Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Організація податкової роботи та діяльності державної податкової служби






Податкова робота — це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні є:

1) Верховна Рада України — приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;

2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) — забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

3) органи податкової служби — здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків тощо

4) платники податків — нараховують і сплачують податки та податкові збори

Податкова робота містить такі основні елементи:

— встановлення правової бази (законодавчої бази та інструктивно-методичного забезпечення);

— нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;

— визначення способів утримання та стягнення податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);

— розрахунки із бюджетом — визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).

Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади. Підготовкою законопроектів з питань оподаткування в Україні займаються Кабінет Міністрів України та Державна податкова адміністрація України, приймає закони Верховна Рада України.

Правовою базою щодо оподаткування є законодавчі акти загальної і спеціальної дії

Контролюючий орган — державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Контролюючими органами є:

1) митні органи

2) установи Пенсійного фонду України

3) установи Фондів соціального страхування України

4) податкові органи

Державна податкова служба (ДПС) — сукупність державних органів, які здійснюють адміністрування податків і податкових платежів, а також організовують і контролюють їх надходження до бюджету та державних цільових фондів.

Державна податкова адміністрація України (ДПА України) є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. її очолює голова ДПА України, якого призначає на посаду і звільняє Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Заступники голови ДПА України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПА України. Кількість заступників голови ДПА України визначається Кабінетом Міністрів України.

Основні функції ДПА України:

1) розробка нормативно-методичного забезпечення механізму дії законів про окремі податки;

2) координування діяльності всієї податкової служби;

3) роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;

4) затвердження методик розрахунку податку та податкових платежів, а також форм податкової звітності;

5) контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби;

6) кадрова політика;

7) прогноз, аналіз надходження податків, інших платежів, джерел податкових надходжень, розроблення пропозицій щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

8) внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, розроблення проектів міжнародних договорів стосовно оподаткування;

9) розроблення основних напрямів, форм і методів проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

Основним призначенням ДПА в Автономній Республіці Крим, областях" містах Києві та Севастополі є інформаційний і правовий зв'язок між низовою ланкою і ДПА України. Очолюють їх голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПА України.

Основні функції ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі такі:

1) роз'яснення правової бази щодо оподаткування;

2) контроль за діяльністю низової ланки;

3) здійснення перевірок та переперевірок діяльності окремих платників;

4) кадрова політика;

5) інші функції з

Первинна ланка ДПС України — Державна податкова інспекція (ДПІ) — безпосередньо виконує податкову роботу..

Основні функції ДНІ:

1) контроль за дотриманням податкового законодавства;

2) облік платників податків і податкових платежів, їх реєстрація;

3) облік податкових надходжень до бюджету, цільових бюджетних та позабюджетних фондів;

4) роз'яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків;

5) прийняття та опрацювання податкової звітності;

6) притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства;

7) ведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

8) контроль за законністю валютних операцій;

9) проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

10) кадрова політика тощо.

У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи з боротьби із податковими правопорушеннями — податкова міліція.

Основна стратегічна функція Державної податкової служби — контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства.

 


 

5. Генезис податків в Україні

Характерні особливості періоду становлення і формування податкової системи України (1991 - 1995 рр.)

--По-перше, значна заплутаність норм податкового законодавства як у теоретичному тлумаченні, так і у практичному застосуванні, велика кількість податків, тобто не тільки ті. що затверджені офіційно, але й непередбачені Законом податків, які носили прикований характер. Вони виступали у формі: низької номінальної заробітної плати, дефіциту споживчих товарів І часу, що витрачається на їх придбання тощо

--По-друге, прийняття першого Закону Української РСР Про систему оподаткування" (визначено перелік податків та принципи оподаткування).Законів України Про ПДВ", Про акцизний збір" тощо

-По-третє, використання традиційних для планової економіки суб'єктів оподаткування (великих підприємств Із державною формою власності), об'єктів оподаткування (прибутку, оборотів від реалізації окремих товарів), методів обчислювання податкових зобов'язань, що були пристосовані до державної форми власності та базувалися на нормативних правилах бухгалтерського обліку

По-четверте, формування системи місцевих податків І зборів, прийняття Декрету Кабінету Міністрів України Про місцеві податки І збори" (1993 р.)

По-п'яте, податкова система відзначається нестабільністю, виконує фіскальну І контрольну функції (уводяться реєстри фізичних І юридичних осіб): податкова політика має гіпертрофований фіскальний характер

По-шосте, відсутність належних І стійких податків на споживання, майно, зростання капіталу, розвивається непряме оподаткування та Існують традиційні податки: плата за землю, прибутковий, транспортний та Ін.

По-сьоме, відсутність необхідної правової бази для ефективної діяльності суб'єктів господарювання за нових суспільно-економічних умов та розвиток підприємницької діяльності: значний податковий тиск спричиняє відтік Інвестиційного капіталу

По-восьме, створюється Державна податкова служба в Україні: низький рівень підготовки та кваліфікації' працівників податкових органів І бухгалтерів підприємств, відсутність у них досвіду діяльності за нових економіко-правових умов

(1995-2000 рр.)

По-перше, в Україні не існувало цілісної податкової системи, яка змогла б гарантувати систематичні надходження необхідних для держави фінансових ресурсів та здійснювати ефективне регулювання економіки.
По-друге, усі фіскальні інститути мляво здійснювали перехід від централізованих методів перерозподілу доходів до більш цивілізованих ринкових макроекономічних регуляторів

По-третє, протягом цього періоду не вдалося також і сформувати належним чином стабільне податкове законодавство. Часта зміна об'єкта прибуткового оподаткування юридичних осіб (прибуток - дохід – знову прибуток), ставок ПДВ (26, 20, 26, 20%),

По-четверте, остаточно було введено податок на прибуток юридичних осіб (1995 р.). фіксований сільськогосподарський податок (1996р.), єдиний податок(1999 р.)

По-п'ято, система оподаткування базувалася на таких засадах: зниження податкового тиску на підприємства, не допускаючи при цьому неконтрольованого зростання бюджетного дефіциту І темпів інфляції

По-шосте, початковий перелік пільг почав швидко скорочуватися І в 1997 р. їх стало набагато менше ніж у 1992 р. Наприклад, були скорочені пільги з податку на прибуток юридичних осіб (у 1992р. перепік пільг Із цього податку включав понад ЗО найменувань)

По-сьоме, прийнято нові Закони України: Про систему оподаткування". Лро оподаткування прибутку підприємств". Про ПДВ" (1997р.), Указ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (1996р.) тощо

По-восьме, було вжито заходів щодо вдосконалення механізму дії окремих

(2000 -2007 рр.)

По-перше, на противагу від ситуації перших років незалежності України, механізм оподаткування юридичних і фізичних осіб в основному нормативно відрегульовано, нові фіскальні Інститути створено, чітко визначено функціональні обов'язки як податківців, так і податкових агентів, а також платників податків

По-друге, загалом систему прямого та непрямого оподаткування упорядковано, реструктуровано, приведено відповідно до сучасних реалій, забезпечено внутрішню логіку та ліквідовано суперечност

По-третє, збільшення надходжень до бюджету здійснювалося переважно за рахунок чотирьох основних податків: податку на прибуток, прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб), податку на додану вартість та акцизного збору. Всі Інші надходження мали другорядне значення у доходах зведеного бюджету і не були визначальним чинником

По-четверте, прийнято новий Закон України Лро податок з доходів фізичних осіб" (2003) згідно з яким упроваджено податок з доходів фізичних осіб

По-п'яте, податкова наука перманентно перебуває у пошуку оптимальної межі податкового навантаження як усієї країни взагалі так 1 конкретного товаровиробника зокрема

По-шосте, спостерігається тенденція до відносної стабілізації податкових надходжень, переважання прямого оподаткування над непрямим, серед прямих податків податок на прибуток підприємств перевищує податок з доходів фізичних осіб, серед непрямих -ПДВ

По-сьоме, удосконалено техніку обчислення податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб з урахуванням загальноприйнятих світових принципів бухгалтерською і податкового обліку та позитивного досвіду стягнення цих податків у розвинених європейських країнах

 


 

6.Функціональні елементи податків та їх характеристика

Під час встановлення податку обов'язково визначаються

такі елементи:

1. платники податку фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції) що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно Кодексом.;

2. об'єкт оподаткування це те, що підлягає оподаткуванню тим чи іншим податком, збором або обов'язковим платежем, — доходи, прибуток, майно, операції з продажу товарів, робіт, послуг та інші визначені чинним податковим законодавством об'єкти.

Кожен податок, збір та обов'язковий платіж має самостійний об'єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством.

Об'єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.;

3. база оподаткування це вартісний, фізичний або інший характерний вираз об'єкта оподаткування, законодавчо закріплена частина доходів або майна платника, яка враховується при розрахунку податку, збору та обов'язкового платежу.;

.4. ставка податку це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Податкові ставки (нормативи) можуть встановлюватись єдині для всіх платників або бути диференційованими, коли встановлюється основна ставка (норматив) для всіх платників та понижені або підвищені ставки (нормативи) для окремих платників. При цьому переслідується мета створення або однакових, або різних умов оподаткування для платників податків.

В одних випадках єдина ставка податку (нормативу) ставить усіх платників у рівні умови, а диференціація створює одним пільгові, а іншим — більш жорсткі умови оподаткування.

Ставки податків, зборів та обов'язкових платежів можуть корегуватись.

Податкові ставки (нормативи) бувають:

- адвалорні (у процентах до бази оподаткування);

- специфічні (у твердих сумах з одиниці виміру ваги, об'єму, кількості або іншого натурального показника);

-змішані (одночасно у процентах до бази оподаткування та у твердих сумах)

5. порядок обчислення податку сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов´ язковість з обчислення податку покладається на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів.;

існує два основних способи обчислення податку:

Кумулятивний — спосіб визначення об´ єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого раніше.

Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв´ язком з іншими джерелами доходів. Податковим законодавством України передбачене застосування обох способів, а також їх поєднання.

6. податковий період є період (календарний рік тощо), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків. Податковим періодом є термін, протягом якого формується податкова база.

Податкові періоди можна класифікувати за такими підставами.

1. За термінами:

а) річний податковий період;

б) квартальний податковий період;

в) місячний податковий період;

г) інші (податкові періоди, пов’язані зі сплатою податку одноразово; сплатою податку за підсумками складених періодів — кілька років і т.ін.).

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.