Практичне заняття 1 2 страница

Термін “поставлено без оплати мита” (DDU) означає, що продавець представляє не неочищений митно і не розвантажений з транспортного засобу товар в розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець несе всі зобов’язання і ризики, пов’язані з транспортуванням товару, за виключенням будь-яких витрат, пов’язаних з імпортом в країні призначення.

Термін “поставлено з оплатою мита” (DDP) означає, що продавець пред’явить очищений митно і не розвантажений з транспортного засобу товар в розпорядження покупця в місці призначення. Продавець зобов’язується нести всі витрати і ризики, пов’язані з транспортуванням товару, включаючи (де це потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення.

Поняття “митне очищення” (розмитнення ) вантажів включає в себе з одного боку сплату суб’єктом ЗЕД всіх необхідних митних податків та зборів (тарифне регулювання ЗЕД), а з іншого – отримання документів дозвільного характеру, що їх встановило законодавство України (нетарифне регулювання ЗЕД).

Митне очищення здійснюють митні органи України. Сплата всіх митних платежів здійснюється я за вантажною митною декларацією.

ВМД – це уніфікований документ, що застосовується у всіх країнах світу, містить дані про вантаж, його кількість, вартість, а також за цим документом йде сплата усіх необхідних податків.

Митне очищення здійснюється для експортних та імпортних вантажів. Для стимулювання українських товаровиробників митним законодавством встановлено мінімальні сплати, а саме:

· При експортісуб’єкти ЗЕД звільняються від сплати експортного мита (за виключенням металобрухту та ВРХ) і здійснюється сплата тільки митних зборів:

- За митне оформлення вантажу (0, 1 % вартості, але не більше 1000 $);

- За митний догляд вантажу (20$ за 1 год. роботи одного інспектора).

Після закінчення експортної операції ДПА на підставі представленого примірника ВМД повертає суб’єкту ЗЕД 20% вартості експортного товару, тобто ПДВ.

До експортних вантажів не застосовуються методи нетарифного регулювання, за винятком встановлених законодавством виключень.

При здійсненні імпортної операції, суб’єкт сплачує: імпортне мито, ПДВ; акциз, якщо товар підакцизний.

Таким чином митне очищення для імпорту буде виглядати так:

(Вартість товару + Мито + Акциз) 20 % ПДВ

Крім цього суб’єкти ЗЕД (при імпорті) сплачують митні збори:

· За митне оформлення вантажу (0, 1 % вартості, але не більше 1000 $);

· За митний догляд вантажу (20$ за 1 год. роботи одного інспектора).

План практичного заняття

Питання для обговорення

1.Поняття та необхідність застосування БУП.

2.Класифікація груп БУП.

3.Характеристика умов згідно “Інкотермс-2000”.

6.3. Тестові завдання

1. Умови “Інкотермс”- 2000 розподіляють між продавцем і покупцем:

А) відповідальність, витрати, ризики при здійсненні контракту;

Б) відповідальність при здійсненні контракту;

В) порядок та умови страхування ризиків;

Г) порядок, витрати та умови фрахту.

2. Які з перелічених груп передбачені базовими умовами поставок “Інкотермс” 2000?

А) група B, C, D, F;

Б) група E, F, C, D;

В) група A, B, C, D;

Г) група F, E, A, B.

3. Фрахтування – це:

А) попередня оплата товару за кордоном;

Б) орендна плата за використання морського судна або плата за провезення товару по морю;

В) вивізне мито.

4. Що таке митне очищення?

А) сплата експортного мита;

Б) сплата імпортного мита;

В) сплата того мита, яке передбачене обраною базисною умовою поставки.

5. Які базисні умови поставки передбачають розбіжності в часі переходу ризиків випадкової загибелі або пошкодження товарів і витрат щодо поставки товарів від експорту до імпорту?

А) група F;

Б) група E;

В) група C;

Г) група D.

6. Які базисні умови поставки передбачають розмитнення товару експортером:?

А) EXW;

Б) DAF, DDU;

В) DEQ, DDP;

Г) DES, CAF.

7. За якими базовими умовами поставки експортер повинен забезпечити транспортування продукцію до кордону?

А) CIF, CPT;

Б) EXW;

В) DAF;

Г) CPT.

8. Назвіть базові умови поставки, що передбачають морське транспортування:

А) EXW, FCA;

Б) FAS, FOB, CFR, CIF, DES, DEQ;

В) CIP, CPT, DAF, DDU, DDP, FCA;

Г)DAF, DDU.

9. Яка базова умова поставки передбачає найменший обсяг відповідальності для експортера?

А) CIP;

Б) FAS;

В) EXW.

11. При яких базисних умовах поставки імпортер несе найменшу відповідальність, проте ціна буде вищою?

А) FAS;

Б) FOB;

В) DDP;

Г) DAF.

12. Яка з нижченаведених базових умов перевезень передбачає закладання вартості страхування до ціни товару?

А) FOB;

Б) DDU;

В) CIF;

Г) DAF;

Д) EXW.

13. Яка умова базисних умов поставок зобов’язує продавця оплатити фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення?

А) CPT;

Б) CIF;

В) CIP.

14. Яка умова базисних умов постачання означає, що обов’язок продавця щодо доставки виконано після того, як товар передано через поручні судна у визначеному порту відвантаження і вимагає від продавця митного очищення товару на експорт?

А) FAS;

Б) FOB;

В)FCA.

15. Якщо маршрут руху товару передбачає транзит через кілька країн, то кордон якої країни передбачений умовою DAF?

А) кордон країни експортера;

Б) кордон країни імпортера;

В) кордон будь-якої країни, зазначеної в контракті.

16. Коли обов’язки продавця щодо поставки товару вважаються виконаними згідно з умовою FCA “Інкотермс” 2000?

А) коли товар очищено від мита на експорт і передано під відповідальність перевізника в обумовленому покупцем місці;

Б) коли виплачено мито;

В) коли товар передано покупцю;

Г) коли товар передано перевізникові.

17. З якого моменту всі витрати і ризики втрати товару або його пошкодження несе покупець, якщо контракт виконується на умові FAS “Інкотермс” 2000?

А) коли товар розміщено вздовж борту судна на причалі в обумовленому порту;

Б) коли товар розміщено вздовж борту судна;

В) коли товар доставлено в обумовлений порт.

18. Згідно з умовою FOB “Інкотермс” 2000 очищення товару від мита на експорт здійснює:

А) продавець;

Б) покупець;

В) за домовленістю;

Г) згідно умов контракту.

19. Хто укладає договір страхування і сплачує страхову премію згідно з умовою CIF “Інкотермс” 2000?

А) продавець;

Б) продавець або покупець за домовленістю;

В) покупець.

20. До якого виду транспорту використовується умова DES “Інкотермс” 2000?

А) тільки для повітряного чи залізничного транспорту;

Б) будь-якого;

В) комбінованих перевезень.

6.4. Ситуаційні завдання.

Задача 1. Визначити для кожного терміну базисних умов розподіл витрат між експортерами та імпортерами. Результати занести у таблицю.

Розподіл витрат експортера та імпортера згідно «Інкотермс 2000»

І – витрати сплачує імпортер; Е – витрати сплачує експортер.

Задача 2. Обґрунтуйте вибір БУП у такій ситуації:

а) експортер – Україна (Полтава), імпортер – Росія (Архангельськ), предмет ЗТК – цукор, інші умови контракту визначити самостійно;

б) експортер – Росія (Архангельськ), імпортер – Республіка Конго, предмет контракту – риба морожена, інші умови контракту визначити самостійно.

Визначити БУП у конкретній угоді можна виходячи з географічного розташування партнерів, особливостей законодавства країн щодо тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД, особливостей предмету контракту, терміну поставки, кількості продукції.

6.5. Інформаційні джерела

Зовнiшньоекономiчнi операцiї i контракти: Навч. посiбник / Коллект. автор, Козик, В.В., Панкова, Л.А., Карп'як, Я.С., Григор'єв, О.Ю., Босак, А.О. - К., 2004. – С. 97-105.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навч. посiбник / А.П. Рум’янцев; Н.С. Рум’янцева. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 73-79.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Нормативна база / Уклад. Ф. Федорченко. - Х.: Фактор, 2004. – С. 129-218.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Навч. посiбник / За ред. Ю.Г. Козак; За ред. I.Ю. Сiваченко. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – С. 486-494.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Пiдручник / За ред. I.В. Багрова. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 374-378.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiбник / М.I. Дiдкiвський. - К.: Знання, 2006. – С. 272-278.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Опорний конспект лекцiй / О.В. Пазинiч. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – С. 14-16.

Зовнiшньоекономiчний контракт: поняття, форма, змiст / Пiгач, Я.М., Труфанова, Л.М. / / Господарське законодавство: Навч. посiбник / Пiгач, Я.М., Труфанова, Л.М.. - К., 2005. - С.182.

Органiзацiя зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiтчизняних підприємств / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є. / / Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України: Навч. посiбник / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є.. - К., 2004. - С.247-252.

Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / В.I. Саллi; О.В. Трифонова; В.Я. Швець. - К.: ВД " Професiонал", 2003. – С. 53-54.

Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Пiдручник / О.П. Гребельник. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 236-242.

Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / О.П. Гребельник; О.О. Романовський. - М.: Демiур, 2003. – С. 215-217.

Основи митного законодавства України: Питання теорiї та практики зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / С.С. Терещенко. - М.: ЗАТ " АВГУСТ", 2001. – С. 149-157.

Особливостi органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi // Облiк зовнiшньоекономiчної дiяльностi на пiдприємствах України: теорiя, практика, рекомендацiї: Навч. посiбник / Кадурiна, Л.О.. - К., 2007. - С. 77-85.

Тема 7.Транспортне забезпечення, страхування ЗЕД

(самостійне вивчення теми)

7.1. Методичні поради до вивчення теми

Торгівля послугами останнім часом розвивається надзвичайно динамічно. В останні роки в розвинутих країнах експорт послуг вдвічі перевищує експорт товарів.

Послуги одночасно є і предметом, який торгується на світовому ринку і його потужним та динамічним каталізатором.

Послуга – це економічна діяльність одного відособленого та незалежного суб’єкта на користь та за згодою іншого за певну винагороду на його користь.

Метою такої діяльності є задоволення духовних, інформаційних, фізіологічних потреб споживача та надання кращого стану матеріальному об’єкту, що перебуває у власності споживача.

Основні групи послуг: Торгово-посередницькі послуги; Транспортні послуги; Страхові; Технологічні послуги; Міжнародний туризм, тощо.

Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем.

Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення.

Міжнародні перевезення – це перевезення вантажів чи пасажирів між кількома країнами з обов’язковим перетином кордонів країн.

Класифікація транспортних перевезень в ЗЕД:

1. За предметом транспортних операцій: Вантажні; пасажирські.

2. За видом транспорту: водні; залізничні; автомобільні; трубопроводні.

3. За періодичністю: Регулярні; нерегулярні.

Компоненти транспорту: Шляхи (природні, штучні, покращені); Термінали (склади, вокзали, аеропорти); Рухомий склад (тягові засоби, вантажні засоби).

Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обстави, а саме: 1) ВИД ВАНТАЖУ.

- За міжнародною транспортною класифікацією всі вантажі поділяються на: Генеральні вантажі – штучні вантажі (в упаковці чи без); Масові вантажі – являють собою певну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки (Наливні (нафта, жири, спирти, гази); Навалочні (руда, добрива, концентрати); Насипні (зерно, цукор-сирець); Деревина.); Особливорежимні – це ті вантажі, що перевозяться і зберігаються при дотриманні спеціальних правил (небезпечні, швидко псуються, живі тварини, птахи).

2) ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ.

3) ФАКТОР ЧАСУ.

4) ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ.

5) БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ.

Морські перевезення. В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: - регулярне (у вигляді лінійного судноплавства); - нерегулярне (у вигляді трампового судноплавства).

Лінійне судноплавство являє собою таку форму транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами.

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент - це документ, що видається перевізником вантажовідправнику і засвідчує прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом. Повний комплект коносаментів – три оригінали і три копії.

Трампове судноплавство - форма організації судноплавства, в якому судна здійснюють нерегулярні рейси. Вони не мають чіткого розкладу і направляються судновласником туди, де є попит на тоннаж і пропозиції вантажів.

Договір на перевезення вантажів в трамповому судноплавстві підписується у формі чартера (договір між власником судна і суб’єктом ЗЕД на перевезення вантажу). Чартер грає головну роль в регулюванні сторін в трамповому судноплавстві. Тут коносамент - документ, що доповнює його.

В залежності від фахтових угод розрізняють такі види чартера: рейсовий;

тайм-чартер; димайз-чартер; бербоут-чартер.

Залізничні перевезення. Залізнична накладна являється договором перевезення і виконує наступні функції: підтвердження прийому вантажу до перевезення; товаросупроводжуючого документа; договору про перевезення.

До накладної додається товаросупроводжуюча документація: відвантажувальна специфікація, сертифікат якості, пакувальний лист і т.д.

Автомобільні перевезення. Автомобільні тарифи встановлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні знижки та надбавки.

Договір перевезення оформляється автодорожньою накладною. Її функції такі: договір перевезення; товаросупроводжуючий документ; розписка перевізника. Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші.

Повітряні перевезення. Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіа вантажною накладною. Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами. Крім авіа вантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжуючі документи.

Досить часто, учасники ЗЕД при здійсненні транспортних перевезень використовують страхування вантажів, яке є на сьогодні як обов’язковим, так і добровільним

Страхування — це міжнародні економічні відносини щодо захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій).

У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб'єкти: страхувальник та страховик.

Для засвідчення укладеної угоди страховик надає страху­вальнику страхове свідоцтво (поліс), в якому вказуються пра­вила страхування, перелік страхових ризиків, розмір страхо­вої суми і страхової премії (внеску), порядок зміни і припинен­ня дії договору, інші умови, що регулюють відносини сторін.

Сьогодні при виконанні міжнародних перевезень застосову­ються два види страхування: обов'язкове і добровільне.

За договором транспортного страху­вання вантажу страхова організація зобов'язується за певну плату (страхову премію) при настанні зазначених у договорі випадків, відшкодувати стра­хувальнику (власнику вантажу), на користь якого укладений договір, завданий збиток.

Договір страхування укладається на основі письмової заяви страхувальника. У заяві мають бути зазначені: інформація про вантаж (вид, вага, число місць, вид пакування), вид транспор­ту, спосіб перевезення (поштучно, у пакетах, у контейнерах), час відправлення вантажу, перевізні документи, страхова сума вантажу, умови страхування.

При міжна­родних перевезеннях передбачається три види умов страхування:

1. " З відповідальністю за всі ризики". Ця умова страхуван­ня є найповнішою. Відшкодуванню підлягають: всі збитки від пошкодження чи повної втрати усього або частини застрахованого вантажу; усі необхідні й доцільні витрати на рятування і збережен­ня вантажу та з запобігання подальшим його ушкодженням.

2. " З відповідальністю за часткову аварію ".За цієї умови страховик відшкодовує збитки, що виникли з визначених при­чин, зокрема: збитки від ушкодження або повної загибелі усьо­го або частини вантажу внаслідок дії вогню, блискавки, бурі або іншого стихійного лиха, аварій транспортних засобів, про­валу мостів, вибуху тощо; збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини вантажу внаслідок нещасних ви­падків при навантаженні, укладанні, розвантаженні вантажу, прийомі судном палива.

3." Без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії". Цією умовою передбачається відшкодування збитків від повної загибелі усього або частини вантажу у випадку аварії транспортних засобів.

Заявляючи претензію, страхувальник повинен представити в страхову компанію (агентство) комплект претензійних документів.

При проведенні зовнішньоторговельних операцій термін пред'явлення претензій складає: 1 рік — при експорт­них постачаннях, 6 місяців — при імпортнихпостачаннях із моменту встановлення страхового випадку.

Страховий тариф залежить від виду вантажу та транспорт­ного засобу, що його перевозить, маршруту перевезення, об­раних ризиків і перебуває в межах 0, 2—1 % страхової суми.

Ставки страхових платежів при страхуванні вантажів

Виходячи зі ступеня ризику в кожному конкретному випад­ку при встановленні ставки страхового платежу можливе за­стосування понижувального (від 0, 2 до 1, 0) чи підвищувально­го (від 1, 0 до 10, 0) коефіцієнтів.

При укладенні договору стра­хування розмір тарифної ставки визначається множенням ос­новної ставки, встановленої залежно від виду транспортуван­ня, на відповідний коефіцієнт поправки.

Страхова сума визначається за взаємною домовленістю сторін у межах дійсної вартості вантажу на момент укладення.

Страхувальник має право за своїм бажанням розірвати договір у будь-який момент і вимагати повернення страхового платежу за період, який залишається до закінчення дії договору страху­вання за винятком витрат, які поніс страховик. При достроковому розірванні договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повністю повертаються оплачені ним страхові.

7.2. Інформаційні джерела

1. Зовнiшньоекономiчнi операцiї i контракти: Навч. посiбник / Коллект. автор, Козик, В.В., Панкова, Л.А., Карп'як, Я.С., Григор'єв, О.Ю., Босак, А.О.. - К., 2004. – С. 143-157.

2. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навч. посiбник / А.П. Рум’янцев; Н.С. Рум’янцева. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 150-158, 203-207.

3. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Навч. посiбник / За ред. Ю.Г. Козак; За ред. I.Ю. Сiваченко. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – С. 476-520, 638-665.

4. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Пiдручник / За ред. I.В. Багрова. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 102-106, 345-356.

5. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiбник / М.I. Дiдкiвський. - К.: Знання, 2006. – С. 374-409, 411-438.

6. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Опорний конспект лекцiй / О.В. Пазинiч. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – С. 57-67.

7. Органiзацiя зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiтчизняних підприємств / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є. / / Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України: Навч. посiбник / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є.. - К., 2004. - С.227-233.

8. Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / В.I. Саллi; О.В. Трифонова; В.Я. Швець. - К.: ВД " Професiонал", 2003. – С. 92-103.

Тема 8. Спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

8.1. Методичні поради до вивчення теми

Ефективною формою підприємницької діяльності між українськими підприємствами – суб’єктами ЗЕД та іноземними суб'єкта­ми господарської діяльності є створення спільних підприємств (СП). Така форма співпраці є найбільш поширеною формою функціонування іноземного капіталу на території України.

Перші СП на території України з’явилися в 1987 р.

Спільне підприємство — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, іноземні інвестиції в статутному фонді якого становлять не менше ніж 10% та діяльність якого базується на спільному капіталі вітчизняних та іноземних партнерів, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів (прибутку) та ризиків.

В міжнародній практиці відомі 4 головні типи СП:

- акціонерне товариство;

- товариство з обмеженою відповідальністю;

- командитне товариство;

- холдинг (акціонерне товариство, що володіє контрольним пакетом акцій самостійних організацій з метою контролю за їх діяльністю).

Способи організації СП:

- купівля зарубіжним інвестором частки власності діючого підприємства, тобто пакету акцій;

- створення зацікавленими сторонами нової підприємницької структури:

- виділення частки виробничих потужностей зі складу великого підприємства, а також кардинальна реконструкція з утворенням нової підприємницької структури.

Загальною метою створення СП є поліпшення довгостро­кових перспектив одержання прибутку підприємством шля­хом реалізації угод про:

* спеціалізацію та кооперування виробництва;

* спорудження великих промислових та інших об'єктів,
які потребують складного та дорогого устаткування, ве­ликих капіталовкладень;

* налагодження виробництва нових видів продукції (по­слуг);

* здійснення науково-технічного співробітництва.

Спільні підприємства мають свої особливості та харак­терні риси:

· СП створюються шляхом часткового об'єднання ак­тивів (грошові кошти, будівлі та обладнання, інтелекту­альна власність тощо);

· підприємства-партнери поділяють відповідальність, яка пов'язана з управлінням, що здійснюється за допомогою створення нових органів управління у кожному з них;

· спільне підприємництво може охоплювати тільки час­тину діяльності партнерів. Кожен з них має право зберігати свою виробничу індивідуальність та продов­жувати реалізовувати проекти, які не підпадають під угоди про співробітництво;

· увесь обсяг спільної діяльності не може складатися з окремих самостійних підпроектів і тому якість та інтен­сивність взаємозв'язків між партнерами суттєво впли­ває на результати;

· розподіл між партнерами прибутку та ризиків
здійснюється відповідно із внеском капіталу кожного з
них.

Класифікація СП:

1. За організаційно-правовою формою:

§ акціонерне товариство;

§ товариство з обмеженою відповідальністю;

§ товариство з додатковою відповідальністю;

§ повне товариство;

§ командитне товариство.

2. За ча­стками в акціонерному капіталі:

§ частка іноземного партнера більше ніж 50% (мажори­тарна участь);

§ партнерам належать однакові частки (паритетна участь);

§ частка іноземного партнера менше ніж 50% (міноритарна участь).

3. За кількістю країн-учасниць:

§ двосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн);

§ багатосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн);

4. За видом зв'язку економічних етапів.

§ горизонтальні — інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів;

§ вертикальні — інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів;

§ діагональні — кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі;

5. За впливом на управління:

• рівноважні, тобто партнери мають однакове право
впливати на прийняття рішень;

• асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;

6. За місцезнаходженням:

§ національні, тобто СП з місцевим (національним) партнером.;

§ міжнародні, тобто СП двох партнерів з різних країн
на території третьої країни.

Процес створення СПІ можна поділити на такі етапи:

1. Розробка позицій українського партнера щодо створення СП;

2. Пошук та вибір іноземного партнера;

3. Проведення попередніх переговорів з потенційними співзасновниками;

4. Підготовка ТЕО створення СП;

5. Розробка засновницьких документів;

6. Реєстрація.

Економічною основою діяльності СП є статутний фонд.

Статутний фонд – це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське використання СП.

Після визначення статутного фонду розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) створення СП або його бізнес-план. У ньому визначається:

- мета і завдання створення СП;

- обґрунтовується виробнича програма;

- потреба в земельних ділянках, матеріально-технічних засобах, трудових ресурсах;

- джерела надходження коштів для формування основ­них і оборотних фондів;

- умови збуту продукції;

- обсяги та строки надходження доходів та їх розподіл;

- принципи економічних відносин партнерів та схеми уп­равління діяльністю СП;

- порядок переведення в зарубіжні країни доходів, що належать іноземним партнерам, особливості оподаткування діяльності СП;

- інші питання, пов'язані зі створенням і функціонуван­ням СП.

На основі техніко-економічного обґрунтування або бізнес-плану розробляється статут та інші установчі документи СП.

Статут – документ, що регламентує діяльність самого підприємства, тобто обумовлює правовий статус СП, управління, режим формування та використання майна, розпорядження його ресурсами та прибутками.

Засновницький договір – документ, що обумовлює права та обов’язки сторін щодо створення СПІ, його діяльності, розподілу ризиків та прибутків.