах.

Лінійна діаграма використовується, зокрема, для відображення зміни статистичних показників у часі. Вона схожа на графік, але показує не процес, а зв'язок між сусідніми елементами Основою її є ламана лінія, що з'єднує виділені точки, які відповідають певним цифровим значенням, та розташована горизонтально, уздовж вісі X. Нерідко площа під лінією мас певний колір. У такому разі остання демонструє тенденції зміни даних, а достовірними є лише виділені точки. Іноді лінійні діаграми будуються взагалі без вісей координат або лише з горизонтальною віссю, а поряд з основними точками розміщують їхні значення. За допомогою лінійних діаграм також можна показати досить велику кількість величин, які розташовано в хронологічному порядку й котрі характеризують одне явище, або ж порівняти зміну декількох однорідних явищ. Саме тому хронологічний порядок по горизонтальній вісі не може бути порушений. Якщо окремі абсолютні значення не пов'язані, лінійну діаграму застосовувати не можна.

Гістограми (стовпчикові діаграми) застосовуються для порівняння окремих значень, демонстрації абсолютних величин, що залежать від одного параметру, у вигляді стовпців, зафарбованих певним кольором. Висота стовпця відповідає значенню, колір вказує на вид даних На діаграмі нерідко розміщують пояснювальні написи, але вони не повинні повторюватися. Замість тексту можна подати малюнки досліджуваних об'єктів (рис. 7).

Рис. 7. Гістограма (стовпчикова діаграма)

Кругова діаграма застосовується для демонстрації певного явища, що складається з елементів, відображає частку кожного з них. Вона містить лише один ряд даних, сума яких дорівнює 100 %. і мас вигляд круга, розбитого на кілька секторів різного кольору, через що такі діаграми називають «діаграмами-тортами». Увагу читачів відразу привернуть один чи два сектори, котрі відрізняються від інших, наприклад, кольором.

Одним з різновидів кругової діаграми є кільцева, в якій також сума всіх значень приймається за 100 %. а дані подані у вигляді кілець, розділених на сегменти у відсотковому відношенні. її перевага полягає в можливості одночасного відтворення кількох рядів даних.

У радарі, або пелюстковій діаграмі, категорії представлені променями, що розходяться від однієї точки. Кожне значення ряду даних відмічається на вісі та з'єднується з іншими замкненою лінією.

Крапкові графіки та діаграми подають значну кількість інформації, яку важко сприйняти, іх розуміння вимагає доброго знання проблеми та певної здатності абстрактного мислення, тому вони зустрічаються переважно у фахових виданнях.

Нерідко інфографіка в періодичному виданні представлена різними видами зображальної інформації. Цікаву інфографіку - діаграму у вигляді гір із відмітками-кількісними показниками та графіками-розподілом обсягів розповсюдження мобільних телефонів в Україні подала одна з газет, - центром композиції матеріалу стала саме інфографіка, яка врізається в текст і в такий спосіб з'єднується з ним (рис. 8).

Рис. 8. Діаграма із зображенням

Отже, інфографіка полегшує засвоєння матеріалу, дозволяє в легкій і доступній формі подати відомості за допомогою сполучення текстів та графічних образів. У багатьох випадках тільки за рахунок поміщення до видання інфографіки можна точно передати явище чи подію, привернути увагу до інформації.