Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Що покладено в основу принципу нормування метеоумов.






В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, шо не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття. Співвідношення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати перехідні (такі, що швидко проходять) зміни теплового стану організму, що супроводжуються напругою механізму терморегуляції і не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей, називаються допустимими мікрокліматичними умовами.

4. Механічна вентиляція. розрахунок повітрообміну по фактору.

Штучна (механічна) вентиляція на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітряний забір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за його межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому рб’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції. Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій; фільтр для очищення повітря; повітронагрівач (калорифер); вентилятор; мережу повітроводів та припливні патрубки з насадками. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал. Припливне повітря подасться у приміщення, як правило, розсіяним потоком, для чого використовуються спеціальні насадки.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

Витяжна та припливно-витяжна вентиляція. Витяжна вентиляція складається з очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктуючих повітроводів .У системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря.

Фактор люди: для цього необхідно визначити питомий об’єм приміщення який припадатиме на 1 людину в найбільш зайняту зміну роботи

, м3/год

Vп- питомий об’єм

V- об’єм приміщення

n – кількість людей в найбільш зайняту зміну робіт.

Користуючись будівельними нормами і правилами встановлюємо, яку кількість повітря необхідно подавати на 1 людину в год., в залежності від питомого об’єму. Якщо питомий об’єм буде до 20 м3/людину то необхідно запроектувати вентилятори, щоб надавали не менше 30 м3/год повітря в робоче приміщення. Якщо питомий об’єм більше 20 м3/людину, необхідно запроектувати вентилятори, щоб подавали не менше 20 м3/год. Загальна кількість повітря

5. Переваги і недоліки ламп розжарювання. Маркування.

Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, дають світловий потік без пульсації, мають широкий діапазон напруг та потужностей. Недоліки: велика яскравість (засліплююча дія); низька світлова віддача (7-20лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2, 5 тис.год); переважання жовто-червоних променів в порівнянні з природним світлом; висока температура нагрівання (до 140 0 С і вище), що робить їх пожежонебезпечними. Лампи розж. Використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Маркування: за конструкцією лампи розжарювання бувають: вакуумні (В), газонаповнені (Г), з криптоновим наповненням (К), біспіральні (Б), кварцові (КГ).

 

Білет №24

1. Ст. 7 Закону України ОП

Стаття 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

2. Як проводиться розслідування нещасного випадку на виробництві

Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флотів під час плавання або перебування в іноземних портах комісія з розслідування утворюється капітаном. Про це повідомляється власник судна.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові;

у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою (додаток 15).

До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної

документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою (додаток 10).

Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці, підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу - місцевому органу виконавчої влади.

Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається також до санепідстанції, яка здійснює облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

2. Дати характеристику ГДК, одиниці виміру ГДК.

ГДК- гранично допустима концентрація. Під нею розуміється концентрацію шкідливих речовин, яка при щоденній тривалості (крім вихідних) робіт на протязі 8 год чи іншій (але не більше 40 год на тиждень) за весь час трудового стажу не може викликати проф..захворювань або розладів у стані здоров’я. ГДК вимірюється в мг/м3

3. Засоби індивідуально захисту від шуму.

Беруші (зниження 5-20дБ), навушники (зниження 10-40 дБ, ефективны на високих частотах), шлеми (використовують при рывны шуму більше 120дБ, знижують шум на 60 дБ).

4. Джерела світла. Розрахунок освітленості точковим методом.

Лампи розжарювання зручні в експлуатації, дають світловий потік без пульсації, мають широкий діапазон напруг та потужностей.

Газорозрядні лампи мають світлову віддачу 30... 110 лм/Вт. Термін служби доходить до 14 000 год. Люмінесцентні лампи створюють рівномірне освітлення, спектр їх близький до природного світла.

Лампи ДРЛ спотворюють кольоросприйняття, використовуються для приміщень висотою 12... 14 м. Лампи ДКсТ, ДНаТ застосовуються тільки для зовнішнього освітлення.

До газорозрядних ламп високого і надвисокого тиску відносяться дугові чотирьохелектродні ртутні люмінесцентні лампи (ДРЛ), рефлекторні дугові ртутні лампи з відбиваючим шаром (ДРЛР). Найбільш економічними є ртутні лампи високого тиску з добавкою йодидів металу (ДРИ або МГЛ (металогалогенні), натрієві (ДНаТ), ксенонові (ДКсТ).

Газорозрядні лампи мають світлову віддачу 30... 110 лм/Вт. Термін служби доходить до 14 000 год. Люмінесцентні лампи створюють рівномірне освітлення, спектр їх близький до природного світла.

Газорозрядні лампи низького тиску – люмінесцентні лампи, представляють собою скляну колбу, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором. Колба наповнена дозованою кількістю ртуті та інертним газом. На обох кінцях трубки закріплені електроди. При ввімкненні лампи електричний струм, що протікає між електродами, викликає в парах ртуті електричний розряд, який супроводжується випромінюванням – електролюмінісценція. Це випромінювання, впливаючи на люмінофор, перетворюється в світлове випромінювання – фотолюмінісценція. В залежності від складу люмінофори володіють різною колірністю. За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи білого світла (ЛБ), холодного білого світла (ЛХБ), денного світла (ЛД), денного світла з поліпшеною передачею кольорів (ЛДЦ), теплого білого світла (ЛТБ), холодного білого з поліпшеною передачею кольорів (ЛЕ або ЛХБЦ).

 

Білет№23

1.Соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань ст.8.

Навчання з питань ОП ст.18

Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбаченої статтею 11 цього Закону. Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання.

На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

2.Види інструктажу на робочому місці

1) Вступний. А) Проводиться з метою роз’яснення основних вимог виробничої та трудової дисципліни; ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними вимогами безпеки праці; правилами внутрішнього трудового розпорядку і вимогами до організації робочого місця. Даний інструктаж проводиться з усіма працівниками, що приймаються на роботу незалежно від віку, стажу, посади. Б) з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, або виконують інші роботи для підприємства; В) для студентів, які прибули на виробничу практику. Цей інструктаж проводить спеціаліст з ОП у кабінеті з ОП за програмою, яка містить особливості роботи даного підприємства і при цьому здійснює запис у журнал вступних інструктажів та документації про прийом на роботу

2) Первинний. Проводиться з усіма новоприйнятими працівниками на робочому місці до початку роботи; при переведенні працівника до іншого цеху; при виконанні нової роботи; з відрядженими працівниками, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі; з учнями та студентами на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов’язаний із використанням шкідливих або небезпечних виробничих факторів. Проводиться індивідуально чи з групою працівників за інструкцією з ОП для конкретного виду робіт.

3) Повторний. Проводиться на робочому місці з усіма працівниками при виконанні робіт з підвищеною небезпекою один раз на 3 місяці, для інших видів робіт 1 раз на 6 місяців. Поводиться за програмою інструктажу у повному обсязі.

4) Позаплановий. Проводиться на робочому місці або кабінеті з ОП у таких випадках:

- У разі введення нових або у разі внесення змін до старих норм нормативних актів з ОП та ін. документів;

- При зміні технологічного процесу або обладнання;

- При перерві в роботі більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, для ін. робіт при перерві понад 60 днів;

Проводиться індивідуально з окремими працівниками або групою працівників одного фаху.

5) Цільовий (поточний). Проводиться:

- при проведенні разових робіт непередбачених трудовою угодою;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які оформляються наперед допуск, розпорядження або документи;

- при організації масових заходів з учнями, студентами (екскурсії, походи, спортивні заходи).

3.Розрахунок вентиляційної сітки

1) Вибираємо конфігурацію сітки вентиляції в залежності від приміщення, а також розміщення установок і обладнання;

2) Знаючи необхідну кількість повітря безпосередньо на окремих дільницях повітропроводів визначаємо їх поперечний переріз, виходячи що швидкість руху повітря в межах 1-3 м/с;

3) По формулам вираховуємо опір сітки, при цьому приймаємо для розрахунку найбільш протяжну магістраль

, (Па)

- сумарні витрати тиску в сітці, які вираховуються по втратах в сітці на тертя і на місцеві опори конкретно на розрахункових дільницях

4) По каталого підбираємо вентилятор і електродвигун, якщо не можливо підібрати вентилятор по продуктивності; тоді користуємось

Якщо неможливо, то по тиску вентилятора

Якщо відома потужність, то

 

 

Тоді потужність для приводу

, кВт

 

Де - коеф. запасу (1, 050-1, 15);

- продуктивність вентилятора, /год;

Рв- повний тиск вентилятора;

- к.к.д. вентилятора, підбирають по характеристиці;

- к.к.д. приводу (0, 9-0, 98).

4.Які міроприємства по захисту від шуму і вібрації






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.