Вибір котлів і допоміжного обладнання

Котли вибирають за витратою пари на турбіну. При цьому необхідно враховувати необхідні рекомендації.

На КЕС, що входять в крупні і об’днані енергосистеми, рекомендується застосовувати блочні схеми з проміжним перегрівом пари і з одним котлом на кожен турбогенератор. В окремих випадках при наявності одного проміжного перегріву і при необхідності допускається застосування блочної схеми з двома котлами на кожен турбогенератор.

Для котлів більшої продуктивності, що складається з двох однакових корпусів, теплова схема блоку повинна передбачати можливість роботи на одному корпусі при зупинці іншого.

На ізольованих або вхідних в невеликі енергосистеми КЕС, а також на ТЕЦ з параметрами пари до 130 ата і 565 ата, як правило, застосовуються схеми без проміжного перегріву і з поперечними зв’язкамипо парі і воді.

Для КЕС продуктивність і число котлів рекомендується вибирати по максимальній витраті пари без встановлення резервних котлів в крупних енергосистемах і з встановленням одного резервного котла на ізольовано працюючих або вхідних в невеликі енергосистеми, електростанції, для теплофікаційних – по максимальній витраті пари з тим, щоб при виході з роботи одного котла котли що залишилися, враховуючи пікові. забезпечували максимально довгу віддачу пари на виробництво і середню за найбільш холодний місяць віддачу тепла на обігрів і гаряче водопостачання При цьому в крупних енергосистемах допускається зниження електричної потужності.

Для електростанцій з перед ввімкненням турбінами ремонтні котли високого тиску не встановлюються.

У всіх випадках котли вибираються з врахуванням оптимально укрупнення їх одиничної продуктивності. Максимум теплового навантаження обігріву покривається парою відбору турбін і спеціальних пікових котлів, причому на відбори приходиться майже половина сумарного навантаження.

В пікових котлах рекомендується змішувати газ або мазут незалежно від виду палива, прийнятого для основних котлів ТЕЦ.

Пікові водогрійні котли споруджують відкритого типу і розміщуються на території ТЕЦ.

На електростанціях середнього тиску (до 40 ата) застосовуються барабанні котли. На електростанціях високого тиску (90-130 ата) застосовуються барабанні і прямотічні котли. Для електростанцій з тиском вище 130 ата застосовуються прямотічні котли.

Куьові барабанні млини з пилоприготівною установкою виконуються по схемі з промбункерами.

Продуктивність млинів вибирається з розрахунку 110-115% номінальної продуктивності котла.

Для котлів продуктивністю 120 т/год і менше при схемі пило приготування з промбункерами встановлюється один млин на котел, для котлів більшої продуктивності кількість млинів повинно бути мінімально можливим, але не менше двох на котел.

Швидкохідні і середньо хідні млини з пило приготувальною установкою виконуються по схемі з прямим вдуванням, тобто без промбункера.

Кількість і продуктивність швидкохідних і середньохідних млинів вибирається таким чином. щоб число їх було не менше двох на котел і щоб при зупинці однієї з них інші забезпечили не менше 90% номінальної продуктивності котла при трьох і більше млинів на котел і 60-75% номінальної продуктивності при двох млинах на котел.

Для електростанцій з блоками потужністю 300 Мвт і вище передбачається центральний пилезавод з паровими сушилами, що працюють на відборі пари турбіни.

Продуктивність живителів сирого вугілля кульових, барабанних. молоткових і середньохідних млинів приймається з коефіцієнтом запасу 1, 25 до розрахункової продуктивності млинів.

Продуктивність живителів пилу повинна бути такою, щоб при виході з ладу 12-15% з встановленого числа живителів була забезпечена номінальна продуктивність котла.

Живителі сирого вугілля для молоткових млинів і живителі пилу повинні забезпечуватися електродвигунами з широким регулюванням числа обертів (до 1: 5).

Ємність бункерів сирого вугілля для кам’яного вугілля повинна бути розрахована на 8 годинний запас по АШ, для бурого вугілля – на 5- годинний запас.

Ємність промбункерів вугільного пилу повинна забезпечувати 2-5, 5-годинний запас пилу при роботі котла з номінальним навантаженням.

Дуттєві вентилятори і димосмоки. Для котлів продуктивністю 160 т/год і менше встановлюється один дуттєвий вентилятор. Для Котлів продуктивністю 120 т/год і менше для всіх видів палива встановлюється один димосмок. Для котлів з більшою продуктивністю встановлюються по два димосмоки і два вентилятора на котел.

При встановлені на котел двох димосмоків і двох дуттєвих вентиляторів продуктивність кожного вибирається рівною 50% від номінальної, причому для котлів, що працюють на худому вугіллі та АШ, у випадку роботи одногодимосмока або одного дуттєвого вентилятора. повинне бути забезпечене навантаження котла не менше 70% від номінального. Для надпотужних котлів (950 т/год і вище) допускається встановлення чотирьох димосмоків.

Характеристика димосмоків і дуттєвих вентиляторів вибирається з врахуванням наступних запасів від розрахункових величин: для димосмоків і вентиляторів по продуктивності – 5%, по напору -10%.

В розрахунковій продуктивності вентиляторів треба враховувати також рециркуляцію повітря. якщо вона передбачена проектом.

Для регулювання роботи димосмоків і дуттєвих вентиляторів застосовуються направляючі апарати з поворотними лопатками. Димосмоки і дуттєві вентилятори встановлюються з двохшвидкіснимисними або двома одношвидкісними електродвигунами з різними числами обертів (останні для котлів продуктивністю більше 200 т/год), а також гідромуфти.

Відкрите встановлення димосмоків і дуттєвих вентиляторів застосовується для електростанцій, що працюють на рідкому і газоподібному паливі у всіх кліматичних районах, а для працюючих на твердому паливі – в районах з розрахунковою зовнішньою теипаратурою вище .