Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Поняття, умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці
|
|
Таблиця 1.1
Визначення поняття «ринок праці» відповідно до уявлень про місце і роль людини в економічному житті суспільства
| Категорія | Період активно-го використання | Уявлення про місце і роль людини в економічному житті | Причини виникнення | Визначення ринку праці, що відповідають даній категорії та уявленню про місце людини в економічному житті |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Робоча сила | XIX ст. -теперішній час | Людина як незалежний носій здібностей і рис, які можуть продуктивно використовуватись в процесі праці | Необхідність визначення і врахування особистого фактора виробництва | Ринок праці - не системи суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією робочої сили, тобто з її купівлею і продажем. В той же час ринок праці - це певний економічний простір, тобто сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці робочої сили, а також досить складний соціально-економічний механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками на відповідних умовах регулювання попиту та пропозиції специфічного товару «робоча сила». |
| Ринок праці - це сукупність соціально-трудових відносин між суб’єктами економіки з приводу формування обсягу, структури та співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. | ||||
| Ринок праці - це специфічний вид товарного ринку, змістом якого є купівля-продаж товару особливого роду - робочої сили або спроможності людини до праці. | ||||
| Ринок праці - це складний соціальний інститут, де наймані працівники - робоча сила - вступають у специфічні відносини із споживачами робочої сили - підприємцями (роботодавцями) з приводу використання людської праці у процесі трудової діяльності. | ||||
| Ринок праці - важливіший елемент ринкової економіки, що являє собою механізм узгодження інтересів роботодавців та найманої робочої сили, що виявляється через: систему суспільних відносин з узгодженими інтересами роботодавців та найманої робочої сили; сукупність економічних відносин між попитом і пропозицією робочої сили; місце перетину різних економічних і соціальних інтересів і функцій, позицій підприємства, поле взаємовідносин окремого підприємства і його співробітників, тобто потенційних або фактичних робітників, що думають про перехід на нове місце в межах фірми. | ||||
| Ринок праці являє собою систему, в якій взаємодіють суб’єкти власності на фактори виробництва (засоби праці та робочу силу), формуючи обсяг, структуру і співвідношення пропозиції робочих місць та робочої сили, попиту на працівника та роботу по найму. | ||||
| «Ринок праці в соціально орієнтованій ринковій економіці можна визначити як систему соціально-економічних відносин, які складаються і регулюються у суспільстві щодо відтворення робочої сили, тобто її формування, використання, розподілу і перерозподілу». | ||||
| Ринок праці - це механізм (інститут), що поєднує, зводить разом продавців товару робоча сила (працівників) і покупців цього товару (роботодавців). | ||||
| Ринок праці - це органічна сфера ринкової економіки, що виконує функцію опосередкування через купівлю-продаж робочої сили, з’єднання матеріальних і людського факторів виробництва, підтримки їх збалансованості в умовах існування різних форм власності на засоби виробництва і пріоритетного права громадян на розпорядження своєю робочої силою та здібностями. РП можна охарактеризувати як систему відносин, що формуються на вартісній основі між роботодавцями - власниками засобів виробництва і найманими працівниками - власниками робочої сили - з приводу задоволення попиту перших на працю як підприємців та потреби других в роботі по найму як джерелу засобів існування. | ||||
| Ринок праці - система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили, що базується на економічних законах попиту і пропозиції, конкуренції, грошового обігу. Економічно прийнятим і рівнозначним слід вважати використання двох термінологічних словосполучень - «ринок робочої сили» й «ринок праці», оскільки вони тісно поєднані та взаємно доповнюються. При цьому товаром на них є робоча сила. | ||||
| Ринок праці - система економічних механізмів, норм та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили та її використання. | ||||
| Ринок праці - це сфера контактів продавців і покупців трудових послуг. На ньому протистоять один одному ті, що хоче працювати (як зайняті так і безробітні), та ті, хто наймає робітників для виробництва товарів та послуг. | ||||
| Ринок праці - сукупність суспільних відносин, які регулюють рух робочої сили, використовуючи певні економічні, соціальні та організаційні засоби «...ринок праці як щось єдине - є абстракція. В дійсності існує значна кількість дуже диференційованих ринків праці... Окремі ринки праці диференційовані за фахом, за регіонами, рівнем кваліфікації, секторами та сферами економіки... Окремі сфери і сегменти ринку праці зв’язані один з одним - тісно або слабо - через перехресну цінову еластичність». | ||||
| Ринок праці - це специфічна форма розподілу та використання трудових ресурсів, притаманна ринковій економіці. Він являє собою одну із форм включення робочої сили в процес виробництва, включення індивідуальної праці в сукупну суспільну. Розподіл і включення до праці робочої сили відбувається через ринковий механізм: взаємодію попиту і пропозиції праці, вільну ціну на нього, конкуренцію. | ||||
| Трудові ресурси1 | 20-ті роки XX ст. –тепері-шній час | Людина як пасивний об’єкт зовнішнього управління, планово-облікова одиниця | Необхідність вимірювання показників відтворення робочої сили в умовах централізованого управління та обов’язковості праці | Ринок робочої сили є одним із головних елементів товарно-ринкового господарства і однією із основ демократичного строю суспільства», що являє собою «захищену законом сукупність рівноправних соціально-економічних відносин і зв’язків, що існують між приватними та державними роботодавцями з одного боку і працездатним населенням - з іншого, які ефективно в цілому забезпечують задоволення життєвих інтересів обох сторін в процесі відтворення і розвитку народного господарства». Ототожнює ринок робочої сили та ринок праці. |
| Ринок праці - це специфічний механізм розподілу і перерозподілу працездатного населення по сферам і галузям господарства, видам і формам діяльності, переливу робітників внутрі і між підприємствами по критерію ефективності у відповідності із структурою суспільних потреб та інтересами капіталу у самозростанні, специфіка якого полягає в тому, що він заснований на вартісних принципах узгодження якісно різних інтересів роботодавця та найманого працівника. | ||||
| На практиці ринок праці являє собою історично сформований, заснований на вартісних відносинах та конкуренції специфічний механізм формування, руху та використання трудового потенціалу суспільства, що забезпечує відтворення робочої сили, її ефективне функціонування і зайнятість населення. Основними елементами цього механізму є вартість і ціна робочої сили, попит та пропозиція, кон’юнктура та конкуренція (між роботодавцями за робочу силу більш високої якості, між роботоотримувачами за робочі місця, між роботодавцями та найманими працівниками за встановлення розміру заробітної плати, умов праці). | ||||
| Трудовий потенціал | 70-80-ті роки XX ст. -теперішній час | Людина як суб’єкт, що характеризується своїми потребами й інтересами у сфері праці | Необхідність активізації й ефективного використання можливостей, пов’язаних з особистим фактором | Організований ринок робочої сили - сфера прояву інтересів і задоволення прав працюючих: на забезпечення робочого місця і оплату праці у відповідності з кількістю, якістю та кваліфікацією, вартістю відтворення його робочої сили, співвідношення попиту та пропозиції, а також соціальну захищеність, професійну перепідготовку і територіально-галузеве переміщення в разі тимчасової незайнятості, виходячи із економічного потенціалу та законодавчих норм держави. |
| Людський фактор | Кінець 80-х років XX ст. - теперішній час | Людина - головна рушійна сила суспільного виробництва, фактор підвищення його ефективності | Суспільно-економічні умови, необхідність підвищення віддачі особистого фактора | Ринок праці є виразом конкретних систем суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин, який забезпечує функціонування ринкової економіки на основі дії закону попиту і пропозиції. Поняття «ринок праці» та «ринок робочої сили» вважають рівнозначними. |
| Ринок праці - це сукупність економічних відносин, форм і методів погодження та регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців (підприємств, що проводять організацію, використання та оплату осіб, які працюють за наймом). Основними економічними важелями його механізму є попит, пропозиція і ціна (заробітна плата). | ||||
| Ринок праці не зводиться до відносин «безробітні-вакансії», а включає всю сферу найманої праці... Об’єктом політики на ринку праці має бути широкий спектр відносин праці, що включають проблеми оплати, умов праці, обсягу та інтенсивності роботи, стабілізації зайнятості на підприємствах, трудової мотивації, забезпечення гнучкості ринку праці, підготовки та перепідготовки робочої сили. | ||||
| Ринок праці представляє собою соціально-економічний механізм, або сукупність соціально-економічних відносин з приводу поєднання робочої сили та робочих місць на підставі взаємовигідності та доцільності. РП відображає усі головні риси ринкової системи загалом. Соціальний механізм дії ринку праці полягає в тому, що на ньому відбувається реалізація права робітників на працю, самореалізацію, творчий розвиток особистості. | ||||
| Людський капітал | Початок 90-х років XX ст. - теперішній час | Людина - об’єкт найефективніших вкладень і суб’єкт, що перетворює їх на продуктивні здібності та реалізації їх у виробництві | НТП, визнання інтегральної цінності людини і продуктивного характеру інвестицій в економіку людини | Ринок праці - сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу, де остання виступає товаром, має ціну і через ринок праці здійснюється її продажна певний термін. Люди пропонують свій капітал - робочу силу, а суспільство надає можливість отримати засоби для життєдіяльності та задоволення потреб індивідів |
Щодо структури ринку праці також не існує єдиного підходу. Так, Васильченко В.С, Василенко П.М. до елементів, за допомогою яких функціонує ринок праці відносять: товар - він виступає у формі робочої сили; ціна, яка виступає у формі заробітної плати; попит, який визначає потребу країни, галузі, регіону, фірми в робочої силі; пропозиція, тобто чисельність і структура наявних трудових ресурсів. Позитивним у визначенні є врахування товару як елементу ринку праці, що визначає необхідність його якісного визначення. Інші автори до основних елементів ринку праці відносять попит та пропозицію робочої сили, ціну праці та конкуренцію. згідно з більш розширеним підходом, до основних елементів ринку праці крім попиту і пропозиції, ціни робочої сили та конкуренції відносять також кон’юнктуру, вартість робочої сили та її резерв.
Попит на ринку праці − платоспроможна потреба суспільства в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв’язки економічно системи, формуючи властиву для не організацію зайнятості на ринку праці. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон’юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.
Пропозиція на ринку праці − це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.
Кон’юнктура ринку праці − це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури ринку праці, що залежить від: стану економіки (піднесення чи спад); галузевої структури господарства; рівня розвитку технічної бази, добробуту (рівень доходів населення, в тому числі подушний); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної і виробничої інфраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв’язків (галузевих і територіальних); демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів.
В залежності від співвідношення між попитом та пропозицією розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці: працедефіцитна, праценадлишкова, рівноважна.
Існує більш широкий підхід до визначення елементів ринку праці Він включає такі компоненти ринку праці: роботодавці, робітники та їх представники, держава; економічні програми та рішення, юридичні норми, трьохсторонні угоди та колективні договори; ринковий механізм у вузькому розумінні (попит та пропозиція робочої сили, ціна праці, конкуренція); безробіття та соціальні виплати, пов’язані з нею (допомога по безробіттю, компенсації при звільненні з роботи та ін.); інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки та перепідготовки робітників, фонди зайнятості, рекламні фірми та ін. Найвагомішим елементом із них є ринковий механізм як механізм саморегулювання.
В сучасній економічній літературі зустрічаються два розуміння ринку праці: вузьке та широке. У вузькому розумінні − це механізм узгодження попиту та пропозиції робочої сили. В широкому розумінні ринок праці − це специфічна форма економічної життєдіяльності суспільства, що реалізується на інших в порівнянні з командно-адміністративною системою принципах, головними із яких є громадянська та економічна свобода особистості, недоторканість приватної власності, ліквідація та запобігання монополізму форм і видів діяльності. Звужений підхід до визначення ринку праці включає такі складові пропозиції на ринку праці: ті, хто не має роботи, але хоче працювати та шукає роботу (тут можуть бути безробітні, що мають відповідний статус; особи, що вперше вступають у трудову діяльність; особи, що шукають роботу після перерви); ті, хто має роботу, але не задоволений нею і підшуковує інше місце основної чи додаткової праці; зайняті, що мають ризик втратити роботу. Прибічники вузької концепції ринку праці аргументують свою позицію так:
1) Навіщо перебувати на ринку праці людям, які вже увійшли в контакт з роботодавцем, здійснили акт купівлі-продажу робочої сили, задоволені своїм робочим місцем і відповідають вимогам роботодавця?
2) У чому економічний сенс розгляду всього економічно активного населення як перебуваючого на ринку праці?
Іншу точку зору мають прибічники розширеного визначення ринку праці, згідно з яким пропозицію праці складає все економічно активне населення, а попит на працю визначається сумарною кількістю зайнятих і вакантних робочих місць. Аргументацією цьому є те, що зайняті не можуть вважатися зайнятими раз і на завжди: в процесі виробництва безперервно відбуваються зміни умов зайнятості, виникає необхідність руху робітників (по професіях і рівнях кваліфікації), територіального переміщення та ін. Нарешті, обмеження масштабів ринку праці тільки особами, що в даний час вільні від роботи, значно звужує сферу активних дій соціальних партнерів на ринку праці, а саме, представницьких організацій робочого класу (профсоюзи та ін.), основна сфера інтересів яких − стан працюючих. Саме цей круг питань складає основу визначень ринку праці рядом зарубіжних спеціалістів.
Склад суб’єктів ринку праці: наймані працівники та представники їх інтересів − профспілки; безробітні та представники їх інтересів − державна служба зайнятості, комерційні бюро працевлаштування; роботодавці та представники їх інтересів − спілки та об’єднання підприємців; держава, що виконує такі основні функції: виступає в якості роботодавця; встановлює «правила гри» на ринку праці, регулює його за допомогою законодавчих та нормативних актів; являється посередником між роботодавцями і найманими робітниками та безробітними в якості інфраструктури ринку праці (Міністерство соціальної політики, Державна служба зайнятості, науково-дослідні інститути з питань праці, фонди, профорієнтаційні центри, профпідготовці заклади тощо).
|
|