Окресліть основні положення гіпотез органічного та неорганічного генезису нафти і газу

Проблема походження нафти, за визнанням більшості вчених, є однією з найскладніших проблем усього природознавства. Тому такий широкий загал вчених всього світу, які серйозно працювали над ЇЇ вирішенням.

В основі найбільш поширеної сучасної концепції походженні нафти і газу лежать уявлення про абіогенний синтез сполук нафти із біогенної речовини, захороненої в осадових породах, які називають нафтогазоматеринськими (нафтогазопродукуючими), і це відбувається переважно на стадії катагенезу.

Тільки В.В. Вебер є найбільш переконаним прихильником утворення нафти із органічних речовин на стадії діагенезу, тобто раннього нафтоутворення. Він вважає, що процес нафтоутворення відбувається з перших метрів до глибин 200-1000 м, а дальше він значно сповільнюється і на глибинах 3км практично припиняється. Сапропелева органіка продукує нафту, а гумусова - газ. Подібні погляди мають місце і серед дослідників у США, (А. Сміт, Л. Вікс та інші). Вуглеводні вважаються частково успадкованими з вихідної органічної речовини, частково - продуктами біохімічного перетворення її в початкову стадію захоронення органічної речовини. Виділення протонафти із материнських порід відбувається синхронно зануренню осадків, а дозрівання протонафти відбувається в пастках.

Потрібно згадати й іншу крайню точку зору, яка була запропонована В.Б. Порфир'євим і І.В.Грінбергом в 1949 році. Вони розробили високотемпературний варіант (300-500°С) утворення нафти з гомогенних скупчень вихідної органічної речовини згідно зі схемою " парагенезису утворень вугільного і нафтового ряду". Вони вважали, що перетворення вихідного органічного матеріалу в нафту може бути тільки поодиноким та рідкісним випадком, що вимагає складного сполучення цілого ряду умов. Гомогенна органічна речовина повинна була захоронитись у строго відновних умовах, при високій її обводненості.

В сучасних концепціях органічного походження нафти і газу присутні такі поняття як зони та фази нафтогазоутворення.

Головна зона нафтоутворення (ГЗН) або нафтове вікно і головна зона газоутворення (ГЗГ) є глибинно-катагенетичною зоною у розрізі нафтогазоносного басейну, в якій проявляється головна фаза відповідно нафто- чи газоутворення. Головній фазі відповідає етап особливо інтенсивної генерації нафтових (газових) вуглеводнів розсіяною органічною речовиною осадових порід як наслідок ЇЇ термічної деструкції. Головна фаза нафтоутворення (ГФН) починається в кінці протокатагенезу і закінчується на початку мезокатагенезу при температурі приблизно від 80-90 до 150-170°С. ГФН супроводжується еміграцією мікронафти з материнських порід в породи-колектори. При цьому відбувається термокаталітична деструкція переважно полімерліпїдних компонентів розсіяної органічної речовини, що призводить до утворення значної кількості рухливих нафтових вуглеводнів та асфальто-смолистих речовин. Тут повинна утворитися практично вся маса легких вуглеводнів, що складають бензинову і керосинову (гасову) фракції нафти.

Утворена нафта чи газ поступово емігрують з материнських порід.

Таким чином, на сьогоднішній день серед різних варіантів гіпотез органічного походження найбільш обгрунтованою є гіпотеза (теорія) осадово-міграційного походження нафти і газу. Згідно з цією теорією нафта і газ утворюються в процесі літифікації пелітових осадів із розсіяних в них органічних решток, тобто в породах, збагачених захороненою органічною речовиною. Такі породи називаються нафтогактродукуючими (нафтогазоматеринськими) і відкладаються в субаквальних умовах без доступу кисню при стійкому прогинанні басейну осадконакопичення. Кількість розсіяної органічної речовини перевищує 1%. Вона за складом може бути гумусовою (рослинного походження), сапропелевою (тваринного походження) та змішаною. Від природи вихідної органіки, її кількості та шляхів перетворення залежить нафтогазогенераційний потенціал порід. Гумусова органіка переважно є газо-, а сапропелева -нафтогенеруючою. Чітких критеріїв поділу порід на нафтогазоматеринські і ненафтогазоматеринські не існує.